НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

 


https://mon.gov.ua/ua/vseukrayinskij-rozklad - Всеукраїнський розклад

    http://www.school90.edu.kh.ua/organizaciya_osvitnyogo_procesu/normativni_dokumenti_na_20192020_navchaljnij_rik/
    https://www.schoollife.org.ua/normatyvno-pravovi-dokumenty-shhodo-organizovanogo-pochatku-novogo-2021-2022-navchalnogo-roku/
- Нормативні документи на 2021-2022 навчальний рік.



Про переліки навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах освіти у 2020/2021 навчальному році

Photo of Шкільне життя Шкільне життя  Follow on TwitterSend an email24.07.2020

 10 922

Лист Міністерства освіти і науки України №1/9-394 від 22.07.2020 “Про переліки навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у закладах освіти у 2020/2021 навчальному році”

Органам управління освітою обласних,
Київської міської державних адміністрацій,
закладам післядипломної педагогічної освіти,
закладам загальної середньої та дошкільної освіти,
спеціальним закладам загальної середньої освіти
для дітей з особливими освітніми потребами

Про переліки навчальної літератури,
рекомендованої Міністерством освіти і науки України
для використання у закладах освіти у 2020/2021 навчальному році

Шановні колеги!

З метою упорядкування навчальної літератури, що рекомендується для використання в освітньому процесі закладів освіти, Міністерство освіти і науки України надає переліки навчальної літератури, рекомендованої Міністерством для використання у закладах освіти у 2020/2021 навчальному році:

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у початкових класах закладів загальної середньої освіти з навчанням українською мовою (завантажити);

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти  і науки України  для використання в 5-11 класах закладів загальної середньої освіти з навчанням українською мовою (завантажити):

Перелік навчальних програм, підручників та навчально-методичних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у класах закладів загальної середньої освіти з навчанням мовами національних меншин (завантажити):

Перелік навчальної літератури, програм рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання у закладах дошкільної освіти (завантажити);

Перелік навчальної літератури, рекомендованої Міністерством освіти і науки України для використання у спеціальних закладах загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами (завантажити).

Ознайомитися із зазначеними переліками можна за вказаними посиланнями. Зазначені переліки постійно доповнюватимуться новими назвами навчально-методичних посібників за результатами розгляду відповідних предметних комісій Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України, оновлюватимуться з урахуванням терміну дії грифів, наданих навчальній літературі Міністерством освіти і науки України та будуть доступними для ознайомлення в режимі онлайн.

Окрім цього, звертаємо увагу на те, що комісією Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (лист ІМЗО від 18.06.2020 №22.1/12-Г-372) схвалено до використання у закладах загальної середньої освіти методичний посібник «Організація дистанційного навчання в школі. Методичні рекомендації» (авт. А. Лотоцька, А. Пасічник). Ознайомитися з зазначеним посібником можна на сайті Міністерства освіти і науки України за посиланням.


 

Лист Міністерства освіти і науки України від 05 серпня 2020 р. № 1/9-420 “Щодо організації роботи закладів загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році”

Керівникам департаментів (управлінь) освіти і науки обласних та
Київської міської державних адміністрацій
Керівникам закладів загальної середньої освіти

Щодо організації роботи закладів
загальної середньої освіти у 2020/2021 навчальному році

Шановні колеги!

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в залежності від епідемічної ситуації в регіоні або окремих адміністративно-територіальних одиницях встановлюється рівень епідемічної небезпеки поширення COVTD-19 («зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний»).

Рівень епідемічної небезпеки визначається рішенням Державної! комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.

У регіоні, щодо якого відсутнє рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій про встановлення рівня епідемічної небезпеки, застосовуються протиепідемічні заходи, передбачені для «зеленого» рівня епідемічної небезпеки.

2020/2021 навчальний, рік у закладах загальної середньої Освіти розпочнеться відповідно до особливостей епідеміологічної ситуації в конкретному регіоні або окремій адміністративно-територіальній одиниці, а саме:

1) «зелений», «жовтий» або «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки – відвідування закладів освіти здобувачами загальної середньої освіти дозволено в звичайному режимі;

2) «червоний» рівень епідемічної небезпеки – відвідування закладів освіти здобувачами загальної середньої освіти заборонено, а отже, освітній процес забезпечується з використанням технологій дистанційного навчання.

Рішення щодо особливостей організації освітнього процесу у закладах освіти в умовах «зеленого», «жовтого» або «помаранчевого» рівнів епідемічної небезпеки приймає педагогічна рада закладу освіти з урахуванням Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 30.07.2020 № 42.

У рамках підготовки закладів загальної середньої освіти до початку навчальних занять Міністерство освіти і науки України підготувало Рекомендації щодо організації роботи закладів загальної середньої освіти.

Просимо врахувати вищезазначені рекомендації у роботі та забезпечити створення безпечних умов організації освітнього процесу у 2020/2021 навчальному році.

Додаток: на 3 арк. в 1 прим.

З повагою Т. в. о. Міністра
Сергій ШКАРЛЕТ

РЕКОМЕНДАЦІЇ
щодо організації роботи закладів загальної середньої освіти
у 2020/2021 навчальному році

Підготовчі заходи щодо відновлення освітнього процесу в закладах загальної середньої освіти

Підготовка  закладу освіти здійснюється з урахуванням протиепідемічних та профілактичних заходів, у тому числі:

·       завершення ремонтних та профілактичних робіт, здійснення прибирання усіх навчальних приміщень та прилеглої території закладу освіти[1] (дезінфекція поверхонь, перевірка вікон щодо забезпечення наскрізного та кутового провітрювання; відкриття та дезінфікування жалюзійних решіток на отворах вентиляційної системи, фільтрів кондиціонерів тощо);

·       створення умов для мінімізації ризику інфікування (наприклад, визначення приміщень для окремого зберігання верхнього одягу (взуття) для різних вікових груп учнів, працівників закладу освіти; встановлення бактерицидних ламп), збільшення вільного простору в навчальних приміщеннях (прибирання зайвих меблів, устаткування, килимів, м’яких іграшок тощо);

·       виокремлення та обладнання спеціального приміщення для тимчасового перебування учасників освітнього процесу у разі виявлення в них симптомів гострого респіраторного захворювання та/або підвищеної температури;

·       передбачення місць для дезінфекції рук, забезпечення наявності засобів дезінфекції та розміщення контейнерів для використаних засобів індивідуального захисту тощо;

·       впровадження заходів щодо застосовування практики соціального дистанціювання та уникнення скупчення, спрямованих на мінімізацію контактування з іншими особами (наприклад, відкриття декількох входів до приміщення, гнучкого графіку початку навчальних занять для різних категорій здобувачів освіти, використання розмітки на підлозі, що полегшує організацію двостороннього руху коридорами, виокремлення зон переміщення для різних вікових категорій учнів тощо);

·       закріплення за класами певних навчальних кабінетів для мінімізації пересування учнів у приміщеннях закладу освіти;

·       організація питного режиму учасників освітнього процесу, зокрема із використанням індивідуального або одноразового посуду;

·       організація харчування здобувачів загальної середньої освіти відповідно до Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (COVTD-19), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України.

Рекомендуємо розробити та затвердити рішенням педагогічної ради тимчасовий порядок організації освітнього процесу в закладі загальної середньої освіти в період карантину в зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19).

Особливості відвідування закладів загальної середньої освіти

Працівники закладу та здобувані освіти, їхні батьки або інші законні представники (далі – батьки) мають бути поінформовані про правила організації освітнього процесу, відвідування закладу освіти та перебування в ньому в умовах профілактики розповсюдження коронавірусної хвороби (COVTD-19).

Також рекомендуємо надавати роз’яснення батькам здобувачів освіти щодо необхідності впровадження в закладі освіти обмежувальних заходів стосовно відвідування закладу освіти сторонніми особами. Спілкування педагогічних працівників із батьками радимо здійснювати переважно дистанційно за допомогою будь-яких засобів зв’язку.

У закладі освіти рекомендуємо визначити особу, відповідальну за координацію проведення інформаційних заходів з профілактики розповсюдження коронавірусної хвороби (COVID-19), інших респіраторних захворювань.

Проведення моніторингу стану здоров’я учнів і працівників закладу освіти має здійснюватися шляхом проведення медичним працівником закладу освіти (у разі його відсутності – іншим працівником, визначеним керівником закладу освіти) термометрії та опитування щодо самопочуття, а також організації регулярної комунікації з батьками учнів для з’ясування стану здоров’я учнів.

Особливості організації освітнього процесу

Відповідно до рекомендацій МОЗ, ВООЗ, медичних організацій інших країн пріоритетом організації освітнього процесу в закладах освіти є дотримання принципів соціального дистанціювання, правил гігієни, використання засобів індивідуального захисту та уникнення масових скупчень осіб.

Тому організація освітнього процесу в закладі освіти забезпечується з урахуванням:

·       вимог соціального дистанціювання;

·       регулярного моніторингу та аналізу відвідування занять учнями з метою раннього виявлення збільшення захворюваності та інформування служби громадського здоров’я у випадку різкого збільшення;

·       дотримання нормативів наповнюваності класів та інших вимог законодавства про освіту.

Рекомендуємо:

·       запровадити гнучку структуру навчального року, передбачивши можливість внесення змін до термінів проведення канікул, початку та завершення навчальних семестрів, з урахуванням епідеміологічної ситуації;

·       запропонувати батькам учнів, які належать до категорій, яким не рекомендовано перебування в закладах освіти (особам із хронічними легеневими хворобами; особам, які мають розлади імунної системи; особам із захворюванням на цукровий діабет тощо), продовжити навчання за формами здобуття освіти, що максимально відповідають потребам їхнього захисту та безпеки (наприклад, педагогічний патронаж, екстернатна, сімейна (домашня) або дистанційна форми здобуття освіти);

·       з метою забезпечення соціальної дистанції під час навчання використовувати великі приміщення (зокрема, актові зали, рекреації, коридори, адаптовані для потреб навчання), за сприятливих погодних умов забезпечувати проведення занять з окремих предметів на відкритому повітрі; проводити навчальні заняття з окремих предметів або в окремі навчальні дні у підгрупах, використовуючи технології змішаного навчання.

На початку нового навчального року рекомендуємо виявити рівень опанування учнями навчального матеріалу, яким учні оволодівали під час карантинних обмежень самостійно або із використанням технологій дистанційного навчання, визначити необхідність організації повторення цього матеріалу, спланувати та організувати систематизацію та узагальнення навчального матеріалу, актуалізацію окремих тем, передбачити визначення диференційованих навчальних завдань з урахуванням рівня засвоєння попереднього матеріалу учнями тощо.

Варто уникати організації видів діяльності, які вимагають безпосереднього фізичного контакту між учнями: рекомендуємо зменшити кількість комунікаційних вправ, уникати групових ігор, що передбачають тактильний контакт, проводити ранкові зустрічі із дотриманням соціальної дистанції, за можливості, на свіжому повітрі тощо.

У разі організації роботи груп подовженого дня у закладах загальної середньої освіти та створення умов для здобуття позашкільної освіти (організації роботи гуртків, секцій, клубів, культурно-освітніх, спортивно- оздоровчих, науково-пошукових об’єднань) на базі закладу освіти перебування в них учнів і педагогічних працівників забезпечується з дотриманням правил згідно з Тимчасовими рекомендаціями щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (COVID-19), затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України, та цими Рекомендаціями.

[1] Привертаємо увагу до неприпустимості залучення здобувачів освіти до проведення вищезазначених заходів.





Тимчасові рекомендації щодо організації та протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)

Photo of Шкільне життя Шкільне життя  Follow on TwitterSend an email30.07.2020

 4 070

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА №42 від 30.07.2020р.

Про затвердження
Тимчасових рекомендацій
щодо організації протиепідемічних заходів
у закладах освіти в період карантину
в зв’язку поширенням коронавірусної хвороби
(COVID-19)

Відповідно до статті 40 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», на виконання пункту 17 постанови Кабінету Міністрів України від 20 липня 2020 року № 641 «Про встановлення карантину’ та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COV1D-I9, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постановляю:

1.   Затвердити Тимчасові рекомендації щодо організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв’язку поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19), що додаються.

2.   Директорату громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України довести що постанову до відома зацікавлених центральних органів виконавчої влади, обласних та Київської міської державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Заступник Міністра охорони здоров’я –
головний державний санітарний лікар України                                              В. ЛЯШКО

 

Тимчасові рекомендації
щодо організації та протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину в зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)

З метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-I9) у навчальному 2020-2021 році суб’єкти, що відповідальні за влаштування, утримання закладів позашкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої освіти (далі – заклади освіти), мають здійснювати свою діяльність з урахуванням цих тимчасових рекомендацій, спрямованих на запобігання ускладнення епідемічної ситуації внаслідок поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

1.   Відповідальність за виконання Тимчасових рекомендацій покладається на засновника (власника) та керівника закладу освіти.

2.   Керівник та медичний персонал закладу освіти, або відповідальна особа, яка пройшла відповідний інструктаж та призначена наказом керівника закладу, забезпечують:

·       щоденний контроль за виконанням Тимчасових рекомендацій:

·       проведення роз’яснювальної роботи з персоналом та здобувачами освіти щодо індивідуальних заходів профілактики та реагування на виявлення симптомів коронавірусної хвороби (COVID-19) серед персоналу або здобувані в освіти;

·       розробку алгоритмів дій па випадок надзвичайної ситуації, пов’язаною з реєстрацією випадків захворювання на коронавірусну хворобу (COVID-I9) серед здобувачів освіти та працівників закладу освіти;

·       недопущення до роботи персоналу, визначеного таким, який потребує самоізоляції відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров’я;

·       проведення інструктажу для працівників щодо запобігання поширенню коронавірусної інфекції (COVID-I9), дотримання правил респіраторної гігієни та протиепідемічних заходів.

  1. Допуск до роботи персоналу закладів освіти здійснюється за умови використання засобів індивідуальною захисту (респіратора або захисної маски, в у тому числі виготовлених самостійно) після проведення термометрії безконтактним термометром.
    Працівники із ознаками гострого респіраторного захворювання або підвищеною температурою тіла понад 37.2 °С не допускаються на робоче місце.

4.   Усі працівники закладу забезпечуються засобами індивідуального захисту із розрахунку 1 захисна маска на 3 години роботи. Засоби індивідуального захисту мають бути в наявності із розрахунку па 5 робочих днів, у і .ч. на 1 робочу зміну – безпосередньо на робочому місці працівника.
Після кожного зняття засобів індивідуального захисту та перед одяганням чистих засобів індивідуальною захисту, працівник повинен ретельно вимити руки з милом або обробити антисептичним засобом.

5.   Керівник закладу освіти забезпечує:

·       організацію централізованого збору використаних засобів індивідуального захисту’, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та поліетиленовими пакетами, з подальшою утилізацією згідно з укладеними угодами на вивіз твердих побутових відходів;

·       проведення навчання працівників щодо одягання, використання, зняття засобів індивідуального захисту, їх утилізації, контроль за виконанням цих вимог;

·       необхідні умови для дотриманням працівниками правил особистої гігієни (рукомийники, мило рідке, паперові рушники (або електросушарки для рук), антисептичні засоби для обробки рук тощо);

·       обмеження проведення масових заходів (нарад, зборів тощо) в закритих приміщеннях (окрім заходів необхідних для забезпечення функціонування закладів освіти проведення педагогічних рад, засідань ректоратів, конкурсних комісій, конференцій трудового колективу тощо);

·       медичні пункти закладу необхідними засобами та обладнанням (безконтактними термометрами. дезінфекційними. в тому числі антисептичними засобами для обробки рук. засобами особистої гігієни та індивідуального захисту);

·       розміщення інформації (плакатів/банерів) про необхідність дотримання респіраторної гігієни та етикету кашлю.

Вимоги щодо організації освітнього процесу

6.          Керівник закладу освіти розробляє маршрути руху здобувачів освіти (задіюються всі можливі входи в приміщення закладу) та складає графік, за яким відбувається допуск здобувачів освіти до закладу. Графік допуску повинен формуватися таким чином, щоб запобігати утворенню скупчення учасників освітнього процесу. Забороняється допуск до закладу освіти батьків або супроводжуючих осіб, крім осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю.

7.   Педагогічний склад закладу освіти перед початком занять проводить опитування учасників освітнього процесу щодо їх самопочуття та наявності симптомів респіраторної хвороби.
В разі виявлення ознак гострої респіраторної хвороби, за відсутності батьків, здобувачі освіти тимчасово ізолюються в спеціально відведеному приміщенні закладу, інформуються батьки (інші законні представники) та приймається узгоджене рішення щодо направлення до закладу охорони здоров’я.

8.   Вхід до приміщень закладу дозволяється при наявності захисної маски або респіратора. Захисні маски можуть не використовуватися під час проведення занять у навчальних приміщеннях. Під час пересування приміщеннями закладу освіти використання захисних масок є обов’язковим.

9.   На вході до всіх приміщень закладу організовуються місця для обробки рук антисептичними засобами. Місця для обробки рук позначаються яскравим вказівником про правила та необхідність дезінфекції рук (банер. наклейка, тощо).

10. Пересування здобувачів освіти між навчальними кабінетами, аудиторіями повинно бути мінімізованим, зокрема, шляхом проведення занять впродовж дня для одного і того ж класу (групи) в одній і тій самій аудиторії (кабінеті), застосування модульного підходу до організації вивчення дисциплін тощо).

11. У розкладі занять необхідно передбачити можливість визначення різного часу початку та закінчення занять (перерв) для різних класів та груп.

12. Необхідно забезпечити раціональне використання запасних виходів із закладу освіти, використання розмітки на підлозі, що полегшує організацію двостороннього руху коридорами, виокремлення зон переміщення для різних вікових категорій здобувачів освіти.

13. За можливості забезпечити проведення занять з окремих предметів на відкритому повітрі.

14. У санітарних кімнатах потрібно забезпечити наявність рідкого мила, антисептичних засобів для рук та паперових рушників (або електросушарок для рук). Використання багаторазових рушників заборонено.

15. Після проведення занять у кінці робочого дня необхідно провести очищення і дезінфекцію поверхонь (в тому числі дверних ручок, столів, місць для сидіння, перил, тощо).

16. Після кожного навчального заняття проводити провітрювання впродовж не менше 10 хвилин.

17. На території закладу необхідно розмістити контейнери/урни з кришкою для використаних масок з чіткою яскравою відміткою «ВИКОРИСТАНІ МАСКИ ТА РУКАВИЧКИ».


Вимоги до організації харчування

18.        Керівник закладу освіти розробляє графік харчування здобувачів освіти. Організація мультипрофільного харчування за типом «шведською столу» та шляхом самообслуговування на період карантину не дозволяється.

19. При організації харчування необхідно забезпечити відстань між столами не менше 1,5 м та розміщення за столом не більше 4-х осіб.

20. Усі працівники харчоблоку забезпечуються засобами індивідуальною захисту із розрахунку І захисна маска на 3 години роботи, одноразовими рукавичками, які необхідно змінювати після кожної дії (виробничого процесу на харчоблоці їдальні), не пов’язаних між собою. Засоби індивідуального захисту мають бути в наявності із розрахунку на 5 робочих днів, у т.ч. на 1 робочу зміну – безпосередньо на робочому місці працівника.

21. Після кожного зняття засобів індивідуального захисту (захисних масок одноразових рукавичок) перед одяганням чистих засобів індивідуального захисту’, працівник повинен ретельно вимити руки з милом або обробити антисептичним засобом.

22. Керівник закладу організовує централізований збір використаних засобів індивідуального захисту, паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та поліетиленовими пакетами, з подальшою утилізацією згідно з укладеними угодами на вивіз твердих побутових відходів.

23. Працівник їдальні, який видає страви або здійснює розрахунок, повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту: захисною маскою або респіратором, захисними окулярами або захисним щитком, одноразовими рукавичками.

24. При організації харчування необхідно забезпечити умови для дотриманням працівниками правил особистої гігієни (рукомийники, мило рідке, паперові рушники (або електросушарки для рук), антисептичні засоби для обробки рук, тощо.

25. З працівниками харчоблоку необхідно провести навчання щодо одягання. використання, зняття засобів індивідуального захисту, їх утилізації, забезпечити контроль за виконанням цих вимог.


Вимоги до транспорту, який перевозить дітей іа працівників до закладу освіти

26.        Організатор – перевізник, який здійснює перевезення дітей та працівників до закладу’ освіти забезпечує:

·       проведення дезінфекційних заходів у салоні транспортного засобу в кінці робочої зміні;

·       водіїв засобами індивідуального захисту (із розрахунку І захисна маска на 3 години роботи на І особу), антисептичний засіб для обробки рук;

·       проведення навчання з питань використання та утилізації засобів індивідуального захисту;

·       щоденний контроль за станом здоров’я водіїв та проведення температурного скринінгу до початку робочої зміни:

·       не допуск до роботи осіб з ознаками гострої респіраторної хвороби або підвищеною температурою тіла понад 37.2 °С;в

·       вхід до салону автотранспорту при наявності засобів індивідуального захисту (респіратора або захисної маски);

·       перевезення пасажирів здійснювати у межах кількості місць для сидіння.

 



МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ГЕОГРАФІЯ

6–9  класи

Навчальна  програма  для  загальноосвітніх  навчальних  закладів[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальна програма з географії для 6–9 класів  підготовлена  у 2012 році робочою групою у складі: Я. Б. Олійник, декан географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор економічних наук, професор (голова групи); Р. В. Гладковський, головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОНмолодьспорту; Л. М. Даценко, доцент географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор економічних наук, професор; Н. І. Забуга, завідуюча сектором природничо-математичної освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти; В. І. Кудирко, проректор  Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; Л. О. Кухар, заступник директора з наукової роботи  гімназії № 191   м. Києва, заслужений вчитель України; Н. В. Муніч, голова асоціації вчителів географії України; Г. Є. Уварова, доцент Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету, кандидат педагогічних наук.

У 2015 році були внесені зміни до програми робочою групою у складі: Я. Б. Олійник (голова  групи), декан географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор економічних наук, професор (голова групи); І. М. Вітенко, доцент кафедри методики викладання навчальних предметів та освітнього менеджменту Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат географічних наук;
В. Г. Гаврилюк, учитель Львівського фізико-математичного ліцею-інтернату при Львівському національному університеті імені Івана Франка; Т. Г. Гільберг, завідувач кафедри Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат географічних наук; Л. М. Даценко, доцент географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор економічних наук, професор; Г. Д. Довгань, учитель географії Харківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 5 Харківської міської ради Харківської області, учитель-методист; Н. І. Забуга, завідуюча сектором природничо-математичної освіти Інституту інноваційних технологій та змісту освіти; С. Г. Коберник, завідувач  кафедри Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, професор, доктор педагогічних наук; Р. Р. Коваленко, учитель-методист СШ № 260 міста Києва, викладач Міжнародного ліцею «Гранд» міста Києва;  В. І. Кудирко, проректор  Дніпропетровського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; Т. Д. Магалецька, учитель загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів   № 28 м. Житомира; Н. В. Муніч, голова асоціації вчителів географії України; Т. Г. Назаренко, головний науковий співробітник Інституту педагогіки НАПН України, доктор педагогічних наук; О. Ф. Надтока, завідувач відділу навчання географії та економіки Інституту педагогіки Національної академії педагогічних наук України, кандидат  педагогічних наук, старший науковий співробітник; О. М. Приймак, учитель КЗО «Письмечівська середня загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів Солонянської районної  ради Дніпропетровської області»; Т. І. Рихлик, учитель Вишгородської загальноосвітньої школи № 1 І–ІІІ ст. Київської області, заслужений вчитель України; О. І. Слюсар, методист Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; В. В. Совенко, методист навчально-методичного кабінету природничих дисциплін та регіонального краєзнавства Комунального вищого навчального закладу Київської обласної ради «Академія неперервної освіти»; О. Г. Стадник, доцент кафедри географії Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, кандидат педагогічних наук;   Г. Є. Уварова, доцент Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету, кандидат педагогічних наук.

Склад робочої групи з оновлення навчальної програми з географії для учнів 6–9 класів (2017 рік): І. М. Вітенко, заступник  директора  з  науково-методичної  роботи  та  міжнародного  співробітництва Тернопільського обласного комунального інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат географічних наук (керівник  групи); Р. В. Гладковський, головний спеціаліст департаменту загальної середньої та дошкільної освіти  МОН  України; М. В. Бобровський, заступник  директора   з  науково – методичної  роботи  ліцею  «Універсум»  Шевченківського  району  міста  Києва;  В. І. Кудирко, доцент Дніпровського  національного  університету  імені  Олеся  Гончара, кандидат  педагогічних  наук; Т. В. Уманська, методист  Вінницької  академії  неперервної  освіти; О. І. Слюсар, методист Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти; Т. К. Сокол, учитель  географії  Рівненської  гуманітарної  гімназії; І. В. Фастов, учитель  географії  навчально-виховного  комплексу  «Гарант»  міста  Лисичанська  Луганської  області; О. О. Козачук, учитель  Кременецького  ліцею  імені  Уласа  Самчука  Тернопільської  області; І. М. Ільницький, учитель  географії  Великослобідської  ЗОШ  І–ІІ  ст. Кам’янець-Подільського  р-ну  Хмельницької  області.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Мета базової загальної середньої освіти

Програму розроблено на підставі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) з урахуванням Державного стандарту початкової загальної освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011 р. № 462) та відповідно до положень «Концепції Нової української школи» (2016 р.).

Програма  має  забезпечує  перехід від  предметоцентризму до дитиноцентризму, щоб «теза навчати учня, а не викладати предмет»  стала  дієвою, а  не  залишалася  гаслом. На підставі компетентнісного підходу  знання мають стати не багажем «про всяк випадок», а ключем до розв’язання проблем, забезпечення успішної  самореалізації у соціумі, облаштування  особистого  життя. Сьогодні  неможливо  навчити дитину всього, значно важливіше сформувати в неї потребу в неперервній  освіті. Тому зміст навчального матеріалу  з  географії  визначено з огляду на корисність  та потрібність його за межами школи.

Метою базової загальної  середньої освіти є розвиток та соціалізація учня, формування його національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок життєзабезпечення,  здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

 Основне  завдання  сучасної  загальноосвітньої  школи  полягає  у  ретельному  доборі  навчального  матеріалу  за принципом  життєвої  доцільності й функціональності, в активізації ролі самостійного навчання. Варто також ураховувати  те, що для успішної  реальної  діяльності  сьогодні  недостатньо знань і  умінь, необхідні ще віра в себе, у свої сили, здатність ухвалювати рішення, жити й працювати в колективі й зосереджувати свої зусилля на конкретних завданнях, виявляти проблему, вести самостійний чи спільний пошук способів її розв’язання, брати на себе відповідальність за результати дій і вчинків.

Компетентнісний потенціал предмета

1. Спілкування  державною
(і рідною у разі відмінності) мовами

Уміння:

усно  й письмово  тлумачити  географічні  поняття, факти, явища, закони, теорії;

описувати  (усно чи письмово)  географічні  об’єкти, процеси, явища, послуговуючись багатим  арсеналом  мовних  засобів – термінами, поняттями тощо;

обговорювати  проблеми   географічного  змісту  глобального  та  регіонального  рівня.

Ставлення:

усвідомлювати  значущість  здобутків  географічної  науки, зокрема  пошанування  досягнень українських  учених;

прагнення до розвитку української   термінологічної  лексики  в  системі  географічних  наук.

Навчальні ресурси:

навчальні, науково-популярні, художні тексти про природу, дослідницькі  проекти  в  галузі географії, усні / письмові  презентації  їх  результатів

2. Спілкування

іноземними

мовами

Уміння:

використовувати  іншомовні  навчальні  джерела  для  отримання  інформації  географічного змісту;

описувати  іноземними  мовами, аналізувати  та  оцінювати  роль  природних  явищ  у сучасному  світі, доречно  використовувати  географічні  поняття та найуживаніші  терміни  в усних чи письмових текстах, читати  та  тлумачити  географічну  термінологію  іноземною мовою.

Ставлення:

зацікавленість  інформацією  географічного  змісту  іноземною  мовою;

розуміння  глобальних  проблем  людства  і   прагнення  долучитися до  їх  розв’язання, зокрема  й  з  допомогою   іноземних  мов.

Навчальні ресурси:

довідкова  література, онлайнові  перекладачі, іншомовні  сайти, статті з іншомовної вікіпедії, іноземні підручники   і  посібники

3.Математична компетентність

Уміння:

застосовувати  математичні  методи  для  розв’язання  географічних  проблем  і  задач, розуміти  і  використовувати  математичні  моделі  природних  та  суспільних  явищ і процесів.

Ставлення:

усвідомлення  варіативності  та  значущості  математичних  методів  у розв’язанні  географічних  проблем  і задач.

Навчальні ресурси:

завдання на виконання обчислень, аналіз  та  обробка  статистичної  інформації, поданої  в  різних  формах (картографічній, табличній, графічній)

4. Основні компетентності
у природничих науках
  і технологіях

Уміння:

пояснювати  явища  в  живій  природі, використовуючи  наукове  мислення;

самостійно чи в групі досліджувати живу природу, аналізувати і визначати проблеми довкілля;

оцінювати  значення  географії  для  сталого  розвитку  та  розв’язання  глобальних  проблем.

Ставлення:

відповідальність за ощадне  використання  природних  ресурсів, екологічний  стан  у  місцевій  громаді, в  Україні  та світі;

готовність до розв’язання проблем, пов’язаних  зі  станом  довкілля.

 

Навчальні ресурси:

географічні  задачі, ситуативні  вправи  щодо  розв’язання проблем  стану  довкілля, біорізноманіття, ощадного  використання  природних  ресурсів  тощо

5.Інформаційно-цифрова

компетентність

Уміння:

використовувати  сучасні  цифрові  технології  і  пристрої  для  спостереження  за  довкіллям, явищами і  процесами  в  суспільстві і  живій природі;

створювати інформаційні продукти (мультимедійна  презентація, блог тощо)  природничо – географічного  та  суспільно-географічного  спрямування;

шукати, обробляти і зберігати  інформацію  географічного  характеру, критично  оцінюючи її.

Ставлення:

дотримання  авторського права, етичних  принципів  поводження з  інформацією;

усвідомлення необхідності  екологічних  методів і засобів  утилізації  цифрових пристроїв.

Навчальні ресурси:

електронні  картографічні  джерела, електронні  посібники, збірники  задач, тести  тощо

6. Уміння вчитися впродовж життя

Уміння:

організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність, зокрема самостійно  чи  в групі планувати і проводити спостереження  або  експерименти, реалізовувати  проекти, ставити перед собою цілі і досягати їх, вибудовувати власну траєкторію розвитку впродовж життя.

Ставлення:

допитливість і спостережливість, готовність до інновацій.

Навчальні ресурси:

довідкова система програмних засобів

7. Ініціативність і підприємливість

Уміння:

генерувати  ідеї  й ініціативи щодо проектної та винахідницької  діяльності, ефективного використання  природних  ресурсів;

прогнозувати  вплив  географічних  процесів  і  закономірностей  на розвиток технологій, нових напрямів  підприємництва;

нівелювати  ризики і використовувати  можливості  для  створення  цінностей  для  себе  та інших у довкіллі;

керувати  групою (надихати, переконувати  й  залучати  до  діяльності, зокрема природоохоронної чи наукової).

Ставлення:

відповідальність за ухвалення виважених рішень щодо діяльності в довкіллі, під час реалізації проектів і дослідницьких завдань.

Навчальні ресурси:

сайти  підприємств, установ, організацій, екскурсії  на  сучасні  підприємства, зустрічі  з  успішними  представниками  бізнесу

8. Соціальна та громадянська компетентності

Уміння:

ефективно співпрацювати з іншими над реалізацією  географічних  проектів, розв’язувати проблеми  довкілля, залучаючи  місцеву громаду.

Ставлення:

відстоювати власну позицію  щодо  ухвалення  рішень у справі збереження й охорони довкілля, готовність брати участь у природоохоронних заходах;

громадянська  відповідальність  за стан довкілля, пошанування  розмаїття  думок  і  поглядів;

оцінювання  внеску українських та  іноземних  учених і винахідників у суспільний розвиток.

Навчальні ресурси:

географічні  задачі, інтернет-ресурси, посібники

9. Обізнаність та самовираження у сфері культури

Уміння:

фіксувати  унікальні  об’єкти, явища  та  ландшафти  Землі, їх  естетичне  значення, використовувати  природні  матеріали і засоби для втілення художніх  ідей, пояснювати  географічне  підґрунтя  відображення  природи  у  творах  мистецтва.

Ставлення:

усвідомлення причетності до національної і світової культури через вивчення  географії  і мистецтва; розуміння  гармонійної  взаємодії  людини  і  природи.

Навчальні ресурси:

літературні, музичні  та  образотворчі  твори

10. Екологічна грамотність і здорове життя

Уміння:

працювати в команді під час  реалізації  географічних  проектів, застосовувати  набутий досвід  задля  збереження  власного здоров’я  та  здоров’я інших, оцінювати  значення  географічної  науки  для  забезпечення  добробуту  людства.

Ставлення:

турбота  про  здоров’я  своє  та  інших  людей, ціннісне  ставлення  до  навколишнього середовища як  до  потенційного джерела  здоров’я, добробуту та безпеки людини і спільноти, усвідомлення важливості ощадного  природокористування, пошанування  внеску кожного / кожної в досягнення команди.

Навчальні ресурси:

кооперативне навчання, партнерські технології, проекти

 

Основні  завдання  шкільної  географії

Шкільна географічна освіта є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування світогляду, виховання  дбайливих  господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому.

Географічна освіта в основній школі спрямована на досягнення таких головних завдань:

•             засвоєння знань про основні географічні поняття, закономірності розвитку, взаємозв'язки  між  природними  компонентами, населення  і господарства різних територій, формування материків, океанів та їх частин відповідно до природних та соціально-економічних чинників; природу, населення і господарство  України; економічну і соціальну географію світу; природокористування та навколишнє середовище;

•             оволодіння умінням використовувати різні джерела географічної інформації – картографічні, статистичні, геоінформаційні ресурси – для пошуку, інтерпретації і демонстрації  різноманітних географічних даних та формування в учнів на цій основі ключових компетенцій; виконувати дії, набуті на основі застосування географічних знань і попереднього досвіду;

•             застосування географічних знань для пояснення та оцінювання географічних процесів і явищ;

•             розвиток пізнавального інтересу, інтелектуальних і творчих здібностей учнів у процесі географічних спостережень, вирішення проблемних завдань, самостійного здобуття нових знань із географії;

•             формування здатності і готовності до використання географічних знань і вмінь у повсякденному житті для соціально  відповідальної поведінки у навколишньому середовищі, його збереження, адаптації до умов проживання на певній території; самостійного оцінювання рівня впливу людини на природу, безпеки довкілля як сфери життєдіяльності людини; вирішення конкретних практичних завдань;

•             виховання екологічної культури, національної свідомості та почуття патріотизму, толерантного ставлення до інших народів, поваги до природних і культурних цінностей різних регіонів і країн світу.

 

 

Структура  і  зміст  навчальної  програми

 

Структура і зміст програми з географії базуються на принципах неперервності й наступності шкільної географічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв'язків, гуманізації, урахування вікових можливостей учнів, практичної спрямованості.

У програмі знайшли відображення наскрізні для шкільної географії змістові лінії, зазначені в Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти та наскрізні теми, передбачені Концепцією Нової української школи.

У лівій частині програми до кожного курсу зазначено очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів – знань, умінь та ціннісних ставлень. Крім того, наведено базовий мінімум географічної номенклатури.

Оцінювання навчальних досягнень учнів з географії здійснюється з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей і передбачає диференційований підхід щодо його організації. Критерієм оцінювання роботи учнів є не так обсяг навчального матеріалу, що залишився в пам'яті, як уміння його аналізувати, узагальнювати, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, використовувати в життєвих ситуаціях, самостійно здобувати знання.

Окремі елементи географічних знань учні отримують у початковій школі в курсі «Природознавство». Поглиблення цих знань відбувається у 5 класі під час продовження вивчення пропедевтичного курсу «Природознавство», в якому на доступному для учнів рівні формуються початкові уявлення про Всесвіт, Землю як планету Сонячної системи, геосфери та складові середовища життя людини.

Географія у 6 класі (Загальна географія) – це перший систематичний курс нового шкільного предмета. Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких запланований резерв часу становить 6 годин. Під час вивчення загальної географії в учнів формуються уявлення про Землю як природний комплекс, особливості земних оболонок та їх взаємозв'язки. Початковий курс географії також  містить відомості про географічні подорожі та дослідження нашої планети, особливості зображення земної кулі на глобусі й карті, кількість і розміщення її населення, людські раси, положення України та окремих держав на політичній карті світу. Таким чином, у 6 класі розпочинається формування загальної географічної культури школярів та поступове навчання картографічній мові. Учні оволодівають основними географічними уявленнями та поняттями, набувають певних умінь у роботі з різними джерелами географічної інформації.

Для досягнення окресленої мети вчителю необхідно вирішувати такі навчально-методичні завдання:

•             розвивати пізнавальний інтерес учнів до об'єктів і процесів навколишнього світу;

•             навчити встановлювати зв'язки в системі географічних знань і на цій основі формувати ключові компетентності: вміння вчитися, громадянську, соціальну, підприємницьку, загальнокультурну, здоров’язбережувальну, інформаційну;

•             залучати учнів до практичної діяльності щодо застосування отриманих географічних знань і вмінь у повсякденному житті.

Програмою передбачено виконання восьми практичних робіт, чотири з яких потрібно оцінити обов'язково, решту – на вибір учителя. Крім того, до окремих тем наведено теми досліджень.

Географія у 7 класі (Материки й океани) є логічним продовженням курсу географії, що вивчався у 6 класі, й значною мірою спирається на його матеріал. Як і в 6 класі, на вивчення географії материків та океанів передбачено 70 годин (2 години на тиждень), 6 з яких становлять резерв часу. Головною метою вивчення географії у 7 класі є формування географічних знань про природу материків та океанів, їхню цілісність і диференціацію, про населення та його життєдіяльність у різних природних умовах. Водночас розширюються знання про географічну оболонку та її компоненти. Зміст курсу створює необхідну основу для розуміння учнями ролі географічної оболонки у житті людей і впливу суспільства на природні умови.

Для досягнення зазначеної мети вивчення географії у 7 класі окреслено такі завдання:

•             продовжити формувати в учнів знання про географічну диференціацію природи Землі від загальнопланетарного до регіонального рівня;

•             створити географічні уявлення про великі частини земної поверхні – природні комплекси материків та океанів, їх просторову неоднорідність;

•             дати первинні поняття про політичну карту, населення та види його господарської діяльності, екологічні виклики людства;

•             розвивати картографічну грамотність учнів, формувати практичні уміння щодо знаходження, систематизації та презентації різноманітної географічної інформації.

Програмою передбачено виконання 12 практичних робіт, чотири з яких є обов'язковими для оцінювання. Більшість практичних робіт виконуються з використанням різноманітних тематичних карт атласу та контурних карт. Уміння працювати з різними за змістом картами є одним із найважливіших показників якості підготовки учнів під час вивчення географії материків та океанів. Програмою передбачено також різноманітні дослідження.

Вивчення географії у 8 класі (Україна у світі: природа, населення) спрямоване на формування науково-географічної картини своєї держави як складника світової спільноти держав на основі комплексного її вивчення. Цей курс допомагає учневі усвідомити себе громадянином України, сформувати знання про природу та населення країни, свого регіону, виховати повагу до українського народу, його культури, відчути себе справжнім патріотом своєї держави. Програма курсу розрахована на 70 годин (2 години на тиждень), з яких 3 години становлять резерв часу. Важливим принципом побудови змісту курсу є інтеграція, що реалізується у поєднанні фізико- та суспільно-географічних складників під час вивчення природних комплексів і населення України та свого регіону з урахуванням уже здобутих знань про природу материків і океанів, населення країн світу з курсу географії, що вивчався у 7 класі. Зокрема, вивчення населення України здійснюється на основі тем про населення  світу в курсах географії у 6 та 7 класах та внаслідок поглиблення їх змісту. Особлива роль географії у 8 класі полягає у значному її світоглядному потенціалі й тісних взаємозв'язках змісту із сучасністю та особистим досвідом учнів.

Для досягнення окресленої мети вивчення географії у 8 класі спрямоване на вирішення таких завдань:

•             сформувати в учнів знання та уявлення про Україну як цілісну країну, в якій відбуваються різноманітні глобальні та регіональні природні, суспільно-географічні та екологічні процеси;

•             розкрити нові поняття і закономірності та поглибити й узагальнити вже сформовані теоретичні знання з фізичної та суспільної географії;

•             сформувати уявлення про окремі поняття суспільно-географічного змісту;

•             продовжити розвиток практичних умінь і навичок самостійної роботи, що сприятимуть активній соціально відповідальній поведінці учнів у географічному просторі країни.

Програмою передбачено виконання 11 практичних робіт, з яких чотири є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь і навичок роботи з картами та іншими джерелами географічної інформації; виявлення зв'язків природи і суспільства в межах України, їх взаємного впливу, що сприятиме подальшому розвитку в учнів навчально-пізнавальної компетенції і формуванню ціннісно-смислової та соціально-професійної компетенцій. Запропоновані також завдання творчого характеру (дослідження), які, як і в попередніх курсах, можна оцінювати вибірково.

Вивченням географії у 9 класі (Україна і світове господарство) завершується географічна освіта учнів в основній школі на базовому рівні. На цей курс відведено 52 години (1,5 години на тиждень), з яких 3 години становлять резерв часу. Провідною метою цього  курсу є формування знань про тенденції розвитку національного та світового господарства й визначення місця України в сучасному світі. Зазначена мета передбачає реалізацію таких завдань: 

•             сформувати нові поняття й базові знання про суспільну географію та особливості розвитку сучасного господарства в Україні і світі;

•             ознайомити із структурою світового господарства та її відображенням в економіці України, найважливішими глобальними проблемами людства;

•             навчити виявляти та аналізувати економічні, соціальні й екологічні процеси та явища на глобальному, регіональному і локальному рівнях;

•             показати роль міжнародного співробітництва у розв'язанні  глобальних проблем людства;

•             розвивати в учнів пізнавальний інтерес, інтелектуальні та творчі здібності, самостійну навчальну діяльність шляхом пошуку та опрацювання географічної і статистичної інформації з різних джерел.

      Важливим принципом побудови змісту географії у 9 класі є інтеграція, яка реалізується через поєднання суспільно-географічних складових під час вивчення особливостей розвитку та розміщення господарства у світі, Україні та своєму регіоні. Курс має чітко визначену практичну спрямованість, яка реалізується в ході виконання практичних робіт, аналітичних завдань та досліджень. Програмою передбачено виконання семи практичних робіт, з яких чотири є обов'язковими для оцінювання. Вони спрямовані на розвиток умінь і навичок роботи з географічними картами та іншими джерелами інформації. 

Програмою передбачено виконання досліджень, тематика яких може бути змінена вчителем у рамках вивчення відповідної теми. При виборі теми дослідження рекомендується враховувати регіональні особливості, навчально-методичнезабезпечення та матеріально-технічне оснащення освітньої діяльності. Із запропонованої тематики досліджень учень за бажанням вибирає 1–2 дослідження (впродовж року) та виконує його індивідуально або у групі. Результати дослідження презентуються і оцінюються вчителем.   

        Запропонований розподіл годин за розділами і темами у програмах курсів географії є орієнтовним і може бути змінений учителем в обсязі до 20 % передбаченого програмою часу. Резервну частину навчального часу учитель може використати на свій розсуд для глибшого вивчення або повторення певного навчального матеріалу з урахуванням здібностей та навчальних можливостей учнів конкретного класу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наскрізні  змістові  лінії

Метою вивчення наскрізної змістової лінії «Екологічна безпека та сталий розвиток» є формування в учнів соціальної активності, відповідальності й екологічної свідомості, щоб вони зберігали і захищали довкілля і усвідомлювали сталий розвиток, були готові брати участь у вирішенні питань довкілля і розвитку суспільства.

Учнів 6 класів орієнтують на формування:

-        готовності до оцінки наслідків діяльності людини щодо природного середовища; застосування знань у справі охорони природи; оцінку значення та впливу природних компонентів для життя та діяльності людини;

-        безпечної поведінки в умовах несприятливих фізико-географічних явищ  і  процесів;

-        різних форм діяльності екологічного змісту: підготовку повідомлень про антропогенні ландшафти і природоохоронні об’єкти свого краю, інформування про них населення своєї місцевості (створення листівок, екологічних знаків, брошур, розміщення інформації на сайті навчального закладу тощо), участь у заходах з охорони довкілля, які проводять у школі, населеному пункті та регіоні, країні.

Учнів 7 класів орієнтують на формування:

-        розуміння про взаємозв’язки компонентів природи; вплив людини та її діяльності на планетарні природі комплекси; дотримання екологічної етики щодо поведінки людини в природі; значення природоохоронних територій для збереження унікальних ландшафтів Землі; значення Червоної книги;

-        знань про небезпечні природні об’єкти та явища в різних частинах світу та правила безпечної поведінки.

Учнів 8 класів орієнтують на формування:

-        усвідомлення впливу життєдіяльності людини на природі комплекси України; дотримання правил поведінки людини в природі; значення природоохоронних територій  для збереження унікальних ландшафтів України; значення Червоної та Зеленої книг України;

-        стилю поведінки у  зонах екстремальних природних явищ, екологічного лиха, техногенного забруднення, а також на території природоохоронних об’єктів.

Учнів 9 класів орієнтують на формування: 

-        цілісної наукової картини світу, адекватного розуміння особливостей розвитку сучасного світу;

-        розуміння єдності та гармонії між природним середовищем, розвитком матеріального виробництва та рівня зростання соціальних стандартів населення в умовах сталого розвитку;

-        уміння застосовувати знання під час прогнозування наслідків впливу людини на природу, визначення правил своєї поведінки в сучасних умовах навколишнього середовища та територій техногенного забруднення;

-         умінь робити висновки про місце України у розв’язанні глобальних проблем людства.

Метою вивчення наскрізної змістової лінії «Громадянська відповідальність» є формування відповідального члена громади і суспільства, що розуміє принципи і механізми функціонування суспільства, а також важливість національної ініціативи; спирається у своїй діяльності на культурні традиції і вектори розвитку держави.

Учнів 6 класів орієнтують на:

-        виховання ставлення учня як громадянина до природи; уміння захищати природу;

-        уміння працювати в групі над географічними дослідженнями та проектами на засадах співробітництва;

-        використання способів діяльності та моделі поведінки, які задовольняють власні інтереси та не порушують права інших громадян;

-        участь у активній природоохоронній роботі своєї місцевості.

Учнів 7 класів орієнтують на:

-        отримання і аналіз інформації щодо світових явищ і процесів, зв’язків України з іншими країнами із широкого кола джерел;

-        уміння формулювати обґрунтовану думку щодо суспільних проблем, критично мислити;

-        роботу в групі над географічними дослідженнями та проектами на засадах співробітництва;

-        толерантне ставлення до культурних надбань і традицій народів світу.

Учнів 8 класів орієнтують на:

-        формування моделі полікультурної поведінки, що відповідає принципам моралі та чинному законодавству України, громадянської позиції щодо збереження природи України;

-        вміння працювати в групі над географічними дослідженнями та проектами на засадах співробітництва, розуміти сенс поставленого завдання, вибудовувати аргументацію;

-        виховання поваги до національної історії,  культури,  мови,  традицій, гордості за розвиток вітчизняної географічної науки.

Учнів 9 класів орієнтують на:

-        ухвалення індивідуальних і колективних рішень, зважаючи на інтереси й потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави;

-        готовність брати участь у громадській природоохоронній діяльності й нести відповідальність за свої дії та вчинки;

-        формування споживчої поведінки, орієнтованої на національного виробника; раціонального ресурсоспоживання на побутовому, регіональному національному і глобальному рівнях;

-        усвідомлення глобальної взаємозалежності й особистої відповідальності під час вивчення світової економіки та національного господарства.

Вивченням наскрізної змістової лінії «Здоров’я і безпека» прагнуть сформувати учня духовно, емоційно, соціально і фізично повноцінним членом суспільства, який здатний вести здоровий спосіб життя, допомагати у формуванні безпечного здорового життєвого середовища.

Учнів 6 класів орієнтують на:

-        застосовування знань про лікарські рослини,  отруйні рослини і тварини на прикладі природних комплексів своєї місцевості;

-        формування установок на використання здорового та безпечного харчування й безпечної поведінки під час навчальних екскурсій і польових досліджень;

-        виявлення і розуміння впливу метеорологічних чинників на стан здоров’я людини;

-        розуміння значення для здоров’я людини  мінеральних лікувальних і столових вод.

Учнів 7 класів орієнтують на:

-        усвідомлення значення санітарно-гігієнічних умов проживання і харчування для збереження життя і здоров’я людей (в тому числі на прикладі  країн, що розвиваються);

-        розуміння важливості профілактичних заходів під час закордонних подорожей до країн з високою ймовірністю епідемій;

-        формування знань про небезпечні природні об’єкти та явища та їхній вплив на життя людини.

Учнів 8 класів орієнтують на:

-        розуміння того, що здоров’я є найвищою цінністю для кожної людини та суспільною цінністю, свідому мотивацію щодо ведення здорового способу життя, відповідальності за власне життя і здоров’я;

-        формування безпечної поведінки в навколишньому середовищі і в екстремальних (надзвичайних) ситуаціях (під час навчальних екскурсій і польових досліджень);

-        організацію успішної навчальної роботи зі створення здоров’язберігаючих умов.

Учнів 9 класів орієнтують на:

-        формування знань про безпечність товарів та послуг, споживачами яких є школярі;

-        застосовування знань для оцінювання можливих позитивних і негативних наслідків сучасних біотехнологій у сільському господарстві;

Метою вивчення наскрізної змістової лінії «Підприємливість і фінансова грамотність» є забезпечення кращого розуміння молодим поколінням українців практичних аспектів фінансових питань (здійснення заощаджень, інвестування, запозичення, страхування, кредитування тощо); розвиток лідерських ініціатив, здатність успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі.

Учнів 6 класів орієнтують на:

-        уміння представляти себе і свої досягнення; вести розрахунки, ухвалювати рішення;

-        розроблення заходів щодо утилізації побутових відходів у своєму населеному пункті.

Учнів 7 класів орієнтують на:

-        формування умінь розв’язувати елементарні екологічні проблеми;

-        командний стиль роботи під час виконання навчальних проектів і досліджень.

Учнів 8 класів орієнтують на:

-        використання ресурсів (навчальних, природних та інших)  для створення  цінностей;

-        складання плану дій, що визначає пріоритети й етапи, важливі для досягнення їхніх цілей (на прикладі вивчення природи, населення у своєму регіоні);

-        вміння оцінювати переваги й ризики альтернативних варіантів і зробити вибір, що виражає їхні преференції на прикладі досліджень проблем, пов’язаних з екологічною ситуацією у своїй місцевості.

Учнів 9 класів орієнтують на:

-        вміння генерувати ідеї й ініціативи щодо проектної діяльності, ефективного використання природних ресурсів;

-        прогнозування впливу географії на розвиток технологій, нових напрямів підприємництва;

-        оцінювання можливостей  для організації підприємницької діяльності у своїй місцевості;

-        планування своєї діяльності та групи щодо можливих нових видів бізнесу в регіоні.

 

 

Зміст навчального матеріалу і вимоги до його засвоєння

6 клас

Г Е О Г Р А Ф І Я

«Загальна географія»

(70 годин, 2 години на тиждень)

 

Кількість годин

Очікувані  результати  навчально – пізнавальної  діяльності  учнів

Зміст навчального матеріалу

  Наскрізні  змістові  лінії

2

                                                                      ВСТУП

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає об’єкти вивчення географії, складові географічної науки,  основні джерела географічних знань та методи географічних досліджень.

Діяльнісний компонент:

добирає географічну інформацію з різних джерел та визначає її корисність для себе;

виконує спостереження за змінами у природі;

складає  перелік джерел географічної інформації, які є вдома.

Ціннісний компонент:

використовує результати власних спостережень у повсякденній діяльності;

обґрунтовує на конкретних прикладах значення  географії для життєдіяльності людини.

Географія як наука про  Землю, її природу, населення та його господарську діяльність, про взаємодію природи і людства.

Значення географічних знань та умінь для життєдіяльності людини.

Основні друковані та електронні джерела географічної  інформації, їх значення.

Методи географічних досліджень. Особливості організації власних географічних спостережень.

 

Дослідження

Спостереження за змінами у природі.

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює дбайливе ставлення до природи, дотримується правил безпечної поведінки в природі. Орієнтує на формування в учнів екологічної свідомості для збереження і захисту довкілля.

Здоров’я і безпека

Сприяє  розвитку  інтересу до географічних наук.

Громадянська відповідальність

Пояснює на конкретних прикладах значення географії для життєдіяльності людини, добираючи інформацію з різних джерел. 

Сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває здатність спільного розуміння проблеми і толерантне й неупереджене ставлення до інших

думок і поглядів.

Уміє  дискутувати  на  тему «Що і навіщо вивчати сучасним географам, коли вже все на Землі відкрито?»

3

 

РОЗДІЛ І. Розвиток географічних знань про Землю

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає особливості зображення Землі на картах у давнину.

Діяльнісний компонент:

добирає  з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі у давнину;

зіставляє карти Ератосфена і Птолемея з сучасною картою;

складає короткі повідомлення про пізнання Землі у давнину (із  залученням  членів  родини).

 

Ціннісний компонент:

оцінює внесок античних учених у становлення географії як науки.

 

Тема 1. Уявлення про Землю у давнину

Уявлення про форму Землі. Зображення  Землі на картах Ератосфена, Птолемея.

 

Громадянська відповідальність

Формує необхідні моральні якості, відстоює свою позицію в дискусії, конструктивно спілкується.

 

Підприємливість та фінансова грамотність

Вчиться спільно досягати мети.

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає відомих мореплавців та мандрівників  (Марко Поло, Христофора  Колумба, Фернана Магеллана), які здійснили видатні географічні відкриття в різні епохи.

 

Діяльнісний компонент:

добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі;

простежує за картою маршрути мандрівників і дослідників.

 

Ціннісний компонент:

робить висновки про значення навколосвітніх подорожей для розширення знань про Землю

 

Тема 2. Відкриття нових земель та навколосвітні подорожі

Відкриття нових земель. Навколосвітні подорожі

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає сучасні  географічні дослідження.

 

Діяльнісний компонент:

добирає з різних джерел додаткову інформацію про пізнання і дослідження Землі на сучасному етапі;

аналізує інформацію про географічні дослідження у ХХ та на початку ХХІ ст.;

порівнює дослідження Землі у сучасну добу з тими, що мали місце в більш ранні епохи;

складає за допомогою членів родини короткі повідомлення про власні подорожі, які ілюструє малюнками, фотографіями, міні-презентаціями.

 

Ціннісний компонент:

визначає роль сучасних досліджень у підвищенні добробуту людства

Тема 3. Сучасні дослідження

Дослідження Землі у  ХХ  і на початку ХХІ ст.

Громадянська відповідальність

Критично оцінює інформацію географічного змісту, визначає роль сучасних досліджень у підвищенні добробуту людства

 

 

13

 

 

                              РОЗДІЛ ІІ. Земля на плані та карті

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає різні способи орієнтування на місцевості;

пояснює способи орієнтування на місцевості.

Діяльнісний компонент:

користується компасом для визначення сторін горизонту  та  азимуту;

визначає азимут та напрямки на різні об’єкти на місцевості поблизу школи;

складає схему маршруту руху;

порівнює інструментальні та візуальні способи орієнтування на місцевості.

Ціннісний компонент:

оцінює практичне значення вміння орієнтуватися на місцевості;

робить висновки про важливість орієнтування для збереження власного життя та безпеки під час подорожей та екскурсій

Тема 1. Орієнтування на місцевості

Способи орієнтування на місцевості. Визначення напрямків на місцевості.  Компас. Поняття про азимут.

Здоров’я і безпека

Розуміє важливість уміння читати карту, план місцевості та орієнтуватись для власної безпеки і безпеки інших під  час  подорожей  і  екскурсій.

Виконує тренувальні вправи з використанням рисунків, карт, планів місцевості, що формують навички орієнтуватись на місцевості задля власної безпеки і безпеки інших

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає способи зображення Землі, види масштабів, відмінності між планом і топографічним планом  та картою, абсолютною і відносною висотою місцевості, об’єкти місцевості за планом та його умовні  знаки;

вміє читати план та карту, використовуючи умовні знаки та легенду карти;

пояснює відмінності різних видів масштабу, особливості орієнтування плану місцевості.

Діяльнісний компонент:

визначає масштаб плану і карти, абсолютну і відносну висоту місцевості за допомогою горизонталей та за шкалою висот;

вимірює відстані на плані і карті за допомогою масштабу;

розв’язує задачі з різними видами масштабу;

порівнює зображення місцевості на глобусі, аерофотознімку та космічному знімку, плані, карті.

Ціннісний компонент:

оцінює практичне значення плану та географічних карт для себе і своєї родини

 

 

Тема 2. Способи зображення Землі

Особливості та відмінності зображення земної поверхні на глобусі, аерофотознімках, космічних знімках, планах, картах.

Масштаб та його види. Умовні знаки плану

Абсолютна і відносна висота місцевості, їх визначення за допомогою горизонталей та шкалою висот. 

План, його основні ознаки.  Визначення напрямків на плані. Читання плану.

Географічні карти, їх елементи. Легенда карти. Масштаб карт.

 Географічні атласи. Практичне значення карт.

 

Практична робота

1. Розв’язування задач з використанням різних видів масштабу, визначення відстаней, напрямків та абсолютних відносних висот  на топографічному плані

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає лінії градусної сітки: паралелі, меридіани, екватор, нульовий меридіан, ознаки понять «географічна широта», «географічна довгота», координати свого населеного пункту;

пояснює відмінності між географічною широтою і географічною довготою.

Діяльнісний компонент:

користується градусною сіткою для визначення географічних координат;

визначає географічні координати об`єктів,

населених пунктів;

порівнює географічну широту і географічну довготу за градусними вимірами.

Ціннісний компонент:

оцінює практичне значення знань про географічні  координати

Тема 3. Географічні координати

 Градусна сітка на глобусі й географічній карті. Поняття про географічні координати. Правила відліку географічної широти і географічної довготи. Географічні координати свого населеного пункту.

 

Практична робота

2. Визначення географічних координат за географічною картою

 

41

РОЗДІЛ ІІІ. Оболонки Землі

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає внутрішні шари Землі, склад материкової та океанічної земної кори, суттєві ознаки понять «літосфера», «земна кора», «мінерали», «гірські породи», «корисні копалини», «рельєф», «рівнини», «гори», форми рельєфу своєї місцевості;

наводить приклади і показує на карті літосферні плити, сейсмічні пояси, найбільші вулкани,  різні, у тому числі й унікальні форми рельєфу;

знає правила поведінки під час землетрусу;

наводить приклади магматичних, осадових і метаморфічних гірських порід.

Діяльнісний компонент:

визначає абсолютну і відносну висоту  рівнин і гір за шкалою висот;

позначає на контурній карті:

вулкани:Ключевська Сопка, Етна, Кракатау;

гори: Карпати, Кримські, Альпи, Уральські, Кордильєри, Кавказ, Гімалаї з вершиною Джомолунгма, Анди;

рівнини:Східноєвропейська, Західносибірська, Амазонська низовина, Лаврентійська височина, Середньосибірське, Бразильське плоскогір’я;

розрізняє  магматичні, осадові й метаморфічні гірські породи;

порівнює  рівнини і  гори за висотою, походженням, розміщенням на суходолі або в океанах.

Ціннісний компонент:

оцінює  діяльність людини та її вплив на рельєф;

висловлює  судження  щодо необхідності  охорони  унікальних форм рельєфу;

пояснює вплив внутрішніх і зовнішніх процесів на формування рельєфу земної поверхні;

аналізує причини і наслідки зовнішніх  і внутрішніх  процесів

Тема 1. Літосфера

Внутрішня будова Землі.

Будова літосфери, її властивості. Літосферні плити, наслідки їх переміщення.

Внутрішні процеси, що зумовлюють зміни в земній корі та на поверхні земної кулі. Рухи земної кори. Землетруси. Вулканізм і вулкани, гейзери. Сейсмічні пояси Землі.

Зовнішні процеси, що зумовлюють зміну земної поверхні. Вивітрювання, робота вітру, текучих і підземних вод, льодовиків.

Мінерали, гірські породи. Корисні копалини та їх значення у житі та діяльності людини.

Основні форми рельєфу суходолу – гори і рівнини. Різноманітність та утворення рівнин на суходолі. Найбільші за площею рівнини світу.

Різноманітність та утворення гір на суходолі. Найвищі та найдовші гори світу.

Рельєф дна океану. Серединно-океанічні хребти – найвищі і найдовші гори  Світового океану.

Унікальні форми рельєфу земної кулі, їх охорона.

 

Практична робота

3. Позначення на контурній карті рівнин, гір, вулканів суходолу

Здоров’я і безпека

Аналізує ознаки наближення землетрусу, цунамі, виверження вулкану для власної безпеки та безпеки інших.

Громадянська відповідальність

Характеризує систему попереджень та алгоритм поведінки під час прояву несприятливих природних явищ.

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє переваги  і  недоліки господарювання людей у районах поширення  вулканізму.

Усвідомлює значення окремих видів корисних копалин для розвитку відповідних  виробництв.

Бере  участь у  дослідженні «Корисні копалини в облаштуванні житла (господарських будівель) моєї родини»

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає суттєві ознаки понять «погода», «клімат»,  «синоптична карта», елементи погоди, теплові пояси Землі, світові центри спостереження за погодою;

наводить приклади хмар, різних за формою, прогнозів погоди, основних типів клімату;

пояснює  причини і наслідки зміни погоди і клімату.

 

Діяльнісний компонент:

спостерігає і фіксує зміни елементів погоди: температури повітря, атмосферного тиску, вітру, вологості повітря, хмар, хмарності, опадів;

визначає показники температури повітря й атмосферного тиску та їх зміни з висотою, швидкість  вітру, типи погоди, що переважають у своїй місцевості;

будує графіки ходу температури, діаграми розподілу опадів за певний період, розу вітрів;

добирає відповідні джерела географічної інформації для ознайомлення з атмосферними процесами;

користується термометром, барометром, гігрометром;

порівнює погоду різних типів у своїй місцевості в різні пори року та її вплив на здоров’я людей;

аналізує зміни температури повітря, атмосферного тиску протягом доби, сезону, року та їх розподіл на Землі за картою;

розв’язує задачі на зміну температури повітря, атмосферного тиску з висотою.

 

Ціннісний компонент:

оцінює вплив стану повітря на здоров”я людини;

робить висновки про значення прогнозу погоди для життя  і  діяльності людини

Тема 2. Атмосфера

Будова атмосфери, властивості повітря в тропосфері.

Добовий і річний хід температури повітря, причини його  коливання. Кліматична карта.  Теплові пояси Землі. Практичне значення вимірювання температури повітря.

Атмосферний тиск: причини і наслідки його зміни у тропосфері. Вимірювання атмосферного тиску.

Вітер: причини виникнення, напрямки, сила, швидкість, їх визначення  сучасними приладами й візуально. Утворення бризу.

Вода в атмосфері: випаровування, вологість повітря та її зміни.

Хмари і туман, відмінності в їх утворенні. Форми хмар, хмарність.

 Опади, що випадають  із хмар та з повітря, їхні види, вимірювання. Карта розподілу опадів.

Погода, її елементи, мінливість.  Характерна погода за сезонами у своїй місцевості. Служба погоди, практичне значення прогнозів погоди.

Клімат та основні кліматотвірні чинники. Карта кліматичних поясів. Зміни клімату. Вплив людини на атмосферу.

 

Практичні роботи

4. Розв’язування задач на зміну температури повітря й атмосферного тиску з висотою.

5. Складання графіка зміни температури повітря, опадів, рози вітрів, їх аналіз

Екологічна безпека та сталий розвиток

Розмірковує про відповідальність  людської  діяльності за стан атмосфери.

 

Здоров’я і безпека

Усвідомлює вплив стану повітря на здоров’я людини.

Дотримується правил безпечної поведінки під час грози, граду, ожеледі, урагану та інших несприятливих природних явищ.

 

Громадянська відповідальність

Наводить приклади подолання спільними зусиллями громади (жителів вулиці, села, міста) наслідків стихійних атмосферних явищ  і  процесів

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає суттєві ознаки понять  «океан», «море», «затока», «протока», «острів»,  «океанічна течія», «річка», «озеро», «болото», «льодовик», «багаторічна мерзлота», «підземні води»;

наводить приклади морів, заток, проток, островів, річок, озер, штучних водойм;

пояснює причини і наслідки рухів води в Світовому океані, особливості живлення і режиму вод суходолу;

знає і розуміє негативні наслідки паводків, повеней і цунамі.

Діяльнісний компонент:

визначає особливості розподілу води між Світовим океаном і водами суходолу за відповідною діаграмою, глибини океанів і морів за шкалою глибин, залежність напрямку і характеру течії річок від рельєфу, видів живлення та режиму вод суходолу від клімату;

розрізняє способи зображення вод суходолу на плані та карті, озера за походженням їхніх улоговин і стоком, типи боліт, покривні та гірські льодовики, штучні водойми, типи підземних вод;

позначає на контурній карті назви:

морів:Чорне, Середземне, Червоне, Балтійське, Баренцове;

проток: Гібралтарська, Магелланова, Дрейка, Берінгова;

заток:Біскайська, Бенгальська, Мексиканська, Гвінейська;

островів:Велика Британія, Гренландія, Мадагаскар, Нова Гвінея;

півостровів:Скандинавський, Кримський, Аравійський, Індостан, Сомалі, Лабрадор;

западини:Маріанська;

річок: Дніпро, Дунай, Янцзи, Ніл, Амазонка, Міссісіпі;

озер:Каспійське, Великі озера, Байкал, Вікторія.

Ціннісний компонент:

оцінює роль води для життєдіяльності людини та використання мінеральних і термальних вод у господарській діяльності, вплив людини на різні частини гідросфери;

робить висновки про вплив якості питної води на здоров’я людини

Тема 3. Гідросфера

Загальна кількість води на Землі, її розподіл між частинами гідросфери.

Світовий океан та його частини: океани, моря, затоки, протоки. Шкала глибин, визначення глибин океанів і морів. Острови в океані. Властивості вод Світового океану.

Рухи води в Світовому океані. Життя в океанах і морях. Багатства вод Світового океану. Океан та людина.   

Води суходолу – поверхневі і підземні. Річка: річкова система, басейн річки, річкова долина. Найдовші, найбільші за площею басейни й найповноводніші річки світу. Пороги і водоспади. Живлення, водний режим і робота річок.

Озера, їх різноманітність за площею, походженням озерних улоговин, солоністю. Найбільші і найглибші озера земної кулі.

Болота, особливості їх утворення та поширення.

Штучні водойми і водотоки: ставки, водосховища, канали. 

Льодовики – багаторічні природні скупчення льоду. Особливості утворення і поширення льодовиків.

Багаторічна мерзлота – підземне зледеніння. Утворення і поширення багаторічної мерзлоти.  

Підземні води, умови їх утворення і залягання в земній корі. Термальні і мінеральні води.

Значення вод суходолу для природи і людини. Охорона вод Світового океану і суходолу.

 

Практична робота

6. Позначення на контурній карті назв океанів, морів, проток, заток, островів, річок, озер

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює важливість охорони вод  своєї  місцевості  і  на  планеті  загалом.

 

Здоров’я і безпека

Розуміє вплив якості води на життя і здоров’я людини.

Дотримується правил безпечної поведінки під час повеней, катастрофічних паводків, льодоставу й льодоходу, шторму, цунамі, перебування на березі водойми, руху по болотистій місцевості.

 

Громадянська відповідальність

Усвідомлює систему попереджень та алгоритм поведінки під час повеней, катастрофічних паводків, льодоходу, шторму, цунамі.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Дотримується  основних  правил ощадного  використання води в домашньому господарстві.

Наводить приклади підприємницької діяльності на основі використання мінеральних, термальних вод своєї місцевості, природних та штучних водойм для відпочинку та оздоровлення

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає  компоненти біосфери, суттєві ознаки понять «біосфера», «ґрунти», «рослинність», «тваринний світ», види рослин і тварин, які поширені у своїй місцевості;

пояснює особливості поширення ґрунтів і живих організмів на земній кулі за допомогою карт, вплив людини на компоненти біосфери.

 

Діяльнісний компонент:

порівнює види рослин і тварин, що поширені на різних широтах земної кулі.

 

Ціннісний компонент:

оцінює значення ґрунтів, рослинності і тваринного світу для життєдіяльності людини;

пропонує власні заходи зі збереження тваринного та рослинного світу своєї місцевості

Тема 4. Біосфера та ґрунти 

Складові біосфери, особливості їх поширення на земній кулі.

Властивості  ґрунтів. Ґрунтовий покрив, карта ґрунтів.

Вплив господарської діяльності людини на ґрунтовий покрив, рослинність і тваринний світ суходолу та океану

Екологічна безпека та сталий розвиток

Розуміє важливість збереження грунтів та різноманіття рослин і тварин.

 

Здоров’я і безпека

Оцінює загрози вживання отруйних грибів, рослин своєї місцевості, контактів із небезпечними тваринами.

 

Громадянська відповідальність Презентує приклади власного досвіду зі збереження тваринного та рослинного світу своєї місцевості.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Наводить приклади фінансових надходжень до  сімейного  бюджету  від використання власної земельної ділянки, рослин і тварин

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає суттєві ознаки понять «природний комплекс», «географічна оболонка», «природна зона», компоненти природного комплексу;

наводить приклади природних комплексів та комплексів, змінених людиною, у своїй місцевості;

пояснює на конкретних прикладах наслідки взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери, біосфери.

 

Діяльнісний компонент:

порівнює особливості основних природних зон Землі;

дотримується правил безпеки і поведінки під час екскурсії.

 

Ціннісний компонент:

оцінює вплив людини на природні комплекси у своїй місцевості та  значення знань про природні комплекси для її життєдіяльності

Тема 5. Природні комплекси

Природні комплекси як наслідок взаємозв’язків між компонентами природи. Географічна оболонка – найбільший природний комплекс Землі, її межі та властивості.

Природні зони Землі, їх особливості.

 

Практична робота (на вибір)

7 а. Складання опису одного з природних комплексів своєї місцевості (за типовим планом).

 

7 б. Екскурсія у природний комплекс своєї місцевості

Екологічна безпека та сталий розвиток

Розрізняє позитивні й негативні наслідки впливу людської діяльності на природні комплекси своєї місцевості.

Виявляє порушення природної рівноваги та пропонує шляхи їх усунення.

 

Здоров’я і безпека

Дотримується правил безпечної поведінки у природі під час екскурсії

5

 РОЗДІЛ ІV. Планета людей

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає кількість населення на Землі та в Україні, людські раси;

вміє читати політичну карту.

 

Діяльнісний компонент:

аналізує карти густоти населення та людських рас;

показує на карті найбільші за площею та кількістю населення держави світу і держави-сусіди України;

характеризує види господарської діяльності та її наслідки у своєму населеному пункті;

порівнює людські раси за зовнішніми ознаками, густоту населення в різних регіонах земної кулі.

 

Ціннісний компонент:

усвідомлює толерантне ставлення до представників людських рас і народів світу;

оцінює вплив людини на природу, рівень забруднення навколишнього середовища в результаті різних видів господарської діяльності;

висловлює судження про  заходи

 щодо усунення негативних наслідків господарської діяльності у своєму населеному пункті;

розробляє за допомогою членів родини міні-проект з утилізації побутових відході

Тема 1. Кількість і розміщення населення на Землі

Кількість населення Землі. Розселення населення на Землі, його густота.  Найбільш заселені території земної кулі. Людські раси. Дослідження Миколи Миклухо-Маклая. Найчисельніші народи світу.

 

Тема 2. Держави світу

Найбільші за площею і чисельністю населення держави світу та держави-сусіди України на політичній карті світу.

 

Тема 3. Вплив людини на природу

Зміни компонентів географічної оболонки під впливом людської  діяльності. Зміни природних комплексів Землі. Забруднення довкілля та його охорона.

 

Практична робота

8. Позначення на контурній карті кордонів найбільших держав у різних частин світу та їх столиць.

Дослідження

Розробка міні-проекту з утилізації побутових відходів

Громадянська відповідальність

Усвідомлює  важливість  толерантного ставлення до представників інших рас  і  народів  світу.

 

Екологічна безпека і сталий розвиток

Презентація міні-проектів з утилізації побутових відходів

 

6

РЕЗЕРВ ЧАСУ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7 клас

Г Е О Г Р А Ф І Я

«МАТЕРИКИ Й ОКЕАНИ»

(70 годин, 2 години на тиждень)

 

Кількість годин

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчального матеріалу

Наскрізні  змістові  лінії

 

2

 

ВСТУП

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

називає материки, частини світу, океани, різні види карт.

Діяльнісний компонент:

порівнює материки та океани за площею, карти за масштабом та просторовим охопленням;

розрізняє в атласах карти

показує (знаходить) на картах  різного  масштабу материки, частини світу, океани.

Ціннісний компонент:

оцінює значення для людини географічних знань про материки та океани

Материки та океани як об’єкти вивчення регіональної  географії.

Співвідношення на Землі материків та океанів. Материки і частини світу. 

Джерела географічної інформації про материки та океани.  Карти материків та океанів, їх класифікація за масштабом, просторовим охопленням, змістом і призначенням

Громадянська відповідальність

Уміє  пояснювати  на  конкретних  прикладах  та  доводити  практичне  значення  вивчення  материків  та  океанів

 

 

9

 

РОЗДІЛ І. Закономірності формування природи материків та океанів

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає і уявляє форму  Землі, дні рівнодення та сонцестояння;

розуміє і наводить приклади добових і річних ритмів як наслідків осьового обертання та орбітального руху Землі.

Діяльнісний компонент:

знаходить на карті екватор, лінії тропіків і полярні кола;

пояснює вплив  форми Землі та її рухів на природу материків і  океанів.

Ціннісний компонент:

оцінює і характеризує наслідки  форми  Землі,  добового і річного рухів Землі на життя людини

Тема 1. Форма і рухи Землі

Куляста форма Землі та її географічні наслідки.

Рухи Землі, їх наслідки

 

Здоров’я і безпека

Моделює оптимальний  режим  життя  відповідного  до  добових  і  річних  циклів (ритмів)

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає і розуміє основні етапи розвитку геологічної історії Землі, наслідки руху літосферних плит, найбільші платформи та області складчастості, основні і перехідні кліматичні пояси;

наводить приклади   форм рельєфу на материках і в океанах, платформ і областей складчастості, різних за властивостями повітряних і водних мас, типів клімату, теплих і холодних течій, природних зон на материках;

знає і розуміє гіпотези  дрейфу материків, загальну циркуляцію атмосфери та їх вплив на природні умови Землі.

Діяльнісний компонент:

знаходить  і  показує на картах  різного  масштабу найбільші літосферні плити, райони поширення пасатів, мусонів, західних вітрів помірних широт і східних полярних вітрів, кліматичні пояси, найбільші теплі й холодні поверхневі течії,  природні зони;

пояснює вплив повітряних мас на погодні умови Землі своєї місцевості;

аналізує закономірності розміщення форм рельєфу на материках та океанах, причини виникнення океанічних течій розміщення природних комплексів на материках і в океанах,  взаємодію і взаємовплив океанів і материків;

вміє практично використовувати інформацію тематичних карт: тектонічної, кліматичної  і  географічних поясів природних зон.

Ціннісний компонент:

оцінює значення знань про географічні закономірності природи материків і океанів для життя людини;

досліджує наслідки взаємодії Світового океану, атмосфери та суходолу

Тема 2. Материки  й океани — великі природні комплекси географічної оболонки

Походження материків та океанічних западин унаслідок руху літосферних плит.  Геологічні ери та епохи горотворення.

Тектонічні структури: платформи та області складчастості. Закономірності поширення основних форм рельєфу на материках і в океанах.

Кліматотвірні чинники. Розподіл сонячної енергії на Землі. Вплив підстильної поверхні на клімат. Закономірності зміни температури повітря і поверхневих вод океанів.

Повітряні маси, їх властивості та переміщення. Загальна циркуляція повітряних мас. Кліматичні пояси і типи клімату Землі. Закономірності розподілу атмосферних опадів.

Водні маси, їх властивості. Океанічні течії.  

Природні комплекси материків та океанів. Широтна зональність і висотна  (вертикальна) поясність.

 

Практична робота

1. Аналіз тектонічної та фізичної карт світу: виявлення зв’язків між тектонічною будовою і формами рельєфу.

 

Дослідження

Взаємодія Світового океану, атмосфери та суходолу, її наслідки

 

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Пояснює  взаємозв’язки  між  природними  компонентами  у  географічній  оболонці, у  тому  числі — на  прикладі  своєї  місцевості.

21

 

РОЗДІЛ ІІ. Материки тропічних широт

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає  дослідників  материка, особливості  тектонічної  будови, основні  форми  рельєфу, географічне  розміщення  типів  клімату, внутрішніх  вод, природних  зон  на  материку;

розуміє особливості сучасного рівня соціально-економічного розвитку країн.

Діяльнісний компонент:

характеризує географічне положення материка;

аналізує закономірності розміщення форм рельєфу, кліматичних поясів, вод суходолу, природні зони, зональні типи ґрунтів;

описує природу найвідоміших національних парків Африки;

визначає типи клімату за кліматичною картою та кліматичними діаграмами; визначає основні напрями господарського використання природних комплексів материка;

знаходить  і показує на картах  різного  масштабу:

моря: Середземне, Червоне;

затоки:  Гвінейська, Аденська;

протоки: Мозамбіцька, Гібралтарська, Баб-ель-Мандебська;

острів Мадагаскар;

півострів Сомалі;

гори: Атлас, Драконові, Капські;

вулкан Кіліманджаро;

нагір’я Ефіопське;

плоскогір’я Східноафриканське;

річки: Ніл, Конго, Нігер, Замбезі, Оранжева;

озера: Вікторія, Танганьїка, Ньяса, Чад;

водоспад  Вікторія;

пустелі: Сахара, Наміб;

держави та їх столиці: Єгипет, Нігерія, Південна Африка.

Ціннісний компонент:

висловлює судження про вплив природних умов і ресурсів на економіку країн;

оцінює вплив природних чинників і діяльності людини на екологічний стан природних зон материка;

робить висновок впливу клімату та природних зон на особливості життя і господарської діяльності людей;

обґрунтовує вплив природних чинників  на виникнення природних вогнищ захворювань і поширення епідемій

Тема 1. Африка

Географічне положення. Дослідження та освоєння материка.

Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини.     

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату.

Води суходолу. Використання водних ресурсів.

Природні зони, закономірності їх розміщення.

Стихійні явища природи. Екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової  природної спадщини  ЮНЕСКО.

Населення. Держави. Зв’язки України з державами Африканського континенту.

 

Практичні роботи

 

2. Визначення географічних координат крайніх точок і протяжності материка з півночі на південь та із заходу на схід.

 

3. Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Африки.

 

4. Визначення типів клімату Африки за кліматичними діаграмами

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Презентує  добірку  матеріалів  про  один  із  прикладів  порушення  природної  рівноваги  на  материку та  шляхи  її  відновлення.

 

Здоров’я і безпека

Обґрунтовує вплив природних чинників  на виникнення природних вогнищ захворювань і поширення епідемій.

 

Громадянська відповідальність

Установлює  залежність  між  рівнем  соціального  розвитку  країн  і станом  природних  комплексів.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє важливість  напрямків  взаємозв’язків  України  та  країн  Африки

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає  дослідників  материка, особливості  тектонічної  будови, основні  форми  рельєфу, географічне  розміщення  типів  клімату, внутрішніх  вод, природних  зон  на  материку.

 

Діяльнісний компонент:

характеризує населення та його господарську діяльність у різних країнах материка;

аналізує особливості розміщення корисних  копалин материка та їх вплив на господарську діяльність людини;

знаходить  і показує на картах  різного  масштабу: 

море Карибське;

затоку Ла-Плата; 

протоки: Магелланова, Дрейка;

острови: Вогняна Земля, Фолклендські, Галапагоські;

рівнини: Амазонська, Орінокська, Ла-Платська низовини, Бразильське, Гвіанське плоскогір’я;

гори Анди (г. Аконкагуа);

вулкани: Льюльяйльяко, Котопахі;

річки: Амазонка, Парана, Оріноко;

водоспади:Анхель, Ігуасу;

озера: Маракайбо, Тітікака;

пустелю Атакама;

держави та їх столиці: Бразилія, Аргентина, Чилі;

порівнює, зіставляє особливості природних умов Південної Америки та Африки;

пояснює закономірності поширення основних форм рельєфу, особливості розподілу температури й опадів на материку, прояв широтної зональності на рівнинах і вертикальної поясності в Андах;

визначає за кліматичними картами і кліматичними діаграмами – типи клімату.

Ціннісний компонент

оцінює наслідки втручання людини в природні комплекси материка;

робить висновки про основні напрями господарського використання природних комплексів материка, поширення стихійних явищ (землетруси, вулканізм) та їх вплив на життя людей

Тема 2. Південна Америка

Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини.  

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату.

Води суходолу.

Природні зони. Вертикальна поясність Анд. Зміни природи материка людиною.

Сучасні екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти Південної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО.

Населення. Держави. Зв’язки України з державами Південної Америки.

 

Практичні роботи

5. Позначення на контурній карті назв географічних об`єктів  материка.

 

6. Визначення типів клімату Південної Америки за кліматичними діаграмами.

 

Дослідження

Природні унікуми Південної Америки

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Презентує  добірку  матеріалів  про  один  із  прикладів  порушення  природної  рівноваги  на  материку та  шляхи  її  відновлення.

 

Здоров’я і безпека

Обґрунтовує  механізм утворення стихійних явищ (вулкан, землетрус) та їх  вплив на життя людей.

 

Громадянська відповідальність

Установлює  залежність  між  рівнем  соціального  розвитку  країн  і станом  природних  комплексів.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє  значення  різних  напрямків  взаємозв’язків  України  та  країн  Південної  Америки

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає  дослідників  материка, особливості  тектонічної  будови, основні  форми  рельєфу, географічне  розміщення  типів  клімату, внутрішніх  вод, природних  зон  на  материку.

Діяльнісний компонент:

Знаходить  і  показує  на  картах  різного  масштабу:

моря: Коралове, Тасманове;

затоки: Карпентарія, Велика Австралійська;

острови: Тасманія, Великий Бар’єрний риф;

півострів Кейп-Йорк;

плоскогір’я Західно-Австралійське;

низовину Центральну;

гори: Великий Вододільний хребет        (г. Косцюшко);

річки: Муррей, Дарлінг;

озеро Ейр;

пустелі: Велика Піщана, Велика пустеля Вікторія;

державу Австралійський Союз та її столицю;

характеризує  особливості географічного положення, головні риси населення та його господарської діяльності;

порівнює географічне положення Австралії і Африки.

Ціннісний  компонент:

пояснює вплив рельєфу і клімату на формування вод суходолу, унікальність органічного світу, особливості заселення Австралії;

оцінює наслідки втручання людини в природні комплекси материка;

робить висновки про основні напрями господарського використання природних комплексів материка

 

Тема 3. Австралія.

Географічне положення. Дослідження та освоєння материка. Тектонічна будова, рельєф, корисні копалини.   

Клімат. Води суходолу.

Унікальність рослинності і тваринного світу. Природні зони. Зміна природи материка людиною. Найвідоміші об’єкти Австралії, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Населення, його склад та розміщення. Австралія – країна-материк. Україна і Австралія.

 

 

 

 

Практичні  роботи:

7.  Позначення на контурній карті назв географічних об`єктів  материка.

8. Визначення типів клімату за кліматичними діаграмами

 

 

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Презентує  добірку  матеріалів  про  один  із  прикладів  порушення  природної  рівноваги  на  материку та  шляхи  її  відновлення.

 

Здоров’я і безпека

Обґрунтовує  механізм утворення стихійних явищ (лісові  пожежі, посухи) та їх  вплив на життя людей.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє  значення  різних  напрямків  взаємозв’язків  України  та  Австралії

2

                                                                    РОЗДІЛ ІІІ. Полярний материк планети

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає історію дослідження та освоєння  материка , першовідкривачів материка Фадея Беллінсгаузена, Михайла Лазарєва, Роальда Амундсена, Роберта Скотта, країни, що беруть участь у сучасних дослідженнях;

наводить приклади про значення міжнародного співробітництва у вивченні Антарктиди;

пояснює відмінності  між Антарктикою й Арктикою.

 

Діяльнісний компонент:

характеризує  особливості географічного  положення  материка;

позначає і показує на карті Антарктичний півострів, моря Ведделла, Росса.

 

Ціннісний компонент

оцінює роль України в дослідженні Антарктиди

 

Тема 1. Загальні відомості про Антарктиду

Географічне положення. Антарктида й Антарктика. Дослідження материка. Українська дослідна станція «Академік Вернадський». Міжнародний статус материка

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Дискутує  щодо  перспективних  напрямків  розвитку  окремих  видів  діяльності  людини  на  материку

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає та пояснює  представників рослин і тварин світу Антарктики, особливості їх пристосування.

 

Діяльнісний компонент:

характеризує риси природи Антарктиди, Антарктики;

характеризує особливості тектонічної будови, клімат;

пояснює причини утворення суцільного покривного зледеніння, його вплив на природу материка.

 

Ціннісний компонент

обґрунтовує судження про вплив Антарктиди на природні особливості планети

 

Тема 2. Природа материка

Тектонічна будова, рельєф, клімат, рослинність і тваринний світ Антарктиди. Природні багатства, їх використання. Екологічні проблеми материка

 

 

 

 

23

 РОЗДІЛ ІV. Материки Північної півкулі

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає  дослідників  материка, особливості  тектонічної  будови, основні  форми  рельєфу, географічне  розміщення  типів  клімату, внутрішніх  вод, природних  зон  на  материку.

Діяльнісний компонент:

характеризує географічне положення материка;

пояснює закономірності розміщення  форм рельєфу, клімату, внутрішніх вод, типів ґрунтів, рослин і тварин, природних зон, впливу господарської діяльності людей на природу материка;

аналізує особливості розміщення корисних  копалин материка та їх вплив на господарську діяльність людини;

знаходить  і показує на картах  різного  масштабу:

затоки: Гудзонова, Мексиканська, Каліфорнійська, Аляска;

острови: Гренландія, Ньюфаундленд, Великі Антильські (Куба, Гаїті, Ямайка), Малі Антильські, Канадський Арктичний архіпелаг; 

півострови: Лабрадор, Флорида, Каліфорнія, Аляска, Юкатан;

рівнини: Центральні, Великі, Лаврентійська височина, Примексиканська низовина;

гори: Кордильєри, Делані (г. Мак-Кінлі), Скелясті, Аппалачі;

річки: Міссісіпі, Маккензі, Юкон, Колорадо;

водоспад Ніагарський;

озера: Великі (Верхнє, Мічиган, Гурон, Ері, Онтаріо), Велике Солоне;

держави та їх столиці: США, Канада, Мексика;

порівнює рельєф і клімат Північної і Південної Америки;

визначає основні напрями господарського використання природних комплексів материка;

досліджує об’єкти Північної Америки, віднесені до світової природної спадщини ЮНЕСКО

Ціннісний компонент:

обґрунтовує вплив географічного положення материка на його природу,  особливості освоєння людиною;

оцінює вплив господарської діяльності людини на природні комплекси материка;

висловлює судження про економічний розвиток країн материка;

робить висновок  про механізм утворення стихійних явищ (торнадо, землетрус) та їх  вплив на життя людей

Тема 1. Північна Америка

Географічне положення. Історія відкриття та освоєння. Тектонічні структури, рельєф, корисні копалини.  

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату. Води суходолу.

Природні зони. Висотна поясність у горах. Зміни природи материка людиною. Сучасні екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної  спадщини  ЮНЕСКО.

Населення. Держави.  Україна і держави  Північної Америки.

 

Практична робота

9. Позначення на контурній карті назв географічних об'єктів Північної Америки.

 

Дослідження

Розробка та обґрунтування маршруту, що проходить через об'єкти Північної Америки, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Презентує  добірку  матеріалів  про  один  із  прикладів  порушення  природної  рівноваги  на  материку та  шляхи  її  відновлення.

 

Здоров’я і безпека

Обґрунтовує  механізм утворення стихійних явищ (торнадо, землетрус) та їх  вплив на життя людей.

 

Громадянська відповідальність

Установлює  залежність  між  рівнем  соціального  розвитку  країн  і станом  природних  комплексів.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє  важливсть  різних  напрямків  взаємозв’язків  між  Україною  та  країнами  Північної  Америки

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає  дослідників  материка, особливості  тектонічної  будови, основні  форми  рельєфу, географічне  розміщення  типів  клімату, внутрішніх  вод, природних  зон  на  материку.

 

Діяльнісний компонент:

характеризує географічне положення материка;

пояснює закономірності форм рельєфу, клімату, річок та озер, типів ґрунтів, типових рослин і тварин, природних  зон  материка;

аналізує особливості розміщення корисних  копалин  на  території материка та їх вплив на господарську  діяльність людини;

знаходить  і  показує  на  картах  різного  масштабу:

моря: Північне, Балтійське, Середземне, Чорне, Азовське, Баренцове, Східносибірське, Жовте, Японське, Берингове, Південнокитайське, Аравійське; 

затоки: Біскайська, Бенгальська, Перська;

протоки: Босфор, Ла-Манш,

острови: Велика Британія, Ірландія, Нова Земля, Сахалін, Японські, Великі Зондські (Калімантан, Суматра, Ява), Філіппінські, Шрі Ланка, Тайвань;

півострови: Балканський, Апеннінський,  Піренейський, Скандинавський, Таймир, Чукотський, Камчатка, Корея, Індокитай, Малакка, Індостан, Аравійський, мала Азія 

рівнини: Східноєвропейська, Західносибірська, Велика Китайська, Прикаспійська, Середньодунайська,  Індо-Гангська, Месопотамська низовини, плоскогір’я Декан, Середньосибірське, Казахський дрібнособковик;

гори: Піренеї, Альпи, Апенніни, Карпати, Скандинавські, Уральські, Кавказ, Тянь-Шань, Гімалаї (г. Джомолунгма);

нагір’я: Тибет, Іранське;

вулкани: Гекла, Везувій, Ключевська Сопка, Фудзіяма;

пустелі: Каракуми, Гобі, Руб-ель-Халі;

річки: Рейн, Дунай, Дніпро, Волга, Об, Єнісей, Лена, Амур, Хуанхе, Янцзи, Меконг, Ганг, Інд, Євфрат, Тигр;

озера: Каспійське, Женевське,  Світязь, Ладозьке, Байкал, Мертве море;

держави та їх столиці: Україна, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Росія, Китай, Індія, Японія, Туреччина;

порівнює типи клімату в межах помірного поясу Євразії, висотні пояси в різних гірських системах;

установлює причини різноманітності природи Євразії.

 

Ціннісний компонент:

висловлює судження щодо господарського оцінювання природних умов країни на прикладі України та країни за вибором; 

оцінює наслідки сучасного впливу господарської діяльності людини на природу материка;

обґрунтовує судження про зв’язки України з країнами Європи та Азії;

робить висновки про основні напрями господарського використання природних комплексів материка, поширення стихійних явищ та їх вплив на життя людей

 

Тема 2. Євразія

Географічне положення. Поділ Євразії на дві частини світу. Дослідження та освоєння материка.

Тектонічна будова. Рельєф, роль внутрішніх і зовнішніх  сил у його формуванні. Корисні копалини.  

Загальні риси клімату. Кліматичні пояси і типи клімату.

Води суходолу.

Природні зони. Вертикальна поясність. Зміни природи материка людиною. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної  спадщини  ЮНЕСКО.

Населення. Найбільші держави Європи та  Азії. Зв’язки України з країнами Європи та Азії. 

 

Практичні роботи

10. Позначення на контурній карті назв географічних об’єктів Євразії.

 

11. Визначення типів клімату в межах помірного кліматичного поясу Євразії за допомогою кліматичних діаграм.

 

Дослідження

1.      Здійснення уявної подорожі уздовж
50-ї паралелі: складання карти маршруту з позначенням країн, природних об’єктів та природних комплексів

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Презентує  добірку  матеріалів  про  один  із  прикладів  порушення  природної  рівноваги  на  материку та  шляхи  її  відновлення.

 

Здоров’я і безпека

Обґрунтовує  механізм утворення стихійних явищ (цунамі, землетрус) та їх  вплив на життя людей.

 

Громадянська відповідальність

Установлює  залежність  між  рівнем  соціального  розвитку  країн  і станом  природних  комплексів.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє  важливість  різних  напрямків  взаємозв’язків  між  Україною  та  країнами  Євразії

 

5

 

РОЗДІЛ V. Океани

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

називає великі  водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.

Діяльнісний компонент:

характеризує  риси географічного положення Тихого океану;

досліджує виникнення форм рельєфу, течій, островів;

знаходить і показує на картах  різного  масштабу:

течії: Північна та Південна Пасатна, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська, Північнотихоокеанська,  Східноавстралійська;

острови: Нова Зеландія, Нова Гвінея, Гавайські, Маріанські,

порівнює властивості водних мас різних частин Тихого океану.

 

Ціннісний компонент:

обґрунтовує зв'язок клімату океану з атмосферною циркуляцією та переміщенням течій, своєрідність органічного світу;

оцінює вплив океану на життя і діяльність людей на прибережних територіях;

робить висновок про механізм утворення цунамі та його вплив на життя людей

Тема 1. Тихий океан

Географічне положення. Острови в Тихому океані, їх походження і природні особливості. Рельєф дна. Клімат і води. Органічний світ і природні ресурси. Охорона природи океану.

Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків.

 

Практична робота

12. Позначення географічних об’єктів та течій океанів на контурній карті (виконується поетапно під час вивчення кожного океану)

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Пропонує  шляхи  розв’язання  екологічних  проблем Світового  океану.

 

 

Здоров’я і безпека

Аналізує  цінність  і  шкоду  для  здоров’я  окремих  видів  морепродуктів.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Презентує  власні  розробки  щодо  раціонального  використання  ресурсів  Світового  океану

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

називає великі  водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.

 

Діяльнісний компонент:

характеризує риси географічного положення Атлантичного океану;

досліджує виникнення форм рельєфу дна, течій, поширення представників органічного світу;

знаходить  і  показує на картах  різного  масштабу:

течії: Гольфстрім, Північноатлантична, Канарська, Лабрадорська, Бразильська, Бенгельська;

острів: Ісландія;

характеризує особливості клімату океану;

порівнює переміщення океанічних течій у північній і південній частинах океану.

 

Ціннісний компонент:

висловлює судження про проблеми забруднення океану;

оцінює вплив Атлантичного океану на природу материків і життєдіяльність людей

Тема 2. Атлантичний океан

Географічне положення. Рельєф дна. Клімат і води.  Органічний світ і природні ресурси, їх використання. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

називає великі  водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.

 

Діяльнісний компонент:

характеризує риси географічного положення океану, його природні ресурси;

досліджує виникнення форм рельєфу дна океану, течій, поширення представників органічного світу;

знаходить  і показує на картах  різного  масштабу: 

течії: Мадагаскарська, Мусонна, Західноавстралійська, Західних вітрів;

порівнює особливості географічного положення Індійського океану з Тихим та Атлантичним океанами;

пояснює вплив океану на природу материків і життєдіяльність людей.

 

Ціннісний компонент

оцінює наслідки впливу людської діяльності на природу океану

 

Тема 3. Індійський океан

Географічне положення. Рельєф дна. Клімат і води.  Органічний світ і природні ресурси. Види господарської діяльності в океані. Охорона природи океану. Вплив океану на життєдіяльність людей на прилеглих материках

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає історію освоєння океану;

називає великі  водні об’єкти – моря, затоки, протоки; різні за походженням острови, природні багатства.

Діяльнісний компонент:

характеризує особливості географічного положення океану, особливості поширення крижаного покриву;

досліджує виникнення форм рельєфу дна, поширення представників органічного світу;

пояснює вплив географічного положення океану на клімат.

 Ціннісний компонент:

оцінює можливості використання природних ресурсів океану та наявні екологічні проблеми

Тема 4. Північний Льодовитий океан

Географічне положення Північного Льодовитого  океану у високих широтах. Історія географічних досліджень океану. Рельєф дна. Клімат і води. Льодовий режим океану.  Органічний світ і природні ресурси. Вплив океану на життєдіяльність людей прилеглих материків

 

 

2

 

РОЗДІЛ VI. Вплив людини на природу материків й океанів

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

Знає і розуміє види природних багатств материків та океанів.

Діяльнісний компонент:

пояснює зміни природних комплексів під впливом людської діяльності та виникнення  антропогенних ландшафтів.

 Ціннісний компонент

обґрунтовує зміни природних  умов  внаслідок інтенсивного природокористування;

оцінює наслідки використання людиною природних багатств материків і океанів;

дає господарську оцінку природним ресурсам

Тема 1. Використання природних багатств материків та океанів

Природні багатства материків та океанів, їх основні види. Наслідки використання ресурсів людиною.

Порушення природної рівноваги. Антропогенні  ландшафти

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Аналізує  порушення  природної  рівноваги на  прикладі  природних  комплексів  своєї  місцевості.

Описує  антропогенні  ландшафти  своєї  місцевості.

Розуміє  та  пропонує  шляхи розв’язування екологічних проблем материків та океанів

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий  компонент:

знає і розуміє джерела забруднення навколишнього середовища, роль міжнародних організацій з охорони природи.

 

Діяльнісний компонент:

розрізняє основні види забруднення довкілля: хімічне, радіаційне, біологічне, теплове, звукове;

знаходить  і  показує на карті вже відомі природоохоронні території, райони екологічного лиха;

прогнозує зміни природних умов під впливом людської діяльності;

аналізує рівень забруднення навколишнього середовища на материках і в океанах за показниками екологічного моніторингу.

Ціннісний компонент:

висловлює судження про шляхи розв’язування екологічних проблем материків та океанів;

оцінює роль міжнародного співробітництва у розв’язуванні проблем взаємодії природи і суспільства

Тема 2. Екологічні проблеми материків та океанів

Забруднення навколишнього середовища. Види забруднення, основні джерела їх надходження. Міжнародне співробітництво у розв’язанні екологічних проблем. Міжнародні організації з охорони природи.

 

Дослідження

Шляхи розв’язування екологічних проблем

 

 

 

6

 

РЕЗЕРВ ЧАСУ 

8 клас

Г Е О Г Р А Ф І Я

«Україна у світі: природа, населення»

(70 годин, 2 години на тиждень)

Кількість годин

 

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учня/учениці

 

Зміст навчального матеріалу

 

Наскрізні  змістові  лінії

 

 

2

 

ВСТУП

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає об’єкти вивчення курсу;

наводить приклади географічних досліджень території України у минулому і тепер;

пояснює особливості сучасних географічних досліджень.

 

Діяльнісний компонент:

характеризує методи досліджень фізичної та суспільної географії;

розрізняє істотні ознаки  понять «фізична географія» та «суспільна географія»;

вміє користуватися джерелами географічної інформації.

 

Ціннісний компонент:

оцінює значення знань із фізичної та суспільної географії для себе і суспільства

Об’єкти вивчення і методи досліджень фізичної та суспільної географії України.  Джерела географічної інформації.

Географічні відомості про територію України в минулому.  Дослідження  Геродота, Гійома Боплана,  Степана Рудницького, сучасні географічні дослідження

 

Громадянська відповідальність  Розуміє  важливість знань з географії  у  розв’язанні  актуальних  проблем  розвитку  України

 

 

6

 

                          Розділ І. Географічна карта та робота з нею

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає джерела географічної  інформації,  елементи карти;

пояснює відмінності між різними видами карт, картографічними  проекціями.

Діяльнісний компонент:

розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом і призначення;

характеризує методи і засоби отримання географічної інформації з загальногеографічних і тематичних карт;

визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні координати за навчальними картами;

вміє  користуватися навчальними картами й атласами, картографічними інтернет-джерелами;

застосовує сучасні навігаційні системи на практиці.

Ціннісний компонент:

оцінює значення джерел географічної інформації для життєдіяльності людини  

Тема 1.Географічна карта

Зображення України в  картографічних творах. Елементи карти, картографічні проекції та види спотворень на географічних картах. Способи зображення географічних об`єктів та явищ на картах. Класифікація карт. Навчальні карти й атласи. Національний атлас України, електронні карти. Картографічні  інтернет-джерела. Геоінформаційні та  сучасні навігаційні системи

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Розуміє важливість  використання  сучасних  навігаційних  систем  для власної безпеки та безпеки інших.

 

Підприємливість і  фінансова грамотність

Уміє  отримувати  та  аналізувати  інформацію  щодо  природних  і  соціальних  явищ  та  процесів  із  широкого  кола  джерел  географічної  інформації

 

 

 Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає елементи топографічної карти;

пояснює особливості читання топографічної карти.

Діяльнісний компонент:

читає топографічні карти, плани міст, схеми руху транспорту;

характеризує методи і засоби отримання інформації з топографічних карт;

визначає об’єкти, напрямки, відстані, географічні, прямокутні координати, висоту точок за топографічною картою;

вміє працювати в групі та команді;

застосовує отримані знання в орієнтуванні  на місцевості  з допомогою  топографічної карти, плану, схеми.

Ціннісний компонент:

оцінює значення топографічних карт  у побуті та господарській діяльн

Тема 2. Топографічні карти

Читання та практичне використання топографічних карт. Плани міст, схеми руху транспорту

 

 

Практична робота

1. Визначення напрямків, відстаней, площ, географічних і  прямокутних координат, висот точок за топографічною картою.

 

Дослідження

Прокладання маршрутів за топографічною картою та їх  обґрунтування

 

 

 

 

7

Розділ ІІ. Географічний простір України

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає істотні ознаки політичної карти, складники державної території;

пояснює відмінність між поняттями «країна», «держава», «залежна територія».

Діяльнісний компонент:

характеризує географічне положення України;

розрізняє фізико-, економіко-, політико-географічне положення держави;

показує на карті суходільні і морські кордони: суходіл і територіальні води, крайні точки України, країни-сусіди України; географічні центри України; географічний центр Європи в Україні.

визначає за допомогою карти протяжність території України в градусах і кілометрах.

Ціннісний компонент:

обґрунтовує вплив значення географічного положення України в Європі та світі на економічні та політичні процеси в середині держави;

оцінює політико-географічне положення держав та географічне  положення України

Тема 1. Україна на політичній карті Європи і світу

Політична карта світу, її елементи. Географічне положення (фізико-географічне, економіко-географічне, політико-географічне). Державна територія України. Державні кордони, розміри території, крайні точки, географічні центри України та Європи.

Практична робота

2. Позначення на контурній карті кордонів сусідніх держав, крайніх точок, географічних центрів України та Європи і зазначення їхніх назв; визначення  координат  точок, протяжності  території України в градусах і кілометрах.

Дослідження

Порівняльна оцінка географічного  розміщення України з країнами світу (2–3 на вибір)

 

Здоров’я і безпека

Усвідомлює  вплив  зміни  годинних  поясів  на  здоров’я  людини  та  безпеку.

 

Громадянська відповідальність

Розуміє  вплив  географічного  положення  країни  на  її  соціально – економічний  розвиток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає адміністративно-територіальні одиниці України;

пояснює особливості сучасного адміністративно-територіального устрою України;

навидить приклади різних адміністративно-територіальних одиниць за географічним положенням на карті України.

 

Діяльнісний компонент:

аналізує зміни  територіальних кордонів України з ХХ ст.;

прогнозує економічні та соціальні наслідки змін адміністративно-територіального устрою України;

показує на карті одиниці адміністративно-територіального устрою України; зміни кордонів України в ХХ ст.

 

Ціннісний компонент:

оцінює значення знань про адміністративно-територіальний устрій держави; 

робить висновки про місце свого населеного пункту в контексті сучасних територіальних змін

Тема 2. Формування території України. Адміністративно-територіальний  устрій України

Територіальні зміни кордонів України з ХХ ст. Особливості сучасного адміністративно-територіального устрою, його   проблеми та шляхи вдосконалення на різних територіальних рівнях

 

Громадянська  відповідальність

Усвідомлює  роль  кордонів  для  безпеки  держави

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає різні види часу, що існують в міжнародній системі його відліку;

наводить приклади регулювання часу в країнах світу;

пояснює відмінність між поняттями «місцевий час»,  «поясний час».

Діяльнісний компонент:

характеризує особливості регулювання системи відліку часу в країнах світу;

аналізує карту годинних поясів Землі;

показує  на карті лінію зміни дат;

визначає місцевий і поясний час, час у країнах світу та в Україні.

Ціннісний компонент:

обґрунтовує вплив літнього часу на господарську діяльність та здоров’я людини;

оцінює значення знань про систему відліку часу

Тема 3. Україна на карті годинних поясів

Міжнародна система відліку  часу. Годинні пояси.  Місцевий час. Поясний час. Літній час. Особливості регулювання системи відліку часу в країнах  світу. Час в Україні. 

 

Практична робота

3. Аналіз карти годинних поясів Землі. Розв’язування задач на визначення часу.

 

Дослідження

Планування маршруту мандрівки країнами світу з визначенням різниці в часі в них  порівняно  з київським

 

 

 

 

34

Розділ ІІІ. Природні умови і ресурси України

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає форми земної поверхні;

наводить приклади корисних копалин щодо їх використання;

формулює визначення понять «платформа», «щит», «плита», «область складчастості».

Діяльнісний компонент:

Знаходить  і  показує  на картах  різного  масштабу:  

низовини: Придніпровська, Причорноморська, Закарпатська, Поліська;

височини: Придніпровська, Подільська, Донецька, Приазовська, Хотинська

(г. Берда);

гори: Українські Карпати (г. Говерла), Кримські (г. Роман-Кош);

тектонічні структури: Східноєвропейська платформа, Український щит, Волино-Подільська плита, Дніпровсько-Донецька западина, Причорноморська западина, Скіфська платформа, Донецька складчаста область, Карпатська і Кримська складчасті системи;

басейни і родовища корисних копалин: Донецький та Львівсько-Волинський кам’яновугільні басейни, Дніпровський буровугільний басейн, Західний, Східний, Південний нафтогазоносні райони, Криворізький залізорудний басейн, Кременчуцький залізорудний район, Придніпровський марганцеворудний басейн, Іршанське родовище титанових руд,  Артемівське, Слов’янське  родовища кам’яної солі, Заваллівське родовище графіту;

аналізує поширення різних за віком гірських порід за геологічною картою;

пояснює вплив неотектонічних рухів на формування рельєфу.

Ціннісний компонент:

обґрунтовує необхідність раціонального використання природних ресурсів;

оцінює вплив людини на рельєф, наслідки видобування корисних копалин та необхідність охорони надр;

встановлює взаємозв`язки  між рельєфом, тектонічними структурами, корисними копалинами,  геологічною будовою території

Тема 1. Рельєф, тектонічна та геологічна будова, мінеральні ресурси

Форми земної поверхні. Простягання низовин, височин, гір, річкових долин. Карта «Фізична поверхня». Геологічна історія Землі. Геологічне літочислення. Геологічні ери. Карта «Тектонічна будова». Основні тектонічні структури. Зв`язок рельєфу з тектонічними структурами. Геологічна будова.  Неотектонічні рухи. Вплив геологічної будови та тектоніки на діяльність людини.

Формування рельєфу. Внутрішні та зовнішні  рельєфотвірні чинники і процеси. Типи рельєфу за походженням. Рельєф і діяльність людини. 

Корисні копалини України, їх класифікація за використанням,  закономірності поширення. Паливні корисні копалини. Діючі та перспективні басейни й райони видобування вугілля, нафти, природного газу,  торфу.  Рудні та нерудні корисні копалини: басейни, райони залягання та видобування. Мінеральні води та грязі.

Проблеми раціонального використання мінеральних ресурсів. Особливості геологічної будови, рельєфу та мінеральних ресурсів своєї  місцевості. 

 

Практична робота

4. Встановлення за картами (тектонічною, геологічною, фізичною) зв’язків між тектонічною, геологічною  будовою, рельєфом  та  корисними  копалинами

 

 

 

 

 

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює  цілісність  природи  і  взаємозв’язок  її  об’єктів  і  явищ.

Наводить  приклади  та  робить  висновки  щодо необхідності  утилізації  і  переробки  відходів.

 

Здоров’я і безпека

Знає  поширення  по  території  країни  негативних  процесів, пов’язаних  з  рельєфом, тектонічною  і  геологічною  будовою (зсуви, землетруси, карсти, обвали).

Дотримується  правил  поводження  під  час  землетрусів.

 

Громадянська відповідальність

Розуміє  необхідність  раціонального  використання  мінеральних  ресурсів.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє  значення  корисних  копалин  для  різних  видів  господарської  діяльності  людини

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає основні кліматотвірні чинники, кліматичні показники, типи клімату;

наводить приклади небезпечних погодних  явищ та їх наслідків;

формулює поняття «погода», «клімат», «атмосферний фронт», «циклон», «антициклон»;

пояснює дію кліматотвірних чинників.

Діяльнісний компонент:

характеризує особливості розподілу сонячної енергії, напрямки руху атмосферних фронтів, циклонів та антициклонів, річний розподіл кліматичних показників у межах України;

визначає за кліматичною картою особливості розподілу температури,  повітря та опадів; 

порівнює особливості зволоження в різних частинах України, кліматичні умови своєї місцевості з іншими регіонами та їх вплив на сільське господарство;

аналізує погодні особливості різних регіонів України за допомогою інтернет- ресурсів.

 

Ціннісний компонент:

робить висновки про значення прогнозу погоди для життєдіяльності людей;

оцінює можливість використання кліматичних ресурсів у різних сферах господарської діяльності в Україні та у побуті

Тема 2. Клімат і кліматичні ресурси

Кліматотвірні чинники: сонячна енергія, циркуляція атмосфери, підстильна поверхня, їх взаємодія. Розподіл сонячної енергії в земній поверхні.   Повітряні маси, що впливають на територію України. Атмосферні фронти, циклони та антициклони. Кліматичні показники: температура, опади,  коефіцієнт зволоження та їх розподіл на території  Україні. Річний та сезонний хід кліматичних показників. Кліматична карта. Регіональні відмінності клімату. Кліматичні ресурси.

Сезонні погодні умови та явища. Несприятливі погодно-кліматичні явища. Метеорологічна служба. Прогноз погоди за даними  синоптичної карти, народними прикметами.

Вплив погодно-кліматичних умов на здоров’я і господарську діяльність людини. Охорона атмосферного повітря. Кліматичні особливості своєї місцевості.

Практичні роботи

 5. Визначення вологості повітря за заданими показниками.

 6. Визначення причин відмінностей кліматичних  показників  різних регіонів України за аналізом кліматичної  карти.

Дослідження

 Прогнозування погоди за народними прикметами та порівняння з прогнозом в  інтернет-джерелах, ЗМІ

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Розуміє  необхідність  охорони  атмосферного  повітря, залежність  його  стану  від  різних  видів  діяльності  людини.

 

Здоров’я і безпека

Розуміє  наслідки   погодних  умов  на  самопочуття  та  здоров’я  людини. Усвідомлює  вплив  погодно-кліматичних  явищ  на  безпеку  людини.

Підприємливість і фінансова грамотність

Наводить  приклади  можливості використання кліматичних ресурсів у різних сферах господарської діяльності в Україні та у побуті

.

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає складові частини  вод суходолу в межах України;

формулює визначення понять «річка», «озеро», «болото», «підземні води», «водосховище», «канал», «меандри», «тераси», «водний режим», «річковий стік», «витрата води», «водні ресурси», «твердий стік», «падіння річки», «похил річки»;

пояснює особливості живлення та водного режиму річок, озер.

Діяльнісний компонент:

Знаходить  та  показує  на картах  різного  масштабу:

річкові системи: Дніпра, Сіверського Донця, Південного Бугу, Дністра, Дунаю, Західного Бугу;

озера: Ялпуг, Сасик, Шацькі, Синевир;

лимани: Дніпровсько-Бузький, Молочний,  Дністровський;

водосховища: Київське, Канівське, Кременчуцьке, Каховське, Дніпровське, Дніпродзержинське; Дністровське; Печенізьке;

канали: Північнокримський, Дніпро – Донбас, Каховський;

визначає падіння та похил річки;

характеризує водні об’єкти України, шляхи раціонального використання водних ресурсів;

порівнює гідрографічні особливості водних об’єктів;

аналізує можливості використання водних ресурсів.

Ціннісний компонент:

усвідомлює необхідність охорони водних ресурсів України;

оцінює наявні водні ресурси своєї місцевості

Тема 3. Води суходолу і водні ресурси

Склад вод суходолу. Поверхневі води. Річки. Будова річкової долини. Основні річкові басейни та системи. Вплив рельєфу на річки. Характер течії. Падіння, похил річки. Вплив клімату на формування річкової системи. Живлення і режим річок, густота річкової мережі. Річковий стік, витрати води.

Озера, їх типи. Болота, їх типи і поширення, причини заболочення. Водосховища та канали.

Підземні води. Основні артезіанські басейни. Водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання та охорони. Води суходолу своєї місцевості.

 

 

Практична робота

7.  Позначення на контурній карті назв найбільших річок,  озер, водосховищ, каналів. України

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює необхідність  ощадного  використання  та охорони водних ресурсів України.

 

Здоров’я і безпека

Розуміє  вплив  стану  якості  водних  ресурсів  на  здоров’я  людини.

Усвідомлює  значення  водних  ресурсів  для  створення  сприятливого  середовища  життя.

 

 

Громадянська відповідальність

Робить  висновки  щодо  необхідності  заходів  із  охорони  водних  ресурсів  України  і  своєї  місцевості.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Усвідомлює  необхідність  раціонального  використання  води  у  побуті, заощадження  витрат  в  сім’ї

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає основні чинники ґрунтоутворення та типи ґрунтів;

пояснює умови ґрунтоутворення, особливості поширення ґрунтів.

Діяльнісний компонент:

характеризує ґрунтові  ресурси України;

аналізує карту ґрунтів України.

Ціннісний компонент:

робить висновки щодо закономірностей поширення ґрунтів на рівнинній частині України та в горах;

визначає вплив родючості  ґрунтів на сільськогосподарську діяльність;

оцінює заходи з  підвищення родючості та охорони ґрунтів

Тема 4. Ґрунти та ґрунтові  ресурси.

Умови ґрунтоутворення, структура ґрунту, ґрунтові горизонти, родючість. Основні типи ґрунтів, закономірності їх поширення. Дослідження В. Докучаєва. Карта ґрунтів. Ґрунтові  ресурси України. Ґрунти своєї місцевості. Зміни ґрунтів у результаті господарської діяльності людини. Заходи з раціонального використання й охорони ґрунтових  ресурсів.

Практична робота

8. Порівняльний аналіз різних типів ґрунтів України.

Дослідження

Вплив людини на родючість ґрунтів своєї місцевості

 

 

Громадянська відповідальність

Знає  і  розуміє  необхідність раціонального використання й охорони ґрунтів.

Підприємливість та фінансова грамотність

Вміє  отримати  прибуток   з  використання  власної  земельної  ділянки.

Визначає  залежність  напрямку сільськогосподарської  діяльності  від  типу  ґрунту

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає видовий склад рослинності;

наводить приклади рослинних угруповань, занесених до Зеленої книги України, ендемічних і зникаючих видів рослин.

Діяльнісний компонент:

характеризує основні типи рослинного покриву України;

розпізнає рослини, що занесені до Червоної книги України;

аналізує карту рослинності України, вплив господарської діяльності людини на рослинний покрив;

спостерігає за змінами рослинності своєї місцевості.

Ціннісний компонент:

робить висновки щодо закономірностей поширення основних типів рослинності  в Україні;

оцінює стан рослинних ресурсів,  їх роль у господарській діяльності, можливості використання в різних регіонах України;

усвідомлює необхідність збереження та відновлення рослинності

Тема 5. Рослинність

Різноманітність рослинності. Закономірності поширення рослинного покриву в Україні. Рослинні угруповання.  Червона та Зелена книги України. Рослинні ресурси, їх охорона і відтворення. Рослинність своєї місцевості

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає видовий склад тваринного світу;

наводить приклади акліматизації та реакліматизації тварин.

Діяльнісний компонент:

характеризує фауністичний склад лісів, луків, степів, боліт, водойм;

розпізнає тварин, які занесені до Червоної книги України;

аналізує карту тваринного світу України.

Ціннісний компонент:

робить висновки щодо закономірностей поширення основних видів тварин  в Україні;

оцінює стан тваринних ресурсів, їх роль у господарській діяльності людини;

усвідомлює наслідки впливу людської діяльності на тваринний світ України і своєї місцевості

Тема 6. Тваринний світ України.

Різноманітність тваринного світу.   Закономірності поширення тваринного світу в Україні. Тварини, занесені до Червоної книги України. Вплив людини на тваринний світ. Тваринні ресурси України, заходи з  їх відтворення й охорони. Тваринний світ своєї місцевості

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює  необхідність  збереження  рослин  і  тварин  та  їх  угрупувань.

Здоров’я і безпека

Усвідомлює  необхідність  використання  деяких  властивостей  рослин  для  зміцнення  та  профілактики  здоров’я.

Громадянська відповідальність

Сприяє  формуванню  відповідального  члена  громади, суспільства, який: 

- розуміє  необхідність раціонального  використання  рослинних  і  тваринних  ресурсів;

- усвідомлює наслідки впливу господарської діяльності  людини на тваринний світ України та своєї місцевості

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає чинники формування природних ландшафтів, природні країни, природні зони;

пояснює на конкретних прикладах особливості взаємодії компонентів природи у ландшафті.

Діяльнісний компонент:

Знаходить  і показує на картах  різних  масштабів природні зони, гірські країни, Чорне море, Азовське море; острови Зміїний, Джарилгач, півострови Кримський, Керченський, косу Арабатська Стрілка, Каркінітську затоку, Керченську протоку;

характеризує рівнинні лісові, лісостепові, степові та гірські ландшафти, природні комплекси морів;

аналізує карту ландшафтів, співвідношення природних та антропогенних ландшафтів у своїй місцевості.

Ціннісний компонент:

прогнозує наслідки  впливу господарської діяльності людини на природні особливості ландшафтів;

висловлює  судження  про  природно-ресурсний  потенціал  природних  комплексів

Тема 7. Ландшафти України.

Ландшафт як просторово-цілісна система. Карта «Ландшафти України». Районування природних ландшафтів, їх відображення на картах. Антропогенні ландшафти.

Рівнинні ландшафти, їх різноманітність. Природні зони України: мішаних лісів і  широколистих лісів, лісостепова, степова. Використання та охорона рівнинних ландшафтів. 

Гірські ландшафти Українських Карпат і Кримських гір,  особливості їх зміни з висотою, використання та охорона.

Природні умови і ресурси Чорного й Азовського морів, проблеми їх раціонального використання.

Практична робота

9. Складання порівняльної характеристики природних зон  України (на вибір).

Дослідження

Ландшафти своєї місцевості, їх освоєння і використання.

Виявлення ландшафтів у світі, що мають схожість із ландшафтами України

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює  відповідальність  за  ощадне  використання  природних  ресурсів, екологічний  стан  у  місцевій  громаді, Україні.

 

Здоров’я і безпека

Усвідомлює  необхідність  дбайливого  ставлення  до  довкілля (навколишнього  середовища) як  до  потенційного джерела  здоров’я, добробуту  та  безпеки  людини.

Дотримується  правил  безпечної    поведінки  в  природі.

 

Громадянська відповідальність

Виявляє  готовність  до  розв’язання   проблем, пов’язаних  із  станом  довкілля.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Розуміє  рекреаційне  значення  природних  комплексів

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає складники природно-ресурсного потенціалу України, види забруднень довкілля;

наводить приклади об’єктів природно-заповідного фонду України;

пояснює сутність понять «екологічна ситуація», «моніторинг навколишнього середовища», «заповідник», «національний парк».

Діяльнісний компонент:

Знаходить  і  показує на картах  різних  масштабів:

біосферні заповідники: Асканія-Нова, Карпатський, Дунайський, Чорноморський;

природні заповідники: Карадазький, Український степовий, Медобори, Канівський, Поліський;

національні природні парки: Карпатський, Шацький, Синевір, Подільські Товтри;

регіональний ландшафтний парк «Меотида»;

характеризує сучасну екологічну ситуацію в Україні; 

аналізує природно-ресурсний потенціал у різних регіонах України, аспекти раціонального природокористування, вплив екологічної ситуації на здоров’я населення;

визначає об’єкти природно-заповідного фонду своєї місцевості;

дотримується правил безпеки та норм поведінки в природі.

Ціннісний компонент:

оцінює переваги створення національної екологічної мережі, наслідки використання й охорони природних умов та природних ресурсів України;

усвідомлює необхідність ініціативи створення розгалуженої системи природозаповідних територій;

оцінює вплив екологічної ситуації на здоров’я населення

 

Тема 8. Природокористування

Використання природно-ресурсного потенціалу України.  Основні види забруднень довкілля в Україні. Вплив екологічної ситуації на життєдіяльність населення.       

Природно-заповідний фонд України. Національна екологічна мережа.

Моніторинг навколишнього середовища.

Основні заходи щодо раціонального використання природних ресурсів та охорони довкілля. Природно-заповідні об’єкти своєї місцевості.

Природокористування в умовах сталого розвитку.

Дослідження  (на вибір)

Вплив компонентів природи на здоров я людини.

Практична робота

10. Позначення на контурній карті об’єктів природно-заповідного фонду України.

Дослідження

Зміни природи своєї місцевості під впливом діяльності людини

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює необхідність ініціативи створення розгалуженої системи природозаповідних територій.

Характеризує  сучасну  екологічну  ситуацію  в  Україні  та  своєї  місцевості.

Здоров’я і безпека

Оцінює вплив екологічної ситуації на здоров"я населення.

Дотримується правил безпеки та норм поведінки в природі.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Оцінює  природно-ресурсний  потенціал  своєї  місцевості  для  організації  туристичної  діяльності

 

13

Розділ IV. Населення України та світу

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає кількість населення світу та в Україні; найбільші країни за кількістю населення;

розуміє поняття «природний рух населення», «природній приріст населення», «демографічний вибух», «демографічна криза», «демографічна політика», «еміграція», «імміграція»;

пояснює демографічну ситуацію, що склалася в різних регіонах України.

Діяльнісний компонент:

визначає показники  народжуваності, смертності, природного й механічного руху, частки жінок і чоловіків, окремих вікових груп у  структурі населення країни (регіону);

показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю населення, природним приростом, країни з найбільш численною українською діаспорою;

знаходить інформацію з різних джерел, що характеризує населення світу й окремих країн, України та її областей;

аналізує статево-вікові піраміди України та країн світу (на вибір);

характеризує демографічні показники населення країни за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів, механічний рух населення в Україні.

Ціннісний компонент:

оцінює важливість знань про демографічні процеси для соціально-економічного розвитку України та країн світу;

усвідомлює необхідність  дотримання здорового способу життя

 Тема 1. Демографічні процеси та статево-віковий склад населення світу та України

Кількість населення в світі та Україні. Чинники, що впливають на кількість населення: природний рух, міграції.

Статево-віковий склад населення світу й України. Тривалість життя населення.

Зміна кількості населення в світі та Україні. Регіональні відмінності демографічних процесів. Дослідження Павла Чубинського. Демографічна політика.

Механічний рух населення: причини і види міграцій, основні напрямки міграційних потоків у світі та Україні. Українська діаспора. Міграційна політика.

 

Практичні роботи

11. Аналіз статево-вікових пірамід України та окремих країн світу

 

Здоров’я і безпека

Усвідомлює  необхідність  здорового  способу  життя  та  його  вплив  на  репродуктивне  здоров’я.

 

Громадянська відповідальність

Оцінює  поняття  рівності  та  розмаїття народів, явища  дискримінації  та  гендерної  нерівності  у  суспільстві

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

Називає середній показник  густоти населення в Україні та визначає  найбільш (найменш) густозаселені  країни  світу;

розуміє поняття «урбанізація», «субурбанізація», «агломерація», «мегалополіс», «мегаполіс».

Діяльнісний компонент:

визначає показники урбанізованості території;

показує на карті і називає регіони світу, країни, області в Україні з найбільшою і найменшою густотою населення та  рівнем урбанізації,  найбільші агломерації, світові міста, найбільші міста в Україні;

знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує особливості розселення населення в світі й окремих країнах, Україні та окремих її областях;

розрізняє міські і сільські населені пункти, типи міст за людністю і функціями, місто, агломерація, мегаполіс й мегалополіс, темп і рівень урбанізації;

порівнює рівень і темпи урбанізації в Україні і світі.

Ціннісний компонент:

оцінює важливість знань про особливості розселення населення;

усвідомлює взаємозв’язок між густотою населення та геоекологічною ситуацією;

оцінює і пояснює вплив природних, демографічних і соціально-економічних чинників на територіальні відмінності густоти населення

Тема 2. Розселення

Густота населення. Територіальні відмінності густоти населення в світі й Україні.

Міські і сільські населені пункти. Критерії їх розмежування в Україні та країнах світу. Класифікація міст за кількістю населення та функціями. Міське і сільське населення. Урбанізація, причини, що її зумовлюють. Міські агломерації. Мегаполіси, мегалополіс. Світові міста. Відмінності в рівнях і темпах урбанізації в Україні і світі. Субурбанізація. Хибна урбанізація

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює взаємозв’язок між густотою населення та геоекологічною ситуацією.

 

Громадянська відповідальність

Оцінює і пояснює вплив природних, демографічних та соціально-економічних чинників на територіальні відмінності густоти населення

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає найпоширеніші мовні сім'ї;

розуміє поняття  «раса», «нація», «етнос», «народ», «мовна сім’я».

Діяльнісний компонент:

характеризує національний склад населення України за сукупністю картографічних і статистичних матеріалів;

порівнює етнічний склад населення регіонів України;

показує на карті і називає однонаціональні й багатонаціональні країни, райони розселення національних меншин в Україні;

знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує етнічний склад населення України й окремих країн.

Ціннісний компонент:

усвідомлює  важливість толерантного ставлення до представників інших рас, національностей.

Тема 3. Етнічний склад населення

Етноси. Найпоширеніші мовні сім'ї. Однонаціональні та багатонаціональні країни. Національний склад населення України: особливості та регіональні відмінності. Національні меншини та етнічні групи, основні райони їх розселення

 

Громадянська відповідальність

Усвідомлює  причетність  до  національної  культури  України,

Усвідомлює  проблеми, які  виникають, коли  суспільства  з  різними  цінностями  та  переконаннями  намагаються  жити  разом  у  мирі.

Розуміє  необхідність толерантного  ставлення  до  інших  релігій  та  етнічних  груп.

Підприємливість і фінансова грамотність

Усвідомлює важливість знань іноземної мови, культури інших народів для спілкування, розширення зав’язків, створення спільних проектів

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає світові релігії;

розуміє поняття  «світова релігія»;

Діяльнісний компонент:

показує на карті і називає  регіони домінування світових релігій;

знаходить у різних джерелах інформацію, що характеризує релігійний склад населення світу, окремих країн, України та її областей;

характеризує найпоширеніші релігійні конфесії в Україні.

 

Ціннісний компонент:

оцінює важливість толерантного ставлення до представників інших релігійних громад

Тема 4. Релігійний склад населення.

Релігія як явище культури. Світові релігії. Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає кількість трудових ресурсів в Україні;

розуміє поняття «трудові ресурси», «економічно активне населення»,

«зайнятість населення»;

пояснює причини безробіття.

Діяльнісний компонент:

визначає показники  безробіття;

показує на карті і називає області в Україні з найбільшою і найменшою кількістю трудових ресурсів;

знаходить у різних джерелах інформацію про проблеми зайнятості населення світу, окремих країн, України та її областей;

характеризує кількість і якість трудових ресурсів окремих країн та України;

порівнює  структуру  зайнятості  населення в окремих країнах і Україні.

Ціннісний компонент:

усвідомлює важливість знань про трудові ресурси і зайнятість населення  для  соціально-економічного  розвитку  країни

 

Тема 5. Зайнятість населення в світі й Україні

Трудові ресурси. Кількість і якість трудових ресурсів. Економічно активне населення. Зайнятість населення. Проблеми зайнятості населення.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Усвідомлює важливість знань про трудові ресурси і зайнятість населення  для  соціально-економічного  розвитку  країни.

 

 

 

 

5

 

Розділ V.  Природа й населення свого адміністративного регіону

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

пояснює взаємозв’язки між природними компонентами, вплив природних умов і природних ресурсів на розселення населення в області і  своїй місцевості.

Діяльнісний компонент:

характеризує рельєф і геологічну будову, клімат, поверхневі й підземні води, ґрунтово-рослинний покрив, тваринний світ, ландшафти, населення, адміністративної області своєї місцевості;

аналізує використання природних ресурсів, екологічні наслідки природокористування.

Ціннісний компонент:

висловлює судження  щодо заходів з метою раціонального використання та охорони природних ресурсів і покращення умов життя населення;

обговорює потреби та можливості створення нових підприємств у регіоні

 Тема 1. Географічне положення, адміністративно-територіальний устрій, історія формування і розвитку.

 

Тема 2. Природа регіону.

Особливості природних умов і ресурсів. Природокористування. Об’єкти природно-заповідного фонду.

Тема 3. Населення регіону.

Кількість та структура населення. Етнічний склад. Особливості зайнятості населення.

Дослідження (екскурсія)

Ознайомлення з об’єктами природи своєї місцевості

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Висловлює судження  щодо  важливості заходів з метою раціонального використання та охорони природних ресурсів і покращення умов життя населення.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Обговорює потреби та можливості створення нових підприємств у регіоні.

 

3

РЕЗЕРВ ЧАСУ

 

 

9 клас

Г Е О Г Р А Ф І Я

 «УКРАЇНА І СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО»

 (52 години, 1,5 години на тиждень)

 

Кількість годин

 

Очікуванні результати навчально-пізнавальної діяльності учня/учениці

 

Зміст навчального матеріалу

 

Наскрізні  змістові  лінії

 

1

 

ВСТУП

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає об’єкт вивчення економічної географії;

розуміє зміст поняття «географічне середовище»;

наводить приклади зв’язків економічної географії з іншими науками;

пояснює актуальність і необхідність вивчення економічної географії;

формує обгрунтовану думку щодо ролі економічної географії у розв’язанні багатьох  суспільних проблем.

Діяльнісний компонент:

визначає роль економічної географії в системі географічних наук.

Ціннісний компонент:

висловлює бачення застосування знань з економічної географії у повсякденному житті

Об’єкт вивчення економічної географії. Взаємодія господарства і природи в географічному середовищі. Економічна географія  в системі географічних наук. Значення знань з економічної географії

 

 

 

 

Громадянська відповідальність

Наводить власні приклади  бачення застосування знань з економічної географії у повсякденному житті.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Усвідомлює  роль  географічної науки  у  професійній  орієнтації  та  виборі  виду  діяльності

 

9

 

Розділ І. Національна економіка і світове господарство

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає ознаки понять «національна економіка», «валовий внутрішній продукт»,  «індекс людського розвитку»;

розуміє вплив природних і суспільних чинників на розміщення виробництва (природних умов, сировинний, паливно-енергетичний, водний, працересурсний, споживчий, транспортний, науковий, екологічний, військово-стратегічний).

Діяльнісний компонент:

розрізняє сектори національної економіки (первинний, вторинний, третинний), форми просторової організації господарства (економічні райони, елементи територіальної структури промисловості, сільського господарства тощо);

аналізує секторальну  модель  економіки  України та порівнює її з іншими державами.

Ціннісний компонент:

 уміє аналізувати й оцінювати власні  здібності й  уподобання та співвідносити їх до ринку праці в Україні;

усвідомлює  значення  форм суспільної організації виробництва  та  їх використання у різних видах людської діяльності

Тема 1. Національна економіка

Національна економіка.(Національне господарство). Поняття «економічний розвиток» та його показники: валовий внутрішній продукт (ВВП), структура ВВП, індекс людського розвитку (ІЛР).

Секторальна модель економіки країни.

Форми суспільної організації виробництва.

Чинники розміщення виробництва.

Форми просторової організації національної економіки.

 

Практична робота

1. Аналіз секторальної моделі економіки

 

 

 

 

 

 

 

Громадянська відповідальність

Критично  оцінює  сучасну  економічну  ситуацію  України, її  місце  серед  країн  світу.

Виявляє  активність  у  дослідженні  економічних  проблем.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Аналізує  та  оцінює  власні  можливості  у  зростанні  добробуту  своєї  родини  та  держави

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає ознаки понять «спеціалізація території (населеного пункту, району, регіону, країни)», «міжнародний поділ праці», «світове господарство» («світова економіка»), «світовий ринок», типи економічних систем;

наводить приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку (за типізацією ООН), ТНК в Україні;

знає і розуміє роль міжнародних організацій у світовій економіці;

розуміє сутність тенденцій розвитку світового господарства (інтернаціоналізації виробництва, інформатизації, глобалізації, регіональної економічної інтеграції), багаторівневість світового господарства;

пояснює вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства та національних економік країн різних типів.

Діяльнісний компонент:

знаходить  і  показує на карті країни «Великої сімки» (G-7),  «Великої двадцятки» (G-20);

уміє отримувати й аналізувати інформацію щодо  типізації країн за рівнем соціально-економічного розвитку.

Ціннісний компонент

оцінює вплив глобалізації на діяльність населення (на прикладі свого регіону)

Тема 2. Світове  господарство

Світове господарство (світова економіка), світовий ринок.

Поняття «спеціалізація території», «міжнародний поділ праці».

Типи економічних систем.

Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній.

Багаторівневість світового господарства, його просторова структура за концепцією «Центр – периферія».

Сучасні тенденції розвитку світового господарства. Глобалізація та регіональна економічна інтеграція. Транснаціональні корпорації (ТНК) та їх вплив на функціонування міжнародної економіки. Міжнародні економічні організації.

 

Практична робота

2. Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку

 

 

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Розуміє важливість  урахування  екологічного  чннника  в  розміщенні  підприємств.

 

Здоров’я і безпека

Громадянська відповідальність

Розуміє значення  досвіду  економічного  розвитку  інших  країн  і  врахування  цього  досвіду  для  розвитку  України  та  свого  регіону.

 

Підприємливість та фінансова грамотність

Розуміє  об’єктивність  явища  міжнародного  поділу  праці, позитивні  та  негативні  наслідки  глобалізації.

Наводить приклади впливу  глобалізації  на  розвиток  світової  економіки, регіону, України.

Оцінює роль  ТНК,  міжнародних  організацій  у  світовій  економіці та економіці України.

 

10

 

Розділ ІІ. Первинний сектор господарства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

       

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види діяльності в сільському господарстві, види сільськогосподарських угідь;

наводить приклади впливу природних і суспільних чинників на рівень розвитку та спеціалізацію  сільського господарства в регіоні світу, країні; країн з аграрною міжнародною спеціалізацією;

пояснює поширення в світі свинарства, птахівництва, формування спеціалізованих районів скотарства, вівчарства.

Діяльнісний компонент:

показує на карті світу зони (райони) вирощування пшениці, кукурудзи, рису, бавовнику, льону-довгунцю, соняшнику, сої, маслин, олійної пальми, цукрової тростини, цукрового буряку, картоплі, чаю, кави, какао-бобів, на карті України –сільськогосподарські зони, гірські та приміські  райони;

характеризує особливості розміщення рослинництва й тваринництва  в Україні;

аналізує карти сільськогосподарських культур і тваринництва;

визначає  місце України на світових ринках сільськогосподарської продукції.

Ціннісний компонент

аргументує  свою позицію щодо впровадження ринку земельних ресурсів в

Україні.

Тема 1. Сільське господарство

Сільське господарство, його значення в сучасному світі.  Аграрні суспільства в сучасному світі. Аграрні відносини.

Складники сільського господарства. Роль природних чинників (земельних та агрокліматичних ресурсів) у розвитку й розміщенні аграрного виробництва. Землезабезпеченість.

Сільське господарство України. Структура сільськогосподарських угідь в Україні. Розміщення в Україні виробництва зернових і технічних культур, картоплярства, овочівництва, баштанництва, виноградарства.

Розвиток кормової бази тваринництва.  Структура та розміщення  тваринництва. Зональна спеціалізація сільського господарства України. Гірські та приміські сільськогосподарські райони. Сільське господарство у своєму регіоні.

Сільське господарство світу. Географія основних зернових і технічних культур та виробництва продукції тваринництва. Зональність світового сільського господарства. Найбільші країни-виробники та країни-експортери сільськогосподарської продукції.

Практична робота

3. Визначення основних  зернових  і   технічних культур, що їх вирощують у помірному, субтропічному і  тропічному кліматичних поясах, й обґрунтування встановлених відмінностей.

Екологічна безпека та сталий розвиток

Розуміє  необхідність  охорони  та  збереження  сільськогосподарських  угідь.

 

Здоров’я і безпека

Пояснює  і  наводить  приклади взаємозв’язків  між  якістю  сільськогосподарської  продукції  та  здоров’ям  людини.

 

Громадянська відповідальність

Усвідомлює  роль  сільського  господарства  для  економіки  України.

Виявляє  активність  щодо  пропагування  товарів  вітчизняного  виробництва, підтримки  власного  виробника.

Аргументує  свою позицію щодо впровадження ринку земельних ресурсів в Україні.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Уміє  визначати  напрями  фермерської  діяльності  у  країнах  світу, Україні  та  своїй  місцевості

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає основні лісові пояси світу;

пояснює розміщення лісових поясів світу, лісових масивів в Україні.

Діяльнісний компонент:

показує на карті світу ліси помірного поясу, вологі екваторіальні й тропічні ліси, райони лісового господарства у світі та в Україні;

порівнює лісозабезпеченість України, світу й окремих його регіонів.

Ціннісний компонент:

усвідомлює відповідальність громадянина, місцевих громад, держави за збереження лісових ресурсів

Тема 2. Лісове господарство

Лісове господарство. Основні лісові пояси світу. Лісозабезпеченість. Лісове господарство в Україні

 

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

Усвідомлює  екологічне значення  лісу.

 

Громадянська відповідальність

Усвідомлює власну відповідальність громадянина місцевих громад, держави за збереження лісових ресурсів.

 

Підприємливість і  фінансова грамотність

Розуміє  важливість  раціонального  використання  природних  ресурсів  та  їх  подальшої  повної  переробки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види мінеральних ресурсів за використанням;

наводить приклади найбільших країн-експортерів та країн-імпортерів нафти, природного газу, кам’яного вугілля;

розуміє закономірності поширення родовищ і басейнів корисних копалин;

пояснює лідерство окремих країн на світових ринках мінеральної сировини за сукупністю природних і суспільних чинників, зміщення добувної промисловості до районів зі складними природними умовами, на шельф Світового океану.

Діяльнісний компонент:

Знаходить  і  показує  на  картах  різного  масштабу найбільші басейни нафти і природного газу – Перської затоки, Західносибірський, Зондський, Сахарський, Гвінейської затоки, Техаський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Північноморський, основні райони видобування нафти і природного газу в Україні;

найбільші басейни та райони видобування вугілля – Верхньосілезький (Польща), Кузнецький (Росія), Карагандинський (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Аппалацький (США), Південно-Східний (Австралія), Донецький та Львівсько-Волинський (Україна);

країни з найбільшими обсягами видобування залізних руд – Бразилія, Австралія, Канада, Китай, Індія, Україна, басейни  та райони видобування залізних та марганцевих руд в Україні;

найбільші райони видобування руд кольорових металів – Кордильєри-Анди, «вольфрамово-олов’яний пояс» Азії, «мідний пояс» Африки;

основні родовища руд кольорових металів, що їх розробляють в  Україні;

основні центри видобування кам’яної солі в Україні

 

Ціннісний компонент:

оцінює місце України на світових ринках нафти, природного газу, вугілля, руд чорних і кольорових металів;

усвідомлює суспільну  значущість раціонального  використання  паливно-енергетичних  ресурсів в Україні

 

Тема 3. Добувна промисловість

Класифікація мінеральних ресурсів за використанням. Показники ресурсозабезпеченості країн мінеральними ресурсами.

Видобування вугілля, нафти і природного газу. Основні закономірності розміщення родовищ вугілля, нафти, природного газу. Найбільші в світі басейни й країни за видобутком кам’яного вугілля, нафти й природного газу. Основні й перспективні  райони  видобування кам’яного вугілля, нафти, природного газу в Україні. Шляхи покриття дефіциту палива в Україні.

Видобування металічних руд. Основні закономірності розміщення родовищ металічних руд. Країни з найбільшими обсягами видобування залізних, марганцевих руд, руд кольорових, рідкісноземельних і благородних металів.

Розвиток і розміщення виробництв з видобування залізних і марганцевих руд в Україні. Розробка родовищ руд кольорових металів в Україні. Видобування інших видів природної сировини  в  Україні та країнах світу. Підприємства добувної промисловості свого регіону.

 

Практична робота

4.  Позначення на контурній карті найбільших басейнів видобування кам’яного вугілля, нафти і природного газу.

 

Дослідження

Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти і природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів.

 

Екологічна безпека та сталий розвиток Аналізує позитивні та негативні наслідки діяльності  підприємства первинного сектору на природне середовища та соціум і пропонує виважені рішення.

 

Здоров’я і безпека

Усвідомлює вплив забруднення  повітря, зміни рівня грунтових вод, деградації  грунтів  на здоров’я населення.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Аналізує статистичну інформацію щодо динаміки цін на мінеральні ресурси та обсяги їх видобування в Україні та світі, пояснює вплив природних і суспільних чинників на прибутковість підприємств добувної промисловості

16

Розділ ІІІ. Вторинний сектор господарства

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає типи електростанцій за джерелом енергетичних ресурсів, шляхи енергозбереження;

наводить приклади найбільших країн-виробників та країн-споживачів електроенергії, країн, у яких домінує виробництво електроенергії на ТЕС, ГЕС або АЕС;

пояснює розміщення енергогенерувальних потужностей в Україні..

Діяльнісний компонент:

Знаходить  і  показує  на  картах  різного  масштабу:

ГЕС (ГАЕС) — каскад ГЕС на Дніпрі,  Дністровська,  Ташлицька;

АЕС — Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька;

ТЕС — Запорізька, Придніпровська, Трипільська, Зміївська,  Слов’янська, Ладижинська, Бурштинська;

порівнює структуру виробництва електроенергії в Україні та провідних державах світу.

Ціннісний компонент:

оцінює перспективи використання відновлюваних джерел енергії різних видів у світі, Україні та своєму регіоні;

виявляє переваги і недоліки виробництва електроенергії на різних типах електростанцій

Тема 1. Виробництво та постачання електроенергії

Значення електроенергетики. Типи електростанцій, основні чинники їх розміщення. Паливно-енергетичний баланс. Електроенергетика України. Найбільші ТЕС, АЕС, ГЕС, ЛЕП. Використання відновлюваних джерел енергії. Підприємства  електроенергетики свого регіону.

Електроенергетика світу. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі електроенергії в світі. Відмінності в структурі виробництва електроенергії на електростанціях різних типів у країнах світу.

Практична робота
(на вибір учителя)

5.1. Позначення на контурній карті України найбільших електростанцій та пояснення чинників їх розміщення.

 

5.2. Побудова та аналіз діаграм виробництва електроенергії на електростанціях різних типів в Україні,  країнах Європи та світу

 

Екологічна безпека та сталий розвиток Аналізує  негативні наслідки впливу діяльності  різних типів електростанцій  на природне середовище.

 

Здоров’я і безпека

Аналізує  негативні наслідки впливу діяльності  різних типів електростанцій  на здоров’я людей.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Оцінює переваги використання альтернативних відновлюваних джерел енергії для потреб родини/громади.

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види чорних і кольорових металів;

наводить приклади найбільших країн-виробників чавуну, сталі, що забезпечені сировиною або орієнтуються на значні обсяги споживання;

країн, що виплавляють найбільше в світі та Європі алюмінію, титану, міді;

розуміє вплив сировинного, паливного, електроенергетичного, транспортного, споживчого, екологічного чинників на розміщення металургійних комбінатів, місце України у світовому виробництві алюмінію з природної сировини;

пояснює розміщення підприємств чорної і кольорової металургії в Україні.

Діяльнісний компонент:

Знаходить  і  показує на картах  різного  масштабу:

центри чорної металургії в Україні – Кривий Ріг, Дніпро, Кам’янське, Запоріжжя, Нікополь, Маріуполь, Краматорськ, Алчевськ;

центри кольорової металургії в Україні – Миколаїв, Запоріжжя, Іршанськ, Київ, Побузьке, Бахмут, Кам’янське;

аналізує статистичні дані щодо обсягів виробництва та експорту металургійної продукції в Україні та світі.

Ціннісний компонент:

оцінює наслідки впливу металургійного виробництва на довкілля та здоров’я населення;

оцінює вплив приватного капіталу на розвиток металургійного виробництва в Україні

 

Тема 2. Металургійне виробництво

Значення металургійного виробництва в господарстві. Сучасні технології виробництва чавуну й сталі. Комбінування в чорній металургії. Сучасні чинники розміщення підприємств чорної металургії. Кольорова металургія. Особливості технології виробництва та чинники розміщення підприємств з виплавки міді, алюмінію, титану.

Виробництво чавуну, сталі, прокату в Україні: домінуючі технології, сукупність чинників розміщення підприємств, основні центри, місце України на світовому ринку чорних металів. Основні центри виробництва кольорових металів в Україні.

Металургійне виробництво світу. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі чорних металів. Сучасні тенденції розміщення виробництв чавуну, сталі, прокату. Найбільші країни-виробники та країни-споживачі кольорових металів у світі.

 

Практична робота

6. Позначення на контурній карті сировинної бази та основних центрів виробництва чорних металів в Україні

 

Екологічна безпека та сталий розвиток Аналізує  негативні наслідки впливу великих металургійних комбінатів із традиційними технологіями  на природне середовище. 

 

Здоров’я і безпека

Презентує приклади захисту здоров’я і профілактики захворювань, характерних для районів концентрації металургійного виробнцтва.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Оцінює переваги використання вторинної сировини для виробництва металів 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види мінеральних добрив, види хімічної продукції, види  будівельних  матеріалів; 

наводить приклади найбільших у світі країн-виробників мінеральних добрив та полімерів, деревини та паперу;

пояснює вплив різних чинників на розміщення виробництв хімічної продукції, деревини й паперу, будівельних  матеріалів.

Діяльнісний компонент

показує на карті найбільші центри виробництва мінеральних добрив,  виробів з гуми, побутової хімії, ліків в Україні – Костянтинівка, Сєверодонецьк, Кам’янське, Черкаси, Суми, Запоріжжя, Одеса, Яни Капу (Красноперекопськ), Біла Церква, Харків, Київ, Умань, центри виробництва деревини й паперу в Україні;

характеризує сировинну базу виробництва хімічної продукції, паперу;

аналізує зв’язки між хімічними, металургійними  та  іншими  видами  виробництв.

Ціннісний компонент

оцінює вплив виробництва хімічної продукції й паперу на довкілля та здоров’я населення;

оцінює  вплив  хімічного  виробництва  на  рівень  соціально - економічного  розвитку  країни;

робить  висновок  про  значення  будівельних  матеріалів  своєї  місцевості  для  розвитку  будівельного  бізнесу

 

Тема 3. Хімічне виробництво. Виробництво деревини, паперу. Виробництво  будівельних  матеріалів

Значення та особливості технологій хімічного виробництва. Чинники розміщення основних виробництв хімічних речовин і хімічної продукції, фармацевтичної продукції,  гумових і пластмасових виробів.

Хімічне виробництво в Україні. Основні центри виробництва хімічної продукції та чинники їх формування. Найбільші країни-виробники мінеральних добрив, полімерів, ліків.

Виробництво деревини й паперу: значення, особливості технологій та чинники розміщення підприємств. Виробництво деревини й паперу в Україні. Найбільші в світі країни-виробники деревини та паперу

Виробництво будівельних  матеріалів  в  Україні

 

 

Екологічна безпека та сталий розвиток Аналізує  негативні наслідки впливу великих хімічних підприємств з традиційними технологіями  на природне середовище.

 

Здоров’я і безпека

Аналізує зразки продукції побутової хімії різних виробників, порівнює їх вплив на здоров’я людини.

 

Громадянська відповідальність

Презентує приклади сортування відходів родини (громади); розрізняє види пакувальних матеріалів за ступенем утилізації та пропонує способи мінімізації відходів.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Оцінює переваги використання вторинної сировини.

Бере  участь у  розробці  проекту  використання  будівельних  матеріалів  своєї  місцевості

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види продукції машинобудівних підприємств, чинники розміщення окремих виробництв машин та устаткування;

наводить приклади найбільших країн-виробників легкових автомобілів, літаків, морських суден, верстатів, електроніки;

пояснює розміщення виробництв транспортних засобів, промислового обладнання, сільськогосподарської техніки, електротехнічної та електронної продукції побутового призначення;

розуміє причини виникнення проблем у виробництві машин  та  устаткування в Україні.

Діяльнісний компонент:

показує на карті найбільші країни-виробники машин та устаткування – США, Канада, країни ЄС, Японія, Китай, Нові індустріальні країни, найбільші центри машинобудування в Україні;

характеризує сучасні тенденції розвитку і розміщення виробництва машин і устаткування.

Ціннісний компонент

оцінює роль машинобудування у розвитку світового господарства та господарства України

 

Тема 4. Виробництво машин та устаткування

Роль машинобудування в сучасному світі. Різноманітність підприємств та чинники їх розміщення. Спеціалізація та кооперування у  машинобудуванні.

Машинобудування в Україні. Найбільші центри виробництва транспортних засобів, промислового обладнання, сільськогосподарської техніки, побутової електротехнічної та електронної продукції. Підприємства машинобудування свого регіону.

Машинобудування світу. Взаємозв’язок між рівнем економічного розвитку регіону, країни і рівнем розвитку машинобудування. Найбільші країни-виробники літаків, легкових автомобілів, морських суден, верстатів, комп’ютерів, робототехніки.

 

Практична робота

7.  Позначення на контурній карті України центрів виробництва  транспортних засобів та пояснення чинників їх розміщення

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Оцінює переваги розташування окремих підприємств машинобудування у малих містах, селищах

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види тканин та сировини для їх виробництва;

наводить приклади найбільших у світі та Європі країн-виробників та країн-експортерів тканин, одягу, взуття;

розуміє вплив працересурсного та споживчого чинників на розвиток текстильного, швейного, взуттєвого виробництва.

Діяльнісний компонент:

показує на карті найбільші центри текстильного, швейного, взуттєвого виробництва в Україні;

центри найвідоміших народних промислів;

аналізує карту легкої промисловості  України.

Ціннісний компонент:

оцінює  перспективи розвитку виробництва тканин, одягу та  взуття в Україні

Тема 5. Виробництво тканин, одягу, взуття

Особливості виробничого процесу та чинники розміщення підприємств, що виробляють тканини різних видів, одяг, шкіряно-взуттєву продукцію. Чинники та центри розміщення текстильного, швейного, шкіряного, взуттєвого виробництва в Україні. Найбільші на світовому ринку країни-виробники та країни-експортери тканин, одягу та взуття.

Народні промисли в Україні.

 

Дослідження

Малі і середні міста України — центри швейного виробництва

Здоров’я і безпека

Порівнює тканини, виготовлені з природної, штучної та синтетичної сировини  та обгрунтовує їх вплив на здоров’я.

 

 Підприємливість і фінансова грамотність

Порівнює ціни аналогічних видів продукції різних виробників, пояснює відмінності з урахуванням вартості сировини, робочої сили, обладнання, курсу валют тощо

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає складові харчової промисловості;

наводить приклади традиційних виробництв харчових продуктів різних країн світу;   

розуміє вплив спеціалізації сільського господарства, споживчого чинника та ТНК на розвиток харчової промисловості;

пояснює розміщення в Україні підприємств харчової промисловості у малих містах, селищах міського типу і великих селах;

знає права споживача на якісні товари і послуги.

Діяльнісний компонент:

показує на карті найбільші центри виробництва харчових продуктів і напоїв в Україні;

характеризує особливості виробництва окремих видів продукції харчової промисловості;

аналізує карту харчової промисловості України.

Ціннісний компонент:

оцінює місце України на світовому та європейському ринках продовольства;

надає перевагу продуктам  харчування українського виробництва над іншими під час планування покупок для родини

Тема 6. Виробництво харчових продуктів, напоїв

Чинники розміщення підприємств, що виробляють харчові продукти. Харчова промисловість в Україні. Особливості технологій та чинники розміщення підприємств буряко-цукрового, олійного, маслосироробного, плодоовочеконсервного, рибного, хлібопекарного, макаронного, борошномельного, круп’яного, кондитерського, пивоварного, виноробного виробництв, розливу безалкогольних напоїв, мінеральних вод.  Виробництво харчових продуктів у своєму регіоні.

Виробництво продуктів харчування в світі: сучасні тенденції, вплив глобалізації та національних традицій, взаємозв’язок з агробізнесом. Традиційні виробництва харчових продуктів окремих країн світу.

Дослідження

1. Українські та імпортні продукти в споживчому кошику вашої родини.

2. Традиційні продукти харчування в Україні та країнах-сусідах

 

Здоров’я і безпека

Аналізує зразки продукції харчової промисловості, знаходить інформацію щодо впливу на здоров’я окремих складників, указаних у маркуванні.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Оцінює роль малих підприємств та фізичних осіб-підприємців у розвитку бізнес-середовища свого населеного пункту, району та забезпеченні населення продуктами харчування.

Визначає вартість продуктового кошика родини, співвідношення  вітчизняних та імпортних продуктів  у  ньому

      10

Розділ ІV. Третинний сектор господарства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент

називає види транспорту, істотні ознаки понять «транспортний вузол», «транспортна магістраль», «обсяг перевезень», «вантажообіг»;

розуміє особливості кожного виду транспорту і його роль у перевезенні вантажів та пасажирів в Україні, домінуючу роль транспорту в експорті послуг Україною;

наводить приклади найбільших транспортних вузлів в Україні.

Діяльнісний компонент:

показує на карті:

найбільші за вантажообігом морські порти Східної Азії, Європи;

морські судноплавні канали – Панамський, Суецький, Кільський;

найбільші за пасажирообігом аеропорти світу;

країни з надшвидкісними залізницями;

країни з найбільшою протяжністю автомобільних шляхів;

основні залізниці, автомагістралі, морські й річкові порти, аеропорти,  міжнародні транспортні коридори в Україні.

Ціннісний компонент:

оцінює транзитне значення транспортних магістралей в Україні;

оцінює вплив різних видів транспорту на довкілля та здоров’я населення;

уміє раціонально використовувати різні види транспорту під час планування поїздок

 

Тема 1. Транспорт

Транспорт, його роль у національній економіці та формуванні світового господарства. Види транспорту, їхні переваги й недоліки. Транспорт України. Залізничний транспорт – основний вид транспорту України. Найважливіші автомагістралі України. Водні шляхи, найбільші морські та річкові порти України. Повітряний транспорт. Транспортні вузли. Міжнародні транспортні коридори на території України.

Транспорт світу. Країни, що вирізняються високим рівнем розвитку мережі залізниць й автомобільних шляхів. Найбільші морські порти, їхній вплив на розміщення промисловості. Найбільші судноплавні річки світу. Найбільші аеропорти світу.  Міжнародні транспортні коридори. 

 

Дослідження

Міські види транспорту свого обласного центру

 

Екологічна безпека та сталий розвиток Аналізує  негативні наслідки впливу різних видів транспорту на природне середовище.

 

Здоров’я і безпека

Оцінює переваги екологічно чистих видів транспорту.

Пояснює роль транспортних магістралей у виборі місця проживання.

 

Громадянська відповідальність

Дискутує щодо перспектив модернізації транспортної системи своєї місцевості.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Добирає оптимальний варіант (враховуючи вартість, тривалість і комфортність) здійснення подорожі зі свого населеного пункту до місця відпочинку

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види торгівлі, ознаки поняття «зовнішня торгівля», показники зовнішньої торгівлі.

Діяльнісний компонент:

показує на карті головні регіони світової торгівлі. 

Ціннісний компонент:

обґрунтовує залежність обсягів торгівлі між країнами від  рівня їхнього економічного розвитку та  інтеграційних процесів у світі;

оцінює роль малого підприємництва у  розвитку ринку товарів і послуг.

 

Тема 2. Торгівля

Торгівля як вид послуг. Форми торгівлі. Показники зовнішньої торгівлі. Торгівля в Україні. Обсяги та структура експорту й імпорту товарів та послуг. Чинники концентрації роздрібної торгівлі в населених пунктах, регіонах.

Світовий ринок товарів і послуг. Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків. Світова організація торгівлі. Регіональні зони вільної торгівлі (NAFTA, ASEAN  та  ін.)

 

 Громадянська відповідальність

 Дискутує щодо оптимального режиму роботи закладів торгівлі свого населеного пункту,

доцільності збереження стихійних ринків.

 

Підприємливість і фінансова грамотність

 Бере  участь  у  проектуванні асортименту продукції, цінової політики та місця розташування мінімаркету.

 

Оцінює вплив зниження цін на раціональну поведінку покупців

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає види туризму, ознаки понять «туризм», «рекреаційні ресурси», «інфраструктура  туризму»;

розуміє вплив природних і суспільних чинників на розвиток туризму.

Діяльнісний компонент:

характеризує особливості основних туристичних регіонів світу;

показує на карті основні райони туризму в Україні.

Ціннісний компонент:

обґрунтовує рівень розвитку туризму в окремих регіонах, країнах, районах України

Тема 3. Туризм

Туризм як складник національної економіки, його види. Чинники розвитку туризму в регіоні, країні. Туристична інфраструктура. Туризм в Україні. Особливості природних рекреаційних ресурсів. Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні. Туристичні райони в Україні.

Міжнародний туризм. Основні туристичні регіони світу. Країни світу з найбільшою кількістю об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО

 

Підприємливість і фінансова грамотність

Пояснює роль туризму для розвитку малого та середнього бізнесу в різних регіонах України.

Бере  участь у  розробленні  проекту з розвитку  туристичного  бізнесу  у  своєму  регіоні

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

розуміє вплив чинників на розвиток освіти й науки в країні.

Діяльнісний компонент:

обґрунтовує рівень розвитку освіти й науки, охорони здоров’я в окремих регіонах світу, країнах, в Україні;

показує на карті найвідоміші центри освіти  та  науки  в Україні  і  світі.

Ціннісний компонент:

оцінює роль освіти у формуванні громадянського суспільства в Україні;

аналізує вплив географічного середовища на здоров’я населення;

аналізує умови для створення технополісів в Україні та прогнозує їх розвиток

 

Тема 4. Наукова діяльність. Освіта. Охорона здоров’я

Роль науки й освіти в суспільстві. Особливості наукової й освітньої  діяльності  як  видів економічної діяльності. Форми просторової організації наукових досліджень та освіти: технополіси, технопарки. Найвідоміші наукові центри у світі та Україні. Охорона здоров’я.

Найвідоміші центри охорони здоров’я в Україні та світі

 

 

 

 

Громадянська відповідальність

 Уміє  виявляти  свої  організаторські  здібності, розробляти пропозиції до органу  учнівського самоврядування.

Підприємливість і  фінансова грамотність

Обгрунтовує доцільність упровадження страхової медицини в Україні.

Аналізує умови для створення технополісів в Україні та прогнозує їх розвиток.

Добирає  інформацію  про  діючі  технопарки  в  Україні, пояснює  їх  розташування.

Порівнює умови навчання у закладах освіти різної форми власності в Україні та інших країнах світу з метою раціонального вибору місця подальшого навчання

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає ознаки понять «кредит», «фінансовий центр»,  «офшор», «аутсорсинг»;

розуміє взаємозв’язок між рівнем розвитку господарства і обсягом фінансових послуг у країні;

пояснює значення фінансового сектору економіки держави та роль фінансових знань для формування добробуту кожної людини.

Діяльнісний компонент:

показує на карті найбільші міжнародні фінансові центри – Лондон, Нью-Йорк, Сингапур, Сянган (Гонконг), Токіо, Шанхай, Мумбаї, Франкфурт-на-Майні, Чикаго; країни-офшори, країни-лідери на ринку програмного забезпечення.

Ціннісний компонент:

обґрунтовує особливості розміщення аутсорсингу в світі, прискорений розвиток аутсорсингу інформаційних технологій в Україні

Тема 5. Фінансові послуги. Комп’ютерне  програмування

Фінансові послуги. Світові центри банківсько-фінансової діяльності. Вплив глобалізації на розміщення фінансових установ. Країни-офшори. Особливості розміщення фінансових установ в Україні. Аутсорсинг, його переваги  й  недоліки Аутсорсинг інформаційних технологій (ІТ-аутсорсинг). Комп'ютерне програмування, консультування та пов'язана з ними діяльність. Країни-лідери на світовому ринку комп’ютерного програмування

 

  Підприємливість та фінансова грамотність

Оцінює  умови  отримання споживчого кредиту  у  банківських  установах.

Пояснює  причини  стрімкого  розвитку  аутсорсингу  в  Україні

 

 

3

Розділ V. Глобальні проблеми людства

 

 

Учень/учениця

Знаннєвий компонент:

називає глобальні проблеми людства;

наводить приклади конфліктонебезпечних регіонів Європи та світу;

характеризує поширення глобальних проблем та їх прояв на території України, складники та основні положення концепції сталого розвитку.

 

Діяльнісний компонент:

аналізує сутність, причини виникнення, особливості розвитку сучасних глобальних проблем;

показує на карті країни, що володіють ядерною зброєю, найбільші в світі райони екологічної катастрофи.

 

Ціннісний компонент:

оцінює наслідки прояву глобальних проблем для окремих регіонів і країн світу, роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні;

обґрунтовує можливі шляхи подолання глобальних проблем

 

Поняття про глобальні проблеми людства, причини їх виникнення. Проблема війни і миру. Проблема тероризму. Екологічна проблема.  Сировинна й енергетична проблеми. Демографічна й продовольча проблеми. Проблема подолання відсталості країн, що розвиваються. Взаємозв’язок глобальних проблем. Роль світової громадськості та міжнародних організацій у їх розв’язуванні.

Сталий розвиток —  стратегія людства на ХХІ століття.

 

Дослідження

Прояв глобальних проблем у своєму регіоні

 

Громадянська відповідальність

Дискутує  щодо  шляхів  розв’язання  глобальних  проблем  людства  та  їх  прояву  у  своїй  місцевості.

Пропонує і обґрунтовує можливі шляхи подолання глобальних проблем у своєму регіоні

3

 

РЕЗЕРВ ЧАСУ

 


[1] Програма затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

 



Міністерство освіти і науки України

 

 

 

ПРИРОДОЗНАВСТВО

5  клас

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів[1]

 

 

 

 

 

 

Укладачі програми (2012 р.): Т. Г. Гільберг, завідувач кафедри теорії та методики природничо-математичних дисциплін  та технологій Хмельницького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат географічних наук, доцент (керівник групи); І. П. Крячко, завідувач відділу  науково-технічної інформації Головної астрономічної обсерваторії НАН України; Т. В. Сак, завідувач лабораторії інтенсивної педагогічної корекції Інституту спеціальної педагогіки НАПН України, доктор психологічних наук, професор; Н. В. Бєскова, начальник відділу департаменту загальної середньої та дошкільної освіти МОН України; С. С. Фіцайло, головний спеціаліст загальної середньої та дошкільної освіти МОН України 

Розвантаження 2015 року не зійснювалось.

Над оновленням програми (2017 рік) працювали:  Н. П. Дементієвська,  науковий співробітник ІІТЗН НАПН Ураїни; А. І. Дрозд, вчитель гімназії № 318 «Міленіум»
м. Києва; Н. І. Забуга, завідувач сектора ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»;

Т. В. Коршевнюк, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Інститутуту педагогіки НАПН України

 

 

 

Пояснювальна записка

Програму розроблено на підставі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) з урахуванням Державного стандарту початкової загальної освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011 р. №  462) та відповідно до положень «Концепції Нової української школи» (2016 р.).

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація особистості учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення й поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Випускник основної школи — це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

Мета базової загальної середньої освіти досягається шляхом реалізації таких завдань.

 Основні завдання навчального предмета «Природознавство»:

●      розвиток допитливості школярів, пізнавального інтересу до вивчення предметів освітньої галузі «Природознавство»;

●      виховання позитивного емоційно-ціннісного ставлення до природи, прагнення діяти в навколишньому середовищі відповідно до екологічних норм поведінки;

●      формування ключових і предметних компетентностей;

●      формування цілісної природничо-наукової картини світу, що охоплює систему знань, уявлень про закономірності у природі та місце людини в ній;  

●      засвоєння та поглиблення знань про різноманіття об’єктів і явищ природи, зв’язок між явищами живої і неживої природи, зміни природного середовища під впливом людини;

●      оволодіння й удосконалення вміннями проводити спостереження, досліди, вимірювання та описувати їх результати;

●      застосування знань про природу в повсякденному житті для збереження навколишнього середовища та соціально-відповідальної поведінки в ній, адаптації до умов проживання на певній території, самостійного оцінювання рівня безпеки навколишнього середовища як сфери життєдіяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Роль навчального предмета «Природознавство» у формуванні

ключових компетентностей

 

Ключові компетентності

Компоненти

1

Спілкування державною мовою
(і рідною —
у разі відмінності)

Уміння:

●      розуміти тексти природничого змісту;

●      використовувати вивчені природничо-наукові поняття в самостійних усних повідомленнях;

●      усно й письмово тлумачити природничі поняття, факти, закономірності;

●      поповнювати свій словниковий запас;

●      обмінюватись  інформацією про свої результати виконання завдань і пояснювати їх;

●      обговорювати проблеми природничого змісту

Ставлення:

●      уважне й неупереджене ставлення до думок і висловлювань інших;

●      пошанування українських вчених і відданості науці природодослідників;

●      усвідомлення значущості здобутків природознавства, ваги мови для подолання конфліктів і вирішення проблем у довкіллі;  

 

2

Спілкування іноземними мовами.

Уміння:

●      описувати природу іноземною мовою

Ставлення:

●      розуміння важливості використання іноземної мови у вирішенні проблем довкілля на міжнародному рівні;

●      усвідомлення того, що знання іноземних мов надає ширші можливості в пізнанні природи;

●      виявлення інтересу до досягнень природничих наук у різних країнах світу

3

Математична компетентність.

Уміння:

●      правильно оперувати  математичними поняттями у процесі пізнання природи, під час використання природних і рукотворних об’єктів;

●      використовувати цифрові дані, математичні методи й моделі для вирішення проблем, виявлених у природі

Ставлення:

●      усвідомлення значення математики у вивченні природи, вирішенні проблем довкілля

4  Основні компетентності у природничих науках і технологіях

(опис подано в характеристиці  предметної природничо-наукової  компетентності)

5

Інформаційно-цифрова компетентність

Уміння:

●      здійснювати пошук зображень і текстів в Інтернеті за ключовими словами та зберігати результати пошуку;

●      обирати відповідні ілюстрації для відображення ходу й висновків спостереження із запропонованих вчителем та матеріалів, отриманих з мережі Інтернет;

●      створювати комп’ютерні презентації для оформлення результатів спостережень, дослідів
і проектів за наданим учителем зразком;

●      використовувати сучасні цифрові технології і пристрої для вивчення природних об’єктів і явищ, фіксації одержаних даних спостережень і дослідів

Ставлення:

●      дотримання авторського права, етичних принципів поводження з інформацією;

●      усвідомлення необхідності екологічних методів і засобів утилізації цифрових пристроїв та використання їх

6

Уміння вчитися впродовж життя

Уміння:

●      розуміти роль освіти для окремої людини й суспільства в цілому;

●      ставити запитання щодо спостережуваних природних явищ і процесів та їхніх наслідків;

●      порівнювати об’єкти за декількома ознаками, самостійно класифікувати їх на групи за спільними ознаками;

●      встановлювати причинно-наслідкові зв’язки між подіями та явищами;

●      аналізувати свій поступ у навчанні;

●      використовувати додаткові джерела інформації для виконання навчального завдання;

●      виконувати завдання точно й вчасно;

●      оцінювати результати роботи однокласників (взаємооцінювання) і здійснювати самоконтроль

Ставлення:

●      відкритість новому;

●      усвідомлення потреби в знаннях і вміннях, прагнення навчатися й отримувати інформацію;

●      виявлення інтересу до здобутків науки і техніки;

●      усвідомлення результатів своєї роботи й прагнення їх вдосконалити;

●      готовність розширювати світорозуміння

 

7

Ініціативність і підприємливість

Уміння:

●      планувати розв’язання задачі, аналізувати різні варіанти дій, щоб обрати з них найкращий для її вирішення, визначати необхідні ресурси;

●      виконувати  проектні завдання і проекти, проявляти ініціативу, пропонувати свої ідеї щодо їх виконання і вдосконалення;

●      ризикувати у творчих завданнях, щоб перевірити власні ідеї, гіпотези;

●      грамотно презентувати власні ідеї;

●      порівнювати характеристики запланованого та отриманого результатів

Ставлення:

●      ініціативність, активність і відповідальність під час прийняття рішень

 

8

Соціальна й громадянська компетентності

Уміння:

●      співпрацювати в групі задля досягнення спільної мети;

●      відстоювати свою позицію в дискусії, конструктивно спілкуватися, аналізувати свої та чужі помилки;

●      залучати інших людей до спільного визначення мети та її досягнення

Ставлення:

●      розуміння цінності спільної діяльності й взаємодопомоги у вирішенні проблем; підбадьорювання учасників групи і надання їм допомоги у виконанні завдань;

●      доброзичливе і стримане ставлення до висловлювань інших;

●      оцінювання власних вчинків і вчинків інших відповідно до прийнятих суспільних норм, бажаних і небажаних наслідків дій

9

Обізнаність і самовираження
у сфері культури

Уміння:

●      пояснювати  культуру і традиції рідного краю щодо природи;

●      вивляти елементи природи в художніх творах в описувати їхню роль у мистецтві;

●      відображувати різноманітність навколишнього світу, людину в ньому засобами різних видів мистецтва;

●      виявляти в довкіллі та описувати об’єкти і явища природи, які мають культурне значення

Ставлення:

●      усвідомлення того, що наука не має кордонів, науковими досягненнями послуговуються люди різних культур;

●      зацікавленість внеском природодослідників
до культури людства;

●      оцінювання гармонії та краси природи, своїх можливостей у розумінні та естетичному перетворенні довкілля;

●      орієнтація на загальнолюдські цінності у власній поведінці та міжособистісних стосунках

10

Екологічна грамотність і здорове життя

Уміння:

●      прогнозувати  наслідки своєї поведінки в природі, при проведенні досліджень;

●      пояснювати значення соціальних проектів екологічного спрямування і брати  в них участь;

●      обирати й використовувати матеріали, які не завдають шкоди природі й здоров’ю;

●      ранжувати об’єкти і явища природи з урахуванням доцільності, екологічності, користі іншим мешканцям і природним об'єктам Землі;

●      застосовувати природничі знання в повсякденному житті для забезпечення безпеки життєдіяльності, грамотного використання тіл, речовин, техніки, збереження довкілля і здоров’я;

●      дотримуватися правил безпечної та відповідальної поведінки у природному середовищі

Ставлення:

●      спонукання інших до здорового способу життя й збереження природи;

●      усвідомлення власної відповідальності за збереження природи й здоров’я 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Предметна природничо-наукова компетентність формується на основі опанування учнями різними видами соціального досвіду, який включає знання про природу (знаннєвий компонент), способи навчально-пізнавальної діяльності (діяльнісний компонент), ціннісні орієнтації в різних сферах життєдіяльності (ціннісний компонент).

Уміння:

●      пояснювати взаємозв’язки між об’єктами та явищами живої і неживої природи, причини добових і сезонних змін у природі;

●      вивчати тіла та явища природи  за моделями,  у процесі проведення спостережень і дослідів;

●      досліджувати тіла та явища природи за моделями, схематичними малюнками, колекціями у процесі проведення спостережень і дослідів;  

●      розмірковувати, висувати гіпотези та перевіряти їх, експериментувати, добирати необхідні ресурси для проведення спостережень і дослідів, за їх результатами робити висновки;

●      критично оцінювати та узагальнювати інформацію природничого змісту, усвідомлювати її значення у своєму житті;

●      виконувати проект, проводити спостереження за інструкцією/планом, наданою/наданим учителем або складеною самостійно;

●      обирати засоби і створювати прості паперові та електронні презетації для відображення ходу і результатів власних спостережень і експериментів, результатів проектів

Ставлення:

●      розуміння цінності спільної діяльності і взаємодопомоги у вирішенні проблем довкілля;

●      відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, в Україні і світі;

●      усвідомлення власної відповідальності за збереження природи і здоров’я.

 

Типовими навчальними планами для вивчення навчального предмета «Природознавство» в 5 класі передбачено 2 навчальні години на тиждень. Загальний обсяг навчального часу становить  70 год, з них 3 год — резервний час, що може бути використаний учителем на власний розсуд для організації різноманітних форм навчальної діяльності: екскурсій, проектної та дослідницької діяльності учнів, роботи з додатковими джерелами інформації, корекції та узагальнення знань.

Відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392, у програмі предмета «Природознавство» визначено такі змістові лінії: «Методи пізнання природи. Природознавство –  комплекс наук про природу»; «Об’єкти і явища природи. Природні й штучні системи»; «Земля — планета Сонячної системи. Умови життя на Землі»; «Людина і природа. Природне середовище і життя людини. Охорона і збереження природи».

Особливості організації вивчення навчального матеріалу

Навчально-пізнавальний процес необхідно спрямовувати на формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок та ключових компетенцій. У цьому пріоритетами є: діяльнісний підхід, використання для пізнання навколишнього світу різних методів і прийомів, робота з різними джерелами інформації для розв’язування проблемних завдань.

Поряд із фронтальними та індивідуальними формами роботи необхідно залучати школярів до колективної діяльності (парна, групова робота) із застосуванням інноваційних методик та використанням інформаційно-комунікаційних засобів (наприклад, електронного планетарію, відеосюжетів, віртуальних екскурсій тощо), що сприятиме формуванню в учнів комунікативної та соціальної компетентностей.

Для засвоєння навчального змісту предмета «Природознавство» особливе значення мають такі методи і прийоми навчальної діяльності школярів, як спостереження, проведення нескладних дослідів, вимірювань, робота з різними інформаційними джерелами тощо. Тому в кожному розділі програми виділено рубрики «Практичні роботи», «Практичні заняття» та «Навчальні проекти». 

«Практичні роботи» і «Практичні заняття» проводяться і реалізуються на уроці. Виконання практичних робіт оцінюнюється обов’язково, а робота учнів під час виконання практичних занять учитель оцінює вибірково. Компетентнісний потенціал предмету може бути реалізований також і через виконання учнями навчальних проектів.  Проектна діяльність виступає і засобом формування, і засобом оцінювання компетентностей.

У курсі природознавства 5 класу всі проекти виконуються на уроках.  Учні мають робити проект самостійно (від планування до презентування продукту), проте з обов’язковим супроводом учителя та можливістю постійного консультування з ним. Рівень їх самостійності та завдання для виконання визначає вчитель. По мірі того, як учні набувають конкретних навичок здійснення проектної діяльності, зростає частка їх самостійності у виконанні проектів.

На початку роботи учнів над проектом вчитель здійснює діагностику наявних в учнів компетентностей, відслідковує прогрес учнів з формування потрібних компетентностей в ході виконання і здійснює разом з учнями  оцінювання рівня їхньої сформованості після виконання проектів.

Упродовж навчального року учні виконують чотири обов’язкові проекти, що:

●      створюють умови для кращого розуміння основних природничо-наукових понять, що підлягають засвоєнню;

●      передбачають виконання учнями завдань, що пов’язані з реальним життям учнів;

●      спрямовані на вирішення конкретної проблеми;

●      є посильними для виконання всіма учнями даної вікової категорії.

Проте слід зауважити, що кількість проектів і тематика, залежно від навчальних цілей, які ставить перед учнями вчитель, особливостей класу, досвіду вчителя і учнів у виконанні проектів, можуть бути змінені. Оскільки підготовка до виконання проектів вимагає значного часового ресурсу, кваліфікації  та  досвіду вчителя, залежить від попередніх умінь учнів, а також через те, що проектна діяльність вимагає досить багато часу і зусиль учнів і вчителів упродовж виконання проектів у класі, що може призвести до збільшення навантаження учнів, доцільно узгодити кількість проектів в кожному конкретному класі з викладачами інших навчальних предметів. Також можна деякі проекти з природознавства проводити як міжпредметні, наприклад з інформатикою, математикою, мовою і літературою та історією. Бажано узгодити з учителями інших предметів, які працюють в цьому класі і також виконують з учнями проекти, спільні вимоги щодо наскрізних умінь учнів, які формуються і розвиваються при виконанні ними проектів. Це значно зекономить час і підвищить рівень здобутих учнями ключових компетентностей.

Запропоновані в програмі проекти спрямовані на формування всіх компетентностей, передбачених стандартами, але головний акцент у кожному з них спрямовано на початок формування певних провідних умінь і навичок, які зазначені в програмі першими в переліку вмінь і ставлень. Тому запропоновані в програмі проекти відрізняються за типом, тривалістю, видами діяльності. Опис усіх проектів і орієнтовні методичні рекомендації для вчителів, допоміжні матеріали для учнів, форми оцінювання, які учні і вчителі можуть застосовувати для відслідковування поступу в навчанні й підсумкового оцінювання продуктів проектів і очікуваних навчальних результатів, уміщені на електронному ресурсі http://prirodaprojects.blogspot.com/

              Навчальні проекти виконуються в малих групах (3–5 учнів). Під час виконання учнями навчальних проектів із природознавства в 5 класі їхні вміння доповнюються і поглиблюються. Так,  головними навчальними завданнями в першому запропонованому проекті є формування вміння збирати і фіксувати дані, представляти їх наочно, формулювати висновки (математична, інформаційно-цифрова компетентність, уміння вчитися впродовж життя), у другому — базових навичок співробітництва (соціальна компетентність), у третьому — вести тривале спостереження, фіксувати дані в журналі спостережень, формулювати гіпотези, планувати і проводити дослідження, пояснювати отримані результати  (компетентності у природничих науках і технологіях). У четвертому проекті до вище названих додається ініціативність і підприємливість та екологічна грамотність.

Тематику завдань навчальних проектів учитель може змінювати відповідно до матеріально-технічного забезпечення, наявності власних цікавих дидактичних розробок, рівня підготовленості класу, особливостей природи свого краю тощо.

Важливе значення для емоційно-естетичного сприйняття природи мають спостереження за природою, дидактичні ігри, власні дослідження, вирішення ситуативних завдань, творчі завдання, уроки, що їх проведено у формі подорожі, віртуальної екскурсії, усного журналу, репортажу з місця подій, святкування Дня Землі, Дня космонавтики, Дня прильоту птахів, екологічні акції тощо. Такі форми проведення навчальних занять позитивно впливають на формування емоційного ставлення до природи, навчають оцінювати власну діяльність, сприяють розвитку уяви і фантазії.

У навчальних цілях доцільно використовувати місцевий природознавчий та краєзнавчий матеріал, проводити екскурсії у природу, населеним пунктом, до краєзнавчого або природничого музею, будинку природи, планетарію, обсерваторії.

Розподіл годин у програмі є орієнтовним. За необхідності і виходячи з наявних умов навчально-методичного забезпечення, вчитель має право самостійно змінювати обсяг годин, відведених програмою на вичення окремого розділу, у тому числі змінювати порядок вивчення розділів, тем, пропонувати власну тематику проектів та природознавчих досліджень.

Реалізації наскрізних ліній «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров'я і безпека» й «Підприємливість і фінансова грамотність» сприятиме виконання учнями навчальних проектів: «Жива і нежива природа навколо нас», «Наш дім — Сонячна система», «Вирощування найвищої бобової рослини», «Смітити не можна переробляти (про «друге життя» побутових речей)».

 

ПРИРОДОЗНАВСТВО

5 клас

(70 годин – 2 години на тиждень, із них 6 годин – резервні)

 

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчального матеріалу

ВСТУП (6 год)

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

називає: природничі науки (біологію, фізику, хімію, географію, астрономію, екологію) та їх внесок у вивчення природи;  методи вивчення природи (спостереження, експеримент, вимірювання);

наводить приклади:  методів і обладнання для  вивчення природи, їх використання  

Діяльнісний компонент

розповідає про  вчених-натуралістів (2–3) та їхній внесок у вивчення природи;

про методи вивчення природи;

пояснює прикладне значення досягнень у галузі природничих наук;

розрізняє в описі досліду або спостереження мету, умови його проведення та отримані результати;

обирає обладнання, необхідне для проведення вимірювання і спостереження, і пояснює свій вибір;

знаходить необхідну інформацію в довідкових виданнях із природничих наук;

дотримується правил безпечного використання лабораторного обладнання

Ціннісний компонент

оцінює роль природничих наук у створенні технологій, що покращують життя людини;

висловлює свою точку зору на проблему «Для чого необхідно вивчати природу?»;

усвідомлює роль природничих наук і власні можливості в пізнанні природи

 

Науки, що вивчають природу.

 

Методи вивчення природи.

 

Обладнання для вивчення природи.

 

Значення природничо-наукових знань для людини

●      визначати і класифікувати об’єкти навколишнього світу за запропонованими ознаками;

●      вносити дані в таблиці, будувати діаграми;

●      узагальнювати, робити аргументовані висновки;

●      співпрацювати в команді (розподіляти ролі в малій групі, робити внесок до спільної діяльністі, підбадьорювати, спонукати інших, вирішувати проблеми);

●      презентувати результати спільної діяльності, оцінювати свій внесок у діяльність групи

 

Навчальний проект

«Жива і нежива природа навколо нас»

 

Практичні заняття

 

●      Ознайомлення з довідковими виданнями з природничих наук різних типів: енциклопедіями, словниками, довідниками величин, атласами географічних карт, визначниками рослин і тварин, науково-популярною літературою природознавчого змісту, хрестоматіями з природознавства, інтернет-ресурсами тощо.

●      Ознайомлення з простим обладнанням для природничонаукових  спостережень і дослідів.

Демонстрації: зразків природних  і рукотворних тіл; чистих речовин, сумішей; моделей молекул; способів розділення сумішей; фізичних і хімічних явищ.

Організація спостережень  за тілами живої та неживої природи

Змістова лінія «Громадянська відповідальність» реалізується під час виконання проекту через формування відповідального ставлення до власної діяльності у складі малої групи, що розуміє ролі лідера й виконавця певної ролі, уміння рівномірно розподілити завдання, сприяти успіху групи у виконанні проекту та його презентування.

 

РОЗДІЛ І. ТІЛА, РЕЧОВИНИ ТА ЯВИЩА НАВКОЛО НАС (15 год)

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

називає: найменші частинки речовин; характеристики тіла (форма, розміри, маса, об’єм); прилади та інструменти для   вимірювання розмірів і маси тіл; фізичні властивості  речовин (колір,  блиск, запах, агрегатний стан); властивості газів (не зберігають форми, займають весь представлений їм простір); властивості рідин (не зберігають форму, зберігають об’єм, текучі); властивості твердих тіл (зберігають форму та об’єм); способи розділення сумішей (відстоювання, фільтрування, випаровування); ознаки хімічних явищ; умови, за яких відбувається горіння;

наводить приклади: тіл і речовин, що оточують людину; чистих речовин і сумішей (2–3); неорганічних та органічних речовин (2–3); явищ у природі, техніці, побуті; явищ природи, пов’язаних зі зміною сезонів; явищ природи, що повторюються; використання сумішей

 

Діяльнісний компонент

розрізняє: тіла живої і неживої природи; фізичні, хімічні та біологічні явища;

пояснює: відмінність між твердим, рідким, газуватим станом речовин; чистих речовин – від сумішей; значення органічних речовин для живої природи; значення горіння і гниття;

описує за запропонованим планом тіла і речовини; явища природи (2–3);

порівнює тіла й речовини за 3–4 ознаками;

характеризує: горіння як приклад хімічних явищ;

вимірює масу й розміри тіла, використовуючи відповідні прилади;

уміє розділяти суміш фільтруванням;

установлює зв’язки між явищами природи (на прикладах вивчених і за аналогією);

застосовує знання для безпечного поводження з тілами й речовинами в ситуаціях повсякденного життя;

дотримується правил: безпечного використання хімічного посуду

Ціннісний компонент

усвідомлює важливість акуратності, ретельності і точності при фіксуванні даних;

робить висновок про різноманітність тіл і явищ природи;

обговорює питання безпечного використання речовин;

оцінює ризики ситуацій повсякденного життя, пов’язаних із фізичними явищами, використанням тіл і речовин;

розуміє значимість потреби в безпеці

 

Тіла навколо нас. Характеристики тіла, їх вимірювання.

 

Речовини. Фізичні властивості речовин.  

 

Властивості твердих тіл, рідин і газів.

Атоми й молекули.

 

Дифузія.

 

Різноманітність речовин. Неорганічні та органічні речовини у найближчому оточенні людини.

 

Чисті речовини і суміші. Способи розділення сумішей.

 

Явища природи. Фізичні явища, їх різноманітність.

 

Хімічні явища, їх ознаки. Горіння. Гниття.   

 

Повторюваність явищ. Взаємозв’язок явищ у природі

 

Практичні роботи

●      Вимірювання маси та розмірів різних тіл.

Практичні заняття

●      Розділення сумішей фільтруванням.  

●      Дослідження залежності швидкості випаровування рідини від   температури та площі поверхні.

Демонстрації: зразків природних і рукотворних тіл; чистих речовин, сумішей; моделей молекул; способів розділення сумішей; фізичних і хімічних явищ.

Організація спостережень за явищами природи

    Змістова лінія «Підприємливість та фінансова грамотність» реалізується через створення умов для учнів проявляти ініціативу, спонукання їх до пропонування власних ідей щодо виконання і вдосконалення дослідницьких завдань.

     Змістова лінія «Здоров’я і безпека» реалізується через спонукання учнів обґрунтовано йти на ризик при виконанні експериментів і дослідницьких завдань, ураховуючи безпеку й  екологічні і етичні наслідки власної діяльності.

 

РОЗДІЛ ІІ. ВСЕСВІТ (8 год)

 

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

називає: сузір’я (2–3); найвідоміших астрономів (Птолемей, М. Коперник, Г. Галілей, Е. Габбл), дослідників космосу (Ю. Гагарін, Н. Армстронг, Л. Каденюк);

наводить приклади: впливу космічних чинників на Землю; небесних тіл, що складають наш Всесвіт

Діяльнісний компонент

описує: загальну будову Сонячної системи; відмінності між планетою і зорею;

порівнює: за розмірами і температурою Сонце з іншими зорями;

характеризує: особливості астрономічних досліджень; місце людини у Всесвіті;

пояснює на моделях форму і будову Землі, рух Землі навколо власної осі і навколо Сонця, будову Сонячної системи;

причину видимих рухів світил;

розрізняє: небесні тіла (планета, зоря, галактика); типи планет, туманностей, зір і галактик; зорі та планети на небесній сфері;

показує на карті зоряного неба: Полярну зорю, сузір’я Великої та Малої Ведмедиці

Ціннісний компонент

Учень / учениця

усвідомлює необхідність вивчення Всесвіту;

виявляє ставлення до розвитку астрономічних і космічних досліджень;

оцінює значення: зоряного неба в історії людства; телескопічних спостережень

Небо і небесна сфера. Небесні світила.

Видимі рухи світил.

 

Поняття сузір’я.

 

Значення зоряного неба в історії людства.

 

Небесні тіла.

 

Зоря – самосвітне небесне тіло.

 

Відмінності між зорями.

 

Міжзоряний простір.

 

Планети. Сонячна система.

 

Відмінності між планетами.

 

Зоряні системи — галактики.

Всесвіт і його складові.  

 

Людина і Всесвіт. Астрономія — наука, що вивчає Всесвіт.

 

Методи та засоби астрономічних досліджень

 

Практичні заняття

●      Визначення найвідоміших сузір’їв на карті зоряного неба.

Демонстрації: карти зоряного неба; моделі Сонячної системи; фотографій галактик, планет, Місяця; приладів для вивчення Всесвіту

Організація спостережень  за сузір’ями Малої та Великої Ведмедиці

 

●      висловлювати ідеї по черзі, уважно слухати інших при обговоренні, аргументовано доводити власну думку, приймати спільне групове рішення, розподіляти ролі, робити внесок до спільної діяльності;

●      розподіляти порівну навантаження при презентуванні продукту проекту; здійснювати само- і взаємооцінювання за наданими вчителем критеріями до продукта проекту і діяльності учнів під час виконання проекту

 

Навчальний проект

«Наш дім – Сонячна система»

 

     Змістова лінія «Підприємливість та фінансова грамотність» реалізується через створення умов для учнів проявляти ініціативу і творчий підхід, спонукання їх до пропонування власних ідей щодо виконання і вдосконалення проекту.

     Змістова лінія «Громадянська відповідальність» здійснюється при реалізації проекту через формування відповідального ставлення до власної діяльності у складі малої групи, вміння рівномірно розподілити навантаження  і під час виконання проекту і його презентування.

РОЗДІЛ ІІІ. ЗЕМЛЯ — ПЛАНЕТА СОНЯЧНОЇ СИСТЕМИ

Тема 1. Земля як планета (16 год)

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

називає: форму й розміри Землі; рухи Землі; фази Місяця; способи зображення Землі; материки та частини світу; склад ґрунту, повітря; властивості ґрунту, повітря, води;  

наводить приклади: розчинних і нерозчинних речовин; розчинів у природі; використання води і розчинів людиною

 

Діяльнісний компонент

описує: внутрішню будову Землі; результати власних спостережень і дослідів;

пояснює: зміну дня і ночі; зміну пір року; зміни фаз Місяця; нерівномірність розподілу сонячного світла і тепла на поверхні Землі; причини сонячного і місячного затемнення; колообіг води у природі; значення води, повітря, ґрунту;  значення сонячного світла і тепла для живої природи;

розрізняє: фази Місяця на зображеннях; способи зображення об’єктів на географічних картах;

показує на глобусі та географічній карті: материки і частини світу; найбільші географічні об’єкти, екватор, півкулі, полюси;

складає план досліду і проводить його;

застосовує знання для орієнтування на місцевості, ощадливого використання води у побуті;

використовує: додаткові джерела інформації для виконання навчального завдання; вивчену природничо-наукову лексику в самостійних усних повідомленнях; знання про властивості ґрунту для вирощування рослин;

розраховує можливий економічний ефект від використання продукту групового проекту

Ціннісний компонент

усвідомлює, що планета Земля, її ресурси є цінністю для кожної людини;

висловлює судження щодо бережливого ставлення до навколишнього середовища;

оцінює значення природничих наук для охорони природи;

розуміє обмеженість ресурсів для задоволення потреб людини

 

Форма і розміри Землі. Внутрішня будова Землі.

 

Рухи Землі.

 

Пори року.

 

Місяць — супутник Землі. Сонячні та місячні затемнення.

 

Способи зображення Землі.

 

Ґрунт, його значення і властивості.

Догляд за ґрунтом.  

 

Повітря — суміш газів. Значення повітря.  

Властивості повітря.

 

Вода на Землі. Властивості води. Три стани води. Кологообіг води.

 

Вода — розчинник. Розчинні й нерозчинні речовини.

 

Розчини у природі.

 

Значення води у природі.

Використання води людиною

 

Практичні заняття:

●      Дослідження розчинності речовин (цукру, солі, лимонної кислоти, олії).

●      Знаходження на карті та глобусі екватора, полюсів, півкуль материків і частин світу; географічних об’єктів.

●      Вивчення розчинності речовин: глини, олії, лимонної кислоти.

●      Дослідження впливу різних температур на розчинення цукру (солі) у воді.

●      Дослідження нагрівання тіл (різних за кольором і прозорістю) променями Сонця.

Демонстрації: обертання Землі навколо осі; обертання Землі навколо Сонця за допомогою телурія; залежність освітлення від кута падіння сонячних променів; дослідів, які ілюструють зміну освітлення півкуль Землі впродовж року; фотографії Землі з орбітальних станцій і космічних апаратів, Місяця в різні фази, місячного й сонячного затемнення; дослідів, що демонструють властивості ґрунту, властивості та рух повітря, розчинність речовин.

Організація спостережень: за повертанням листків рослин до Сонця; нагріванням тіл  променями Сонця

Тема 2. Планета Земля як середовище життя організмів (15 год)

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

називає: властивості організмів; відмінності рослин, тварин, грибів, бактерій; умови життя на планеті Земля; чинники середовища; основні середовища життя;  склад екосистеми;

наводить приклади: пристосування організмів до періодичних змін умов середовища (листопад, зимова сплячка, зміна забарвлення хутра, перельоти птахів;); співіснування організмів; природних і штучних екосистем

 

Діяльнісний компонент

описує: пристосування організмів до чинників неживої природи; пристосування організмів до середовища життя; результати власних спостережень і дослідів;

пояснює: як відрізнити живий організм від неживого природного тіла; вплив чинників середовища на живі організми; зв’язок  грибів, бактерій, рослин, тварин у природі; роль рослин, тварин, грибів, бактерій в екосистемах;

розпізнає: найпоширеніші рослини і тварин своєї місцевості; отруйні рослини, гриби, тварин своєї місцевості;

уміє визначати назви рослин, тварин, грибів за допомогою атласів-визначників;

використовує: додаткові джерела інформації для виконання навчального завдання, вивчену природничо-наукову лексику в самостійних усних повідомленнях

Ціннісний компонент

оцінює значення природних і штучних екосистем у природі та житті людини;

усвідомлює, що кожний організм та їхня різноманітність є цінними для кожної людини

 

Організм і його властивості. Клітинна будова організмів.

 

Різноманітність організмів:
Рослини, Тварини, Гриби, Бактерії.

 

 

Умови життя на планеті Земля.

 

 

 

Середовище життя. Чинники середовища. Вплив на організми чинників неживої природи.

Пристосування організмів до періодичних змін умов середовища.

Різноманітність середовищ життя і пристосування організмів до життя в кожному з них.   

Наземно-повітряне середовище.

Водне середовище життя. Ґрунтове середовище життя.

Вплив на організми чинників живої природи. Взаємозв’язки між організмами.

Співіснування організмів.

Угруповання організмів.

Екосистеми.  

Рослинний і тваринний світ своєї місцевості

 

 

●      висловлює припущення і здійснює його перевірку у процесі роботи над проектом;

●      добирає необхідні ресурси, визначає способи фіксування даних;

●      проводить експеримент і тривалі спостереження, фіксує їх хід за допомогою цифрових пристроїв, вносить дані в журнал спостережень, заповнює таблиці, будує графіки, формулює аргументовані висновки;

●      рівномірно розподіляє навантаження між членами групи, враховуючи інтереси кожного; спонукає інших до якісної роботи, допомагає іншим;

●      планує роботу групи, узгоджує створення підсумкового звіту/презентації про хід і результати виконання проекту; спільно усією групою презентує результати роботи, само- і взаємооцінює діяльність із виконання проекту і презентації, висловлює в ролі доброзичливого критика оцінку презентування інших груп

Навчальний проект «Вирощування найвищої бобової рослини»

 

Практичні заняття

●      Визначення назв найбільш поширених в Україні рослин, грибів, тварин за допомогою атласів-визначників, електронних колекцій.

●      Ознайомлення з найпоширенішими й отруйними рослинами, грибами і тваринами своєї місцевості

Екскурсія (відповідно до місцевих умов)

до зоопарка, живого куточка, Будинку природи, краєзнавчого музею, на ферму тощо.

Демонстрації: клітинної будови організмів; колекцій зображень (у тому числі електронних) рослин, грибів, тварин, бактерій.

Організація спостережень за основними властивостями живих організмів

     Змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність» реалізується через створення умов для прояву проактивності і ініціативи під час демонстрації дослідів, виконання проекту, а також під час проведення екскурсій.

      Змістова лінія «Громадянська відповідальність» і «Здоров’я і безпека» реалізується через формування в учнів навичок співробітництва і відповідальності та безпечну поведінку в групових проектах.

Тема 3. Людина на планеті Земля (7 год)

Учень / учениця

Знаннєвий компонент

називає: джерела забруднення навколишнього середовища; важливі екологічні проблеми своєї місцевості; природоохоронні об’єкти й території свого регіону;

наводить приклади: впливу людини на природу і природи на людину; рослин і тварин своєї місцевості, які занесено до Червоної книги України

Діяльнісний компонент

пояснює зв’язок людини з природою; зміни в природі, що викликані природними чинниками і діяльністю людини; призначення Червоної книги і природоохоронних територій;

аналізує позитивні і негативні наслідки взаємодії людини і довкілля;

дотримується екологічних норм поведінки у природі

Ціннісний компонент

усвідомлює власну відповідальність за збереження природи;

оцінює значення природничих наук для охорони природи;

обговорює питання економного використання енергоносіїв;

висловлює судження щодо необхідності охорони природи і раціонального використання природних ресурсів;

виявляє бережливе ставлення до природи

 

Людина — частина природи.

 

Зв’язок людини з природою.

 

Зміни в природі, що виникають унаслідок природних чинників і діяльності людини.  

 

Екологічні проблеми та їх розв’язування (збереження біологічного різноманіття,
боротьба зі знищенням лісів і опустелюванням, захист планети від забруднення різних видів).

Охорона природи.

Червона книга України. Заповідники, заказники, національні парки та їхнє значення для збереження природи Землі

 

●      висловлює ідеї щодо створення корисних речей із вживаних;

●      аргументовано пояснює екогогічні наслідки перетворення вживаних речей на нові корисні, наводить приклади;

●      висловлює обгрунтовані пропозиції щодо спільної роботи групи, доброзичливо обговорює ідеї інших;

●      коструює продукт проекту;

●      розраховує можливий економічний ефект від використання продукту групового проекту;

●      вносить дані в таблиці;

●      формулює аргументовані висновки щодо екологічних наслідків;

●      визначає важливість власної цілеспрямованої екологічної діяльності

 

Навчальний проект «Смітити не можна переробляти»

(про «друге життя» побутових речей)

(орієнтовний опис проекту)

Практичні роботи

Складання Червоної книги своєї місцевості.

Практичні занятття

Дослідження екологічних проблем своєї місцевості.

Демонстрації:  зображень рідкісних рослин і тварин своєї місцевості, що їх занесено до Червоної книги України;  відеоматеріалів про екологічні проблеми та шляхи їх розв’язування, охорону природи, природоохоронні території України.

Організація спостережень за природоохоронною діяльністю людей у своїй місцевості.

   Змістова лінія «Екологічна безпека та сталий розвиток» реалізується через розуміння екологічних проблем своєї місцевості, проведення спостережень за природоохоронною діяльністю в своїй місцевості  і власну творчу діяльність під час виконання проекту.

   Змістові лінії «Громадянська відповідальність» і «Здоров’я і безпека» реалізуються при співробітництві і свідомому дотриманні безпечної і відповідальної поведінки під час виконання учнями екологічного проекту.

    Змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність» може бути реалізована за умови розрахунку учнями фінансового ефекту від створення нових корисних речей з уживаних під час виконання проекту

 


[1] Програма затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

 





МIНIСТЕРСТВО ОСВIТИ I НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

БІОЛОГІЯ

6– 9 класи

 

Навчальна програма

для загальноосвітніх навчальних закладів[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пояснювальна записка

 Програму розроблено на підставі Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011 р. № 1392) з урахуванням Державного стандарту початкової загальної освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 20. 04. 2011 р. №  462) та відповідно до положень «Концепції Нової української школи» (2016 р.).

Програма забезпечує перехід від предметоцентризму до дитиноцентризму, щоб теза «навчати учня, а не викладати предмет» стала дієвою, а не залишалася гаслом. На підставі компетентнісного підходу, знання мають бути не багажем «про всяк випадок», а ключем до розв’язання проблем, забезпечення успішної самореалізації в соціумі, облаштування особистого життя. Сьогодні неможливо навчити дитину всього, значно важливіше сформувати в неї потребу в неперервній освіті. Тому зміст навчального матеріалу визначено з огляду на корисність, потрібність його за межами школи. Кожен навчальний предмет, і біологію зокрема, розглядаємо як засіб розвитку особистості учня.

Метою базової загальної середньої освіти є розвиток і соціалізація особистості учнів, формування їхньої національної самосвідомості, загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення та поведінки, творчих здібностей, дослідницьких і життєзабезпечувальних навичок, здатності до саморозвитку й самонавчання в умовах глобальних змін і викликів.

Випускник основної школи — це патріот України, який знає її історію; носій української культури, який поважає культуру інших народів; компетентний мовець, що вільно спілкується державною мовою, володіє також рідною (у разі відмінності) й однією чи кількома іноземними мовами, має бажання і здатність до самоосвіти, виявляє активність і відповідальність у громадському й особистому житті, здатний до підприємливості й ініціативності, має уявлення про світобудову, бережно ставиться до природи, безпечно й доцільно використовує досягнення науки і техніки, дотримується здорового способу життя.

Основне завдання сучасної загальноосвітньої школи полягає в наданні змоги учневі осягнути внутрішню логіку предмета, що вивчається, у ретельному доборі навчального матеріалу за принципом життєвої доцільності й функціональності, в активізації ролі самостійного навчання. Варто також ураховувати те, що для успішної реальної діяльності сьогодні недостатньо знань і вмінь, необхідні ще віра в себе, у свої сили, здатність ухвалювати рішення, жити й працювати в колективі й зосереджувати свої зусилля на конкретних завданнях, виявляти проблему, формулювати припущення й вести самостійний чи спільний пошук способів її розв’язання, брати на себе відповідальність за результати дій і вчинків.

Біологія разом з іншими предметами робить свій внесок у формування ключових компетентностей. Цей внесок розкрито в таблиці «Компетентнісний потенціал навчального предмета».

 

 

Компетентнісний потенціал навчального предмета

 

1. Спілкування державною (і рідною у разі відмінності) мовами

Уміння:

усно й письмово тлумачити біологічні поняття, факти, явища, закони, теорії;

описувати (усно чи письмово) експеримент, послуговуючись багатим арсеналом мовних засобів — термінами, поняттями тощо;

обговорювати проблеми біологічного змісту.

Ставлення:

усвідомлення значущості здобутків біологічної науки, зокрема пошанування досягнень українських учених;

прагнення до розвитку української біологічної термінологічної лексики.

Навчальні ресурси:

навчальні, науково-популярні, художні тексти про природу, дослідницькі проекти в галузі біології, усні / письмові презентації їх результатів

2. Спілкування іноземними мовами

Уміння:

використовувати іншомовні навчальні джерела для отримання інформації біологічного змісту;

описувати іноземними мовами, аналізувати та оцінювати роль природних явищ у сучасному світі, доречно використовувати біологічні поняття та найуживаніші терміни в усних чи письмових текстах, читати й тлумачити біологічну номенклатуру й термінологію іноземною мовою;

описувати біологічні проблеми.

Ставлення:

зацікавленість інформацією біологічного змісту іноземною мовою; розуміння глобальності екологічних проблем і прагнення долучитися до їх вирішення, зокрема й за посередництвом іноземної мови.

Навчальні ресурси:

довідкова література, онлайнові перекладачі, іншомовні сайти, статті з іншомовної вікіпедії, іноземні підручники та посібники

3. Математична компетентність

Уміння:

застосовувати математичні методи для розв’язання біологічних проблем, розуміти й використовувати математичні моделі природних явищ і процесів.

Ставлення:

усвідомлення варіативності математичних методів у розв’язанні біологічних проблем і задач.

 

Навчальні ресурси:

завдання на виконання розрахунків, аналіз та представлення статистичної інформації, поданої в графічній формі, наприклад щодо статево-вікової будови популяцій

4. Основні компетентності у природничих науках і технологіях

Уміння:

пояснювати явища в живій природі, використовуючи наукове мислення;

самостійно чи в групі досліджувати живу природу, аналізувати й визначати проблеми довкілля;

оцінювати значення біології для сталого розвитку.

Ставлення:

відповідальність за ощадне використання природних ресурсів, екологічний стан у місцевій громаді, в Україні та світі;

готовність до вирішення проблем, пов’язаних зі станом довкілля.

Навчальні ресурси:

біологічні задачі, ситуативні вправи щодо вирішення проблем стану довкілля, біорізноманіття, ощадного використання природних ресурсів тощо

5. Інформаційно-цифрова

компетентність

Уміння:

використовувати сучасні цифрові технології та пристрої для спостереження за довкіллям, явищами й процесами живої природи;

створювати інформаційні продукти (мультимедійна презентація, блог тощо) природничого спрямування;

шукати, обробляти та зберігати інформацію біологічного характеру, критично оцінюючи її.

Ставлення:

дотримання авторського права, етичних принципів поводження з інформацією;

усвідомлення необхідності екологічних методів та засобів утилізації цифрових пристроїв.

Навчальні ресурси:

комп’ютерні експерименти на основі інформаційних моделей

6. Уміння вчитися впродовж життя

Уміння:

організовувати й оцінювати свою навчально-пізнавальну діяльність, зокрема самостійно чи в групі планувати й проводити спостереження та експеримент, ставити перед собою цілі й досягати їх, вибудовувати власну траєкторію розвитку впродовж життя.

Ставлення:

допитливість і спостережливість, готовність до інновацій.

Навчальні ресурси:

Біологічна література, довідкова система програмних засобів

7. Ініціативність і підприємливість

Уміння:

генерувати ідеї й ініціативи щодо проектної та винахідницької діяльності, ефективного використання природних ресурсів;

прогнозувати вплив біології на розвиток технологій, нових напрямів підприємництва;

зменшувати ризики й використовувати можливості для створення цінностей для себе та інших;

керувати групою (надихати, переконувати й залучати до діяльності, зокрема природоохоронної чи наукової).

Ставлення:

проактивність, відповідальність за ухвалення виважених рішень щодо діяльності в довкіллі, під час реалізації проектів і дослідницьких завдань.

Навчальні ресурси:

біографії відомих учених — організаторів виробництв (Луї Пастер), бізнес-плани, екскурсії на новітні біотехнологічні підприємства, зустрічі з успішними підприємцями

8. Соціальна і громадянська компетентності

Уміння:

працювати в команді під час виконання біологічних дослідів і проектів, оцінювати позитивний потенціал та ризики використання надбань біологічної науки для добробуту людини і безпеки довкілля.

Ставлення:

відвага відстоювати власну позицію щодо ухвалення рішень у справі збереження і охорони довкілля, готовність брати участь у природоохоронних заходах; громадянська відповідальність за стан довкілля, пошанування розмаїття думок і поглядів;

оцінювання внеску українських та іноземних учених і винахідників у суспільний розвиток; пошанування внеску кожного / кожної в досягнення команди.

Навчальні ресурси:

кооперативне навчання, партнерські технології, проекти

9. Обізнаність і самовираження

у сфері культури

Уміння:

використовувати природні матеріали та засоби для втілення художніх ідей, пояснювати підґрунтя мистецтва з біологічної точки зору (фізіологія зору, слуху, смаку, нюху тощо).

Ставлення:

усвідомлення причетності до національної та світової культури через вивчення біології й мистецтва; розуміння гармонійної взаємодії людини й природи.

Навчальні ресурси:

музичні твори для вивчення акустики й фізіології слуху, опорно-руховий апарат і балет, поезія як ілюстрація до вивчення явищ і процесів природи, твори образотворчого мистецтва і фізіологія зору, особливості вищої нервової діяльності

10. Екологічна грамотність і здорове життя

Уміння:

ефективно співпрацювати з іншими над реалізацією екологічних проектів, розв’язувати проблеми довкілля, залучаючи місцеву громаду та ширшу спільноту.

застосовувати набутий досвід задля збереження власного здоров’я та здоров’я інших.

Ставлення:

турбота про здоров’я своє та інших людей, ціннісне ставлення до навколишнього середовища як до потенційного джерела здоров’я, добробуту та безпеки людини і спільноти.

Навчальні ресурси:

екологічні проекти, розрахункові завдання, наприклад, розрахунок економії сімейного бюджету за умови раціонального харчування

 

Наскрізні змістові лінії

 Такі ключові компетентності, як вміння вчитися, ініціативність і підприємливість, екологічна грамотність і здорове життя, соціальна та громадянська компетентності можуть формуватися відразу засобами всіх навчальних предметів і є метапредметними.

У навчальних програмах з усіх предметів виокремлено такі наскрізні змістові лінії: «Екологічна безпека та сталий розвиток», «Громадянська відповідальність», «Здоров’я і безпека», «Підприємливість і фінансова грамотність».

Наскрізні змістові лінії відбивають провідні соціально й особистісно значущі ідеї, що послідовно розкриваються у процесі навчання й виховання учнів. Наскрізні змістові лінії спільні для всіх навчальних предметів, є засобом інтеграції навчального змісту, корелюються з ключовими компетентностями, опанування яких забезпечує формування ціннісних і світоглядних орієнтацій учня, що визначають його поведінку в життєвих ситуаціях.

Реалізація наскрізних змістових ліній полягає у відповідному трактуванні навчального змісту тем і не передбачає будь-якого його розширення чи поглиблення.         У рубриці програми «Зміст навчального матеріалу» виокремлено питання, що вивчаються в біології й належать до наскрізних змістових ліній.

 

Змістова лінія «Екологічна безпека та сталий розвиток» націлена на формування в учнів соціальної активності, відповідальності та екологічної свідомості, готовності брати участь у вирішенні питань збереження довкілля й розвитку суспільства, усвідомлення важливості сталого розвитку для майбутніх поколінь.

 

Учнів 6 класів орієнтують на:

·      формування готовності до оцінки наслідків діяльності людини щодо природного середовища; застосування знань у справі охорони природи; оцінку значення рослин для існування життя на планеті Земля; оцінку значення рослин, грибів та лишайників у біосфері;

·      різні форми діяльності екологічного змісту: підготовку повідомлень про рідкісні рослини, гриби й лишайники та природоохоронні об’єкти свого краю; інформування про них населення своєї місцевості (створення листівок, брошур, розміщення інформації на сайті навчального закладу тощо); участь у заходах з охорони довкілля, які проводяться у школі, населеному пункті та регіоні, країні.

Учнів 7 класів орієнтують на:

·      формування розуміння про взаємозв’язки компонентів екосистеми; вплив людини та її діяльності на екосистеми; дотримання екологічної етики щодо поведінки людини в природі; значення охорони тваринного світу, природоохоронних територій; значення Червоної книги України.

Учнів 8 класів орієнтують на:

·      формування розуміння, що людина — це частина живої природи, її існування залежить від природних умов середовища, яке потрібно оберігати.

Учнів 9 класів орієнтують на:

·      формування цілісної наукової картини живої природи; формування уявлення про історичний розвиток та єдність органічного світу; формування умінь пояснювати зв’язки між організмами в екосистемі; роль заповідних територій у збереженні біологічного різноманіття, рівноваги в біосфері; уміння застосовувати знання під час прогнозування наслідків впливу людини на екосистеми, визначення правил своєї поведінки в сучасних умовах навколишнього середовища; уміння робити висновки про значення охорони природних угруповань для збереження рівноваги в біосфері.

 

Реалізація змістової лінії «Громадянська відповідальність» сприятиме формуванню діяльного члена громади й суспільства, який розуміє принципи та механізми функціонування суспільства, є вільною особистістю, яка визнає загальнолюдські й національні цінності та керується морально-етичними критеріями й почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці.

 

Учнів 6 класів орієнтують на:

·      виховання ставлення учня як громадянина до об’єктів живої природи; уміння захищати природу.

Учнів 7 класів орієнтують на:

·      вивчення тваринного світу України з позиції збереження природних багатств; різноманітність тварин свого краю; на формування громадянської позиції щодо збереження природи місцевості, у якій навчається учень, через спеціальні акції.

Учнів 8 класів орієнтують на:

·      формування розуміння біологічної природи та соціальної сутності людини, якій для повноцінного розвитку потрібні два середовища: природне й соціальне; розкриття біологічних основ розвитку індивіда та його особистісних якостей; гордості за розвиток вітчизняної біологічної науки.

Учнів 9 класів орієнтують на:

·      формування громадянської позиції щодо збереження заповідних територій як основного чинника збереження біологічного різноманіття, рівноваги в біосфері.

 

Вивченням питань, що належать до змістової лінії «Здоров’я і безпека» прагнуть сформувати учня як духовно, емоційно, соціально та фізично повноцінного члена суспільства, який здатний дотримуватися здорового способу життя й формувати безпечне життєве середовище.

Учнів 6 класів орієнтують на:

·      застосовування знань для профілактики інфекційних та паразитарних захворювань; вміння розрізняти отруйні гриби (на прикладах видів своєї місцевості), негативні наслідки вживання в їжу продуктів, що вражені цвілевими грибами.

Учнів 7 класів орієнтують на:

·      вивчення біологічних особливостей паразитарних безхребетних для попередження зараження ними.

Учнів 8 класів орієнтують на:

·      формування розуміння, що здоров’я є найвищою цінністю для кожної людини та суспільною цінністю, на свідому мотивацію щодо ведення здорового способу життя, відповідальності за власне життя і здоров’я.

Учнів 9 класів орієнтують на:

·      формування вміння характеризувати переваги та можливі ризики використання генетично модифікованих організмів; застосовувати знання для оцінки можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій; висловлювати судження щодо можливостей використання генетично модифікованих організмів.

 

Змістова лінія «Підприємливість і фінансова грамотність» націлена на розвиток лідерських ініціатив, здатність успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі, забезпечення кращого розуміння молодим поколінням українців практичних аспектів фінансових питань (здійснення заощаджень, інвестування, запозичення, страхування, кредитування тощо).

Учнів 6 класів орієнтують на:

·      формування уміння підрахувати кількість річних кілець і зробити висновки про їх наявність; пояснити залежність урожаю від умов середовища тощо.

Учнів 7 класів орієнтують на:

·      формування вмінь розв’язувати елементарні екологічні проблеми; вміти розрахувати чисельність популяцій у місцевій екосистемі, їх взаємозв’язки з іншими популяціями.

Учнів 8 класів орієнтують на:

·      формування вмінь розв’язувати біологічні задачі на обчислення затрат енергії під час виконання різних видів діяльності.

Учнів 9 класів орієнтують на:

·      формування здатності розв’язувати елементарні генетичні та екологічні задачі; розраховувати залежності росту однієї популяції від іншої.

Складниками змісту шкільного предмета «Біологія» є: реальні об’єкти і процеси живої природи; теоретичні знання про них; загальнонавчальні і спеціальні вміння, способи діяльності.

Перелік обов’язкових для вивчення об’єктів і процесів природи зафіксований у навчальних темах програми. Учні мають їх спостерігати й відкривати для себе, включаючись у діяльність, що має на меті дослідження структури, властивостей, взаємозв’язків. У результаті навчання школярі здобувають емпіричні знання, які збагачуються теоретичними знаннями про ці об’єкти та процеси природи.

Зміст навчального матеріалу в темах програми сформульований стисло, що дає змогу вчителю, враховуючи рівень розвитку учнів, творчо планувати вивчення матеріалу, доповнювати й поглиблювати зміст, виділяти час для осмислення учнями навчального матеріалу, виконання лабораторних і практичних робіт, систематизації й узагальнення знань, самостійної й творчої пізнавальної діяльності, самоконтролю знань і умінь. Учитель має можливість конструювати вступні й узагальнюючі уроки, здійснювати тематичне та підсумкове оцінювання навчальних досягнень учнів.

Провідними змістовими елементами навчального предмета є біологічні ідеї й теоретичні узагальнення, що становлять важливу компоненту загальнолюдської культури: рівні організації живої природи, зв’язок будови і функцій організмів, історичний розвиток органічного світу, різноманітність організмів, екологічні закономірності, цілісність і саморегуляція живих систем, зв’язок живих систем і неживої природи, зв’язок людини і природи. Структурування навчального матеріалу навколо цих біологічних ідей утворює стрижень навчального предмета, що сприяє об’єднанню окремих знань у систему, забезпечує їх інтеграцію і тим самим полегшує розуміння учнями навчального матеріалу, знімає необхідність запам’ятовування великого обсягу знань, сприяє розвитку теоретичного мислення.

У конструюванні змісту біологічної освіти використані системно-структурний і функціональний підходи. Це дає можливість більше уваги приділити вивченню процесів життєдіяльності організмів, скоротивши морфологічні й анатомічні відомості про них. Разом з тим, застосування функціонального підходу забезпечує формування уявлення про організм як цілісну систему, орієнтує учнів на здоровий спосіб життя.

В основній школі вивчення біології спрямоване на формування компетентностей: ключових і предметної: необхідних знань, умінь, цінностей та здатності застосовувати їх у процесі пізнання й у практичній діяльності.

 

Результат біологічної освіти в основній школі

Випускник / випускниця основної школи:

·      усвідомлює цілісність природи та взаємозв’язок її об’єктів і явищ;

·      піклується про своє здоров’я та здоров’я інших людей;

·      пояснює явища живої природи, використовуючи наукове мислення;

·      самостійно чи в групі досліджує живу природу, планує і проводить спостереження та експеримент, виявляючи допитливість;

·      аналізує й визначає проблеми довкілля, оцінює значення біології для сталого розвитку, відповідально діє в природі, ухвалюючи обґрунтовані рішення;

·      добирає біологічну інформацію з надійних джерел, оцінює її достовірність, критично аналізує та застосовує в життєвих ситуаціях, зокрема і в навчанні;

·      дотримується морально-етичних і правових норм, правил екологічної поведінки в довкіллі, уміє надавати допомогу собі й тим, хто її потребує;

·      виявляє емоційно-ціннісне ставлення до довкілля, відчуває красу природи та радість її пізнання, отримує задоволення від інтелектуальної діяльності.

Детальний перелік діяльнісного, знаннєвого і ціннісного компонентів предметної компетентності розкрито в рубриці програми «Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів».

6 клас

(70 год – 2 год на тиждень, з них 6 год – резервні)

Наведена кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною. Послідовність тем у межах одного навчального року вчитель може змінювати на власний розсуд (без порушення логіки викладання). Елементи змісту, які є необов’язковими і можуть вивчатися опційно (за вибором учителя), виділено курсивом; так само виділено опційні складові очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Виконання та захист проектів передбачає проведення учнями дослідницької роботи і представлення її результатів; проекти інших типів (творчі, інформаційні тощо) вчитель може впроваджувати додатково за бажанням. Кожен учень упродовж навчального року має взяти участь хоча б в одному навчальному проекті.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчання

Вступ (орієнтовно 4 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розрізняє:

об’єкти живої природи;

практикує:

метод спостереження біологічних об’єктів

оперує термінами:

- біологія, спостереження, експеримент

Біологія — наука про життя. Основні властивості живого. Науки, що вивчають життя.

Різноманітність життя (на прикладах представників основних груп живої природи). Поняття про віруси.

Методи біологічних досліджень організмів.

 

Демонстрування

об’єктів живої природи (у тому числі на електронних носіях)

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на формування в учнів екологічної свідомості для збереження та захисту довкілля)

Здоров’я і безпека

(сприяє усвідомленню значимості безпечного здорового життєвого середовища)

 

називає:

- основні властивості живого (ріст, розмноження, взаємодія із зовнішнім середовищем);

наводить приклади:

- основних груп організмів (бактерії, рослини, тварини, гриби);

- методів біологічних досліджень організмів (спостереження, опис, порівняння, експеримент)

Ставлення

усвідомлює:

взаємозв’язки між об’єктами природи

робить висновки:

про пізнаванність природи

оцінює значення:

біологічних знань у практичній діяльності людини (медицині, сільському господарстві, у справі охорони природи тощо)

Тема 1. Клітина (орієнтовно 10 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає:

- на моделях, фотографіях рослинну і тваринну клітини та їхні складові частини;

- на мікропрепаратах рослинних клітин їхні складові;

уміє:

- налаштувати шкільний оптичний мікроскоп та отримати чітке зображення мікроскопічного об’єкта;

- виготовляти прості мікропрепарати рослинних клітин;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням

оперує термінами:

- клітина, клітинна мембрана, клітинна стінка, цитоплазма, ядро, пластиди, мітохондрії, вакуоля

Клітина — одиниця живого.

Збільшувальні прилади (лупа, мікроскопи). Історія вивчення клітини.

Загальний план будови клітини.

Будова рослинної і тваринної клітини.

Основні властивості клітини (ріст, поділ, обмін з навколишнім середовищем).

Основні положення клітинної теорії.

 

Демонстрування

моделей, зображень (у тому числі електронних) клітин рослин і тварин.

Лабораторні дослідження:

Будова клітини (листка елодеї, плоду горобини, кавуна, помідора тощо).

Практичні роботи:

1. Будова світлового мікроскопа та робота з ним.

2. Виготовлення мікропрепаратів шкірки луски цибулі та розгляд її за допомогою оптичного мікроскопа

 

 

Підприємливість і фінансова грамотність

(сприяє розвитку здатності успішно діяти в технологічному швидкозмінному середовищі)

називає:

- основні елементи світлового мікроскопа;

 - основні властивості клітини: ріст, поділ, обмін з навколишнім середовищем;

наводить приклади:

- складових частин клітини (клітинна мембрана, клітинна стінка, цитоплазма, ядро, органели: пластиди, мітохондрії, вакуоля);

порівнює:

рослинну і тваринну клітину

Ставлення

робить висновок:

- клітина була відкрита завдяки винаходу мікроскопа;

- організми мають клітинну будову;

- клітини рослин і тварин мають спільні та відмінні риси будови;

усвідомлює:

- можливість глибшого дослідження будови клітини за допомогою сучасних приладів (електронний мікроскоп) та методів досліджень;

оцінює:

внесок учених у розвиток знань про клітину;

обґрунтовує судження:

клітина – цілісний об’єкт живої природи

 

Тема 2. Одноклітинні організми. Перехід до багатоклітинності (орієнтовно 8 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на моделях і фотографіях):

- одноклітинні організми (із числа вивчених);

описує:

- середовища існування та будову одноклітинних організмів (на прикладі вивчених);

- процеси життєдіяльності одноклітинних організмів;

порівнює за вказаними ознаками:
- будову і процеси життєдіяльності одноклітинних організмів (на прикладі вивчених);

застосовує знання:

 - для профілактики інфекційних та паразитарних захворювань;

- про процеси життєдіяльності одноклітинних у побуті;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом

оперує термінами:

- бактерії, одноклітинні організми, колоніальні організми, багатоклітинні організми

Бактерії — найменші одноклітинні організми.

Одноклітинні організми (на прикладі хламідомонади, представників діатомових водоростей, евглени, амеби, інфузорії).

Приклади представників одноклітинних Паразитичні одноклітинні організми.

Середовища існування одноклітинних організмів, їхні процеси життєдіяльності, особливості будови, роль у природі та житті людини.

Колоніальні організми, перехід до багатоклітинності (губки, ульва).

 

Демонстрування

мікропрепаратів одноклітинних організмів; колекцій зображень (у тому числі електронних) одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних організмів (на прикладі вивчених). Лабораторні дослідження

Спостереження інфузорій.

Міні-проект (тематика за вибором учителя)

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на усвідомлення ролі одноклітинних в екосистемах)

Здоров’я і безпека

(сприяє усвідомленню небезпеки інфекційних та паразитарних захворювань)

Підприємливість і фінансова грамотність

(сприяє усвідомленню можливостей практичного використання одноклітинних для отримання біогумусу, біопалива тощо)

називає:
- середовища існування одноклітинних організмів;

- ознаки бактеріальної клітини;

наводить приклади:

- одноклітинних, колоніальних та багатоклітинних організмів без тканин;

знає:

- особливості будови одноклітинних;

розуміє:

- процеси життєдіяльності (живлення, дихання, подразливість, розмноження, рух)

Ставлення

оцінює:

- роль одноклітинних організмів в екосистемах;

усвідомлює:

- небезпеку інфекційних та паразитарних захворювань

робить висновок:

- клітини можуть бути самостійними організмами

висловлює судження:

- про пристосувальне значення переходу до багатоклітинності

Тема 3. Рослини (орієнтовно 20 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

описує:

- ріст і розвиток рослинного організму (розвиток рослини з насінини);

розпізнає:

- клітини, тканини та органи рослини;

- цибулину, кореневище, бульбу картоплі як видозмінені підземні пагони;

порівнює за вказаними ознаками:

- процеси фотосинтезу та дихання;

- статеве й нестатеве розмноження;

установлює:

- біологічне значення видозмін вегетативних органів (на прикладах);

- біологічне значення суцвіть, плодів;

аналізує:

- значення фотосинтезу, живлення, дихання, випаровування води в житті рослин;

планує:

- власні спостереження будови та життєдіяльності рослини;

прогнозує:

- результати власних спостережень;

практикує:

- дослідження будови органів рослини;

- досліди, що підтверджують основні процеси життєдіяльності рослин;

уміє:

- розмножувати рослини;

- пророщувати насінини;

- фіксувати результати дослідів і досліджень;

- моделювати біологічні об’єкти та процеси;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

застосовує знання:

- для догляду за рослинами

оперує термінами:

- рослини, вегетативні органи рослини (корінь, стебло, листок, брунька), статеве розмноження рослин, нестатеве розмноження рослин, фотосинтез, живлення рослин, квітка, суцвіття, запилення, запліднення, насінина, плід

Рослина — живий організм.

Фотосинтез як характерна особливість рослин, живлення, дихання, рухи рослин.

Будова рослини. Тканини рослин. Органи рослин.

Корінь, пагін: будова та основні функції.

Різноманітність і видозміни вегетативних органів.

Розмноження рослин: статеве та нестатеве. Вегетативне розмноження рослин.

Квітка. Суцвіття. Запилення. Запліднення.

Насінина. Плід. Способи поширення.

 

Демонстрування:

- дослідів, що підтверджують: фотосинтез; дихання; випаровування води; поглинання коренем води; вплив мінеральних речовин на розвиток рослин;

- мікропрепаратів внутрішньої будови кореня, стебла, листка.

Лабораторні дослідження:

будови кореня;

будови пагона;

будови бруньки;

будови цибулини;

будови квітки;

будови насінини;

будови плода.

Дослідницький практикум

Дослідження процесу росту вегетативних органів.

Спостереження за розвитком пагона з бруньки.

Транспорт речовин по рослині.

Вегетативне розмноження рослин.

Дослідження умов проростання насінин.

Міні-проект (тематика за вибором вчителя)

 

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на усвідомлення ролі рослин в екосистемах)

Здоров’я і безпека

(сприяє усвідомленню значення зелених насаджень для створення сприятливого середовища життя).

Підприємливість і фінансова грамотність

(сприяє забезпеченню кращого розуміння молодими українцями практичних аспектів фінансових питань: овочівництво, садівництво, біотехнології тощо)

називає:

- основні процеси життєдіяльності рослини (ріст, живлення, фотосинтез, дихання, транспорт речовин);

- умови та речовини, необхідні для життєдіяльності рослин;

- умови, за яких відбувається фотосинтез;

- форми розмноження рослин (статеве, нестатеве);

наводить приклади:

- тканин, органів рослин;

- способів запилення;

- способів розмноження рослин (3-4);

- рухів рослин;

- рослин з видозмінами кореня (3-4),

- рослин з видозмінами пагона та його частин (3-4);

- рослин з різними типами суцвіть, різними типами плодів, різними способами поширення плодів і насінин (3-4);

пояснює:

- запилення та запліднення;

характеризує:

- будову кореня, стебла, листка у зв’язку з функціями;

- бруньку як зачаток пагона;

- квітку як орган насіннєвого розмноження рослин

Ставлення

усвідомлює:

рослина – цілісний організм;

оцінює:

- значення фотосинтезу;

висловлює судження:

- видозміни органів рослин, різні способи запилення, поширення плодів мають пристосувальний характер

робить висновок:

- про фотосинтез як характерну особливість рослин

Тема 4. Різноманітність рослин (орієнтовно 12 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає:

- рослини різних груп (водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних);

- основні життєві форми рослин;
- рослини різних екологічних груп;
- основні типи рослинних угруповань;

описує:

- будову тіла водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних (на прикладі хвойних) і покритонасінних (квіткових) рослин;

- розмноження мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних (квіткових) рослин;

порівнює за вказаними ознаками:

рослини різних груп, життєвих форм тощо;

уміє:

підбирати види кімнатних рослин для вирощування в певних умовах

оперує термінами:

- рослинні угруповання, водорості, мохи, папороті, голонасінні, покритонасінні, Червона книга України

Способи класифікації рослин (за середовищем існування, будовою, розмноженням, тощо).

Водорості (зелені, бурі, червоні).

Мохи.

Папороті, хвощі, плауни.

Голонасінні.

Покритонасінні (Квіткові).

Екологічні групи рослин (за відношенням до світла, води, температури).
Життєві форми рослин.

Рослинні угруповання.

Значення рослин для існування життя на планеті Земля.

Значення рослин для людини.

Демонстрування

представників різних груп рослин, рослинних угруповань, гербарних зразків, колекцій зображень (у тому числі електронних).

Лабораторні дослідження:

будови зелених нитчастих водоростей;

будови моху;

будови папоротей;

будови пагонів і шишок хвойних рослин.

Практичні роботи:

3. Порівняння будови мохів, папоротей та покритонасінних (квіткових) рослин.

4. Вибір видів кімнатних рослин для вирощування в певних умовах.

Міні-проект (тематика за вибором учителя)

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на усвідомлення необхідності збереження рослин та їх угруповань)

Громадянська відповідальність

(сприяє формуванню відповідального члена громади, суспільства, який розуміє важливість раціонального використання людиною рослинних угруповань)

Здоров'я і безпека

(сприяє усвідомленню значення рослин для зміцнення здоров’я)

Підприємливість і фінансова грамотність

(сприяє забезпеченню кращого розуміння молодими українцями практичних аспектів фінансових питань: фітодизайн, декоративні рослини, створення колекцій, сувенірів тощо)

називає:

- середовища існування водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних рослин;

- групи рослин, які розмножуються спорами та насінням;

- основні життєві форми рослин;
- основні екологічні групи рослин;
- основні типи рослинних угруповань;
- рідкісні рослини своєї місцевості;

наводить приклади:

- водоростей (2-3);

- мохів, хвощів, плаунів, папоротей (2-3);

- голонасінних і покритонасінних рослин (4-5);

- рослин різних екологічних груп (2-3);

- рослин різних життєвих форм (4-5);

- панівних рослин різних рослинних угруповань: лісів, степів, лук, боліт (4-5);

- пристосувань рослин до середовища існування (4-5);

розуміє:

особливості розмноження рослин спорами та насінням

Ставлення

робить висновок:

- будова, особливості життєдіяльності рослинних організмів — це результат їх пристосування до умов середовища;

оцінює:

- значення рослин для існування життя на планеті Земля.

висловлює судження щодо:

- нераціонального використання людиною водоростей, мохів, хвощів, плаунів, папоротей, голонасінних і покритонасінних рослин;

має переконання щодо:

- необхідності збереження рослин та їх угрупувань

Тема 5. Гриби (орієнтовно 9 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

порівнює за визначними ознаками:

- гриби і рослини;

- цвілеві та шапинкові гриби;
пояснює:
- взаємозв’язок грибів і вищих рослин;

- співіснування грибів і водоростей у лишайниках;

- роль грибів у природі;
- значення штучного вирощування грибів;

розпізнає:

- їстівні та отруйні гриби своєї місцевості;

- лишайники;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

аналізує:

- використання людиною грибів і лишайників;

уміє:

- відрізняти отруйні гриби (на прикладах видів своєї місцевості)

застосовує знання для:

- зберігання продуктів харчування;
- профілактики захворювань, що спричинюються грибами;

- профілактики отруєння грибами

оперує термінами:

- гриби, лишайники

Особливості живлення, життєдіяльності та будови грибів: грибна клітина, грибниця, плодове тіло.

Розмноження та поширення грибів.

Групи грибів: симбіотичні — мікоризоутворюючі шапинкові гриби; лишайники;

сапротрофні — цвільові гриби, дріжджі; паразитичні (на прикладі трутовиків і збудників мікозів людини).

Значення грибів у природі та житті людини.

 

Демонстрування

живих об’єктів, муляжів, фотографій їстівних, отруйних, цвілевих, паразитичних грибів; лишайників.
Лабораторні дослідження

будови шапинкових грибів.

Практична робота:

5. Розпізнавання їстівних та отруйних грибів своєї місцевості.

Міні-проект (тематика за вибором учителя)

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на усвідомлення значення грибів та лишайників у біосфері)

Здоров’я і безпека

(сприяє усвідомленню небезпеки захворювань, що спричинюються грибами)

Підприємливість і фінансова грамотність

(сприяє забезпеченню кращого розуміння молодими українцями практичних аспектів фінансових питань: вирощування шапинкових грибів, виробництво продуктів харчування з використанням грибів тощо)

називає:
- найпоширеніші види грибів своєї місцевості;

- ознаки грибної клітини;

- спільні та відмінні риси в будові клітин грибів, рослин і тварин;

- основні групи грибів за їх способом живлення;
- способи розмноження та поширення грибів;

- групи лишайників (накипні, листуваті, кущисті);

наводить приклади:

- їстівних та отруйних грибів свого краю;

- співіснування грибів з рослинами;

характеризує:

- особливості живлення грибів;
- будову грибниці, плодового тіла;

- будову лишайників

Ставлення

оцінює:

значення грибів і лишайників у біосфері та житті людини;

усвідомлює:

небезпеку захворювань, що спричинюються грибами

небезпеку отруєння грибами, які виросли в різних екологічних умовах зростання

 

Узагальнення (орієнтовно 2 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

описує:

- особливості будови та життєдіяльності клітин рослин, тварин, грибів, бактерій;

порівнює:

- будову і процеси життєдіяльності основних груп організмів;

класифікує:

- організми за певними ознаками, об’єднує їх у групи

називає:

- ознаки основних груп організмів;

пояснює:

- залежність особливостей будови та життєдіяльності організмів від середовища існування

Будова та життєдіяльність організмів

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на усвідомлення важливості сталого розвитку, готовності брати участь у вирішенні питань довкілля та розвитку суспільства)

Ставлення

робить висновок:

- будова організмів та особливості їхньої життєдіяльності – це результат пристосування до умов середовища

 

7 клас

(70 год – 2 год на тиждень, з них 6 год – резервні)

Наведена кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною. Послідовність тем у межах одного навчального року вчитель може змінювати на власний розсуд (без порушення логіки викладання). Елементи змісту, які є необов’язковими й можуть вивчатися опційно (за вибором учителя), виділено курсивом; так само виділено опційні складові очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Виконання та захист проектів передбачає проведення учнями дослідницької роботи та представлення її результатів; проекти інших типів (творчі, інформаційні тощо) вчитель може впроваджувати додатково за бажанням. Кожен учень упродовж навчального року має взяти участь хоча б в одному навчальному проекті.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчання

Вступ (орієнтовно 4 години)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає:

- клітини, тканини, органи, системи органів тварин;

описує:

- будову тіла тварин, використовуючи опудала, муляжі, вологі препарати, колекції;

характеризує:

- типи живлення: автотрофний та гетеротрофний;

порівнює:

- клітини тварин, рослин, грибів

оперує термінами:

- тварини, автотрофний організм, гетеротрофний організм

Основні відмінності тварин від рослин та грибів. Особливості живлення тварин.

Будова тварин: клітини, тканини, органи та системи органів.

 

Демонстрування: опудал, вологих препаратів, колекцій зображень (у тому числі електронних) тварин.

Підприємливість і фінансова грамотність

(орієнтує на практичне використання тварин у фермерському господарстві, розвиток лідерських ініціатив)

називає:

- середовища існування тварин;

- прояви життєдіяльності тварин;

- ознаки тваринної клітини;

- тканини тварин, органи, системи органів та їхні функції;

пояснює:

- відмінності тварин від рослин та грибів

Ставлення

висловлює судження:

- щодо значення знань про тварин у природі та житті людини

Тема 1. Різноманітність тварин (орієнтовно 26 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає:
- тварин на зображеннях, у колекціях (на прикладі зазначених у змісті груп тварин);

характеризує:

- пристосування тварин до життя у воді;

- пристосування тварин до життя на суходолі;

- пристосування тварин до життя у ґрунті;

- пристосування тварин до польоту;

- пристосування тварин до паразитичного способу життя (на прикладі паразитичних червів та членистоногих);

установлює зв’язок

- між будовою тварин і способом життя;

вдосконалює уміння

- роботи з натуральними об’єктами та лабораторним обладнанням;

дотримується правил

- особистої гігієни для попередження зараження паразитичними безхребетними тваринами

оперує термінами:

- вид, безхребетні, хордові

[розглядаються особливості будови, способу життя, різноманітність, роль у природі та значення в житті людини тварин зазначених груп].

Способи класифікації тварин (за середовищем існування, способом пересування, способом життя тощо).

Кишковопорожнинні. Кільчасті черви. Членистоногі: Ракоподібні,

Павукоподібні, Комахи. Молюски.

Паразитичні безхребетні тварини.

Риби. Амфібії. Рептилії. Птахи. Ссавці.

 

Демонстрування

мікропрепаратів, вологих препаратів, колекцій, опудал, зображень (у тому числі електронних) тварин
Лабораторні дослідження:

зовнішньої будови та руху кільчастих червів (на прикладі дощового черв’яка або трубочника);

будови черепашки (мушлі) черевоногих та двостулкових молюсків.

Практичні роботи:

1. Виявлення прикладів пристосувань до способу життя в комах.

2. Виявлення прикладів пристосувань до способу життя у представників різних екологічних груп птахів.

3. Визначення особливостей зовнішньої будови хребетних тварин у зв’язку з пристосуванням до різних умов існування.

Міні-проект (тематика за вибором учителя)

 

Здоров’я і безпека

(орієнтує на формування у школярів ціннісного ставлення до власного здоров’я)

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на розвиток у школярів екологічної свідомості, соціальної активності та відповідальності за збереження тварин)

 

називає:

- середовища існування та способи життя тварин;
- особливості зовнішньої будови, які відрізняють тварин зазначених груп серед інших організмів;

- рідкісні види тварин України та свого краю;

наводить приклади:

- тварин зазначених груп;
- видів тварин, поширених в Україні та своїй місцевості;

- видів тварин, що є паразитами людини та переносниками збудників хвороб

Ставлення

висловлює судження:

- щодо різноманітності тварин, їх ролі у природі та значення в житті людини;

- щодо значення знань про біологічні особливості паразитичних безхребетних тварин для попередження зараження ними;

виявляє:

- ціннісне ставлення до тварин та власного здоров’я;

робить висновок:

- особливості будови організму тварин є результатом пристосування до характерного для них способу життя

Тема 2. Процеси життєдіяльності тварин (орієнтовно 16 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розрізняє (на зображеннях):

- системи органів тварин;

- типи симетрії тіла тварин;

- типи кровоносної системи;

- типи розвитку тварин;

характеризує:

- різноманітність травних систем тварин;

- транспорт речовин у тварин різних груп;

- радіальну та двобічну симетрії тіла;

- способи пересування тварин;

- різноманітність покривів тіла тварин;

- особливості нервової системи та органів чуття в різних груп тварин;

- форми розмноження, запліднення тварин;

- прямий та непрямий розвиток;

порівнює:

- органи та системи органів в різних груп тварин;

- прояви життєдіяльності у різних груп тварин (живлення, травлення, дихання, виділення);

дотримується правил:

- роботи з натуральними об’єктами та лабораторним обладнанням;

вдосконалює уміння:

- порівнювати, робити висновки

оперує термінами:

- живлення, дихання, транспорт речовин, виділення, рух, подразливість, розмноження, ріст, розвиток

Живлення і травлення. Особливості обміну речовин гетеротрофного організму. Різноманітність травних систем.

Дихання та газообмін у тварин. Органи дихання, їх різноманітність. Значення процесів дихання.

Транспорт речовин у тварин. Незамкнена та замкнена кровоносні системи. Кров, її основні функції.

Виділення, його значення для організму. Органи виділення тварин.

Опора і рух. Види скелета. Значення опорно-рухової системи. Два типи симетрії як відображення способу життя. Способи пересування тварин.

Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції.

Органи чуття, їх значення.

Нервова система, її значення, розвиток у різних тварин.

Розмноження та його значення. Форми розмноження тварин. Статеві клітини та запліднення.

Розвиток тварин (з перетворенням та без перетворення). Періоди та тривалість життя тварин.

Лабораторні дослідження:

особливостей покривів тіла тварин;

визначення віку тварин (на прикладі двостулкових молюсків і кісткових риб).

Практичні роботи:

 

4. Порівняння будови кровоносної системи хребетних тварин

5. Порівняння будови скелетів хребетних тварин.

6. Порівняння будови головного мозку хребетних тварин (на муляжах/моделях).

Міні-проект (тематика за вибором учителя)

 

називає:
- процеси життєдіяльності тварин: живлення, дихання й газообмін, транспорт речовин, виділення, рух, подразливість, розмноження, ріст і розвиток;

- органи травлення, дихання (газообміну), кровообігу, виділення;

- основні функції крові та типи кровоносних систем;

- види скелета;

- типи симетрії тіла;

- органи чуття;

- форми розмноження;

- статеві клітини;

- типи розвитку;

пояснює:

- значення живлення, дихання, газообміну, транспорту речовин, виділення, розмноження, покривів тіла, нервової системи та органів чуття для організму

 

Ставлення

робить висновок:

- ускладнення будови організму тварин пов’язане з удосконаленням

і розширенням функцій;

обґрунтовує:

взаємозв’язок між будовою органів та їхніми функціями

Тема 3. Поведінка тварин (орієнтовно 10 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (за описом та відеоматеріалами):

- форми поведінки тварин;

- типи угруповань тварин;

характеризує:

- біологічне значення вродженої та набутої поведінки;

- форми поведінки;

спостерігає та описує:

- поведінку тварин;

планує хід дослідження, прогнозує очікувані результати та фіксує їх

оперує термінами:

- інстинкт, научіння, поведінка тварин, міграція

Поведінка тварин, методи її вивчення.

Вроджена і набута поведінка. Способи орієнтування тварин. Хомінг. Міграції тварин.

Форми поведінки тварин: дослідницька, харчова, захисна, гігієнічна, репродуктивна (пошук партнерів, батьківська поведінка та турбота про потомство), територіальна, соціальна. Типи угруповань тварин за К. Лоренцем. Ієрархія у групі. Комунікація тварин. Використання тваринами знарядь праці. Елементарна розумова діяльність. Еволюція поведінки тварин, її пристосувальне значення.

 

Лабораторні дослідження:

спостереження за поведінкою тварин (вид визначається вчителем).

Практичні роботи:

8. Визначення форм поведінки (або типів угруповань) тварин (за відео-матеріалами або описом).

Міні-проект (тематика за вибором учителя)

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на розвиток у школярів екологічної свідомості, соціальної активності та ціннісного ставлення до тварин)

називає:

- методи вивчення поведінки тварин;

- форми поведінки тварин;

- угруповання тварин;

наводить приклади:

- міграцій тварин;

- способів орієнтування тварин;

- використання тваринами знарядь праці;

пояснює:

- зміни поведінки тварин з віком;

- циклічні зміни поведінки

Ставлення

робить висновок про:

- пристосувальне значення поведінки в житті тварин;

виявляє:

- ціннісне ставлення до тварин

Тема 4. Організми і середовище існування (орієнтовно 6 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

описує:

- передачу енергії в екосистемі;

характеризує:
- взаємодію організмів між собою та середовищем життя;

визначає:

- роль організмів як компонентів екосистеми

оперує термінами:

- екосистема, рослиноїдні тварини, хижі тварини, паразити, ланцюги живлення, охорона природи, Червона книга України

Поняття про екосистему та чинники середовища.

Ланцюги живлення. Кругообіг речовин і потік енергії в екосистемі.

Співіснування організмів в угрупованнях. Вплив людини та її діяльності на екосистеми. Екологічна етика.

Природоохоронні території.

Червона книга України.

 

Міні-проект (тематика за вибором учителя)

 

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на розвиток у школярів екологічної свідомості, соціальної активності, відповідальності за збереження організмів й етичне ставлення до природи та її охорони)

Громадянська відповідальність

(орієнтує на формування відповідального члена суспільства, який усвідомлює необхідність збереження природоохоронних об’єктів держави)

називає:

- чинники середовища існування;
- заповідники й заповідні території України;
наводить приклади:
- пристосування тварин до впливу різних чинників середовища (температури, освітленості, вологи);
- форм співіснування організмів в угрупованнях;
- впливу людини на екосистеми

Ставлення

висловлює судження:

- щодо взаємозв’язку між організмами в екосистемі;

усвідомлює значення:

- етичного ставлення до природи та її охорони;

виявляє:

- ціннісне ставлення до живої природи;

оцінює:

- стан заповідних територій України та свого краю

 

 

Узагальнення (орієнтовно 2 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

порівнює:

- будову і процеси життєдіяльності основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій)

називає:

- ознаки основних груп організмів (рослин, тварин, грибів, бактерій);

- представників основних груп організмів на малюнках, фотографіях та за описом

Подібність у будові та проявах життєдіяльності рослин, бактерій, грибів, тварин — свідчення єдності живої природи

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на розвиток у школярів екологічної свідомості, соціальної активності та відповідальності за збереження живої природи)

Ставлення

робить висновок:

- про єдність живої природи

Екскурсії

Різноманітність тварин свого краю.

Пристосованість рослин і тварин до сумісного життя в природному угрупованні

 

8 клас

(70 год – 2 год на тиждень, з них 4 год – резервні)

Наведена кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною. Послідовність тем у межах одного навчального року вчитель може змінювати на власний розсуд (без порушення логіки викладання). Елементи змісту, які є необов’язковими й можуть вивчатися опційно (за вибором учителя), виділено курсивом; так само виділено опційні складові очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Виконання та захист проектів передбачає проведення учнями дослідницької роботи і представлення її результатів; проекти інших типів (творчі, інформаційні тощо) вчитель може впроваджувати додатково за бажанням. Кожен учень упродовж навчального року має взяти участь хоча б в одному навчальному проекті.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчання

ВСТУП (орієнтовно 2 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

виявляє ознаки:

- біологічної та соціальної сутності людини в людських спільнотах

оперує термінами:

- біосоціальна природа людини

Біосоціальна природа людини.

Науки, що вивчають людину. Методи дослідження організму людини.

Значення знань про людину для збереження її здоров’я.

Громадянська відповідальність

(націлює на усвідомлення відповідальності за власне життя і здоров’я своє та оточуючих)

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на формування в учнів розуміння, що здоров’я — найвища особистісна й суспільна цінність)

називає:

- науки, які вивчають людину;

пояснює:

- місце людини в системі органічного світу;

- особливості біологічної природи людини та її соціальної сутності;

характеризує:

- методи дослідження організму людини

Ставлення

висловлює судження:
- про організм людини як біологічну систему;

виявляє ставлення:

- щодо значення знань про людину для збереження її здоров’я

ТЕМА 1. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ ЯК БІОЛОГІЧНА СИСТЕМА (орієнтовно 7 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає:

- органи та системи органів людини;

- типи тканин організму людини (на малюнках, фотографіях, мікропрепаратах);

установлює взаємозв’язок:

- між будовою тканин і виконуваними функціями;

порівнює та зіставляє

- органи й системи органів в організмі людини й інших організмах;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням

оперує термінами:

- тканина, орган, система органів, механізми регуляції (нервова, гуморальна, імунна), нейрон, рефлекс, рефлекторна дуга

Організм людини як біологічна система.

Різноманітність клітин організму людини. Тканини. Органи. Фізіологічні системи.

Поняття про механізми регуляції.

Нервова регуляція. Нейрон. Рефлекс. Рефлекторна дуга.

Гуморальна регуляція. Поняття про гормони.

Імунна регуляція.

 

Демонстрування

муляжів органів, мікропрепаратів тканин людини.

Лабораторне дослідження:

ознайомлення з препаратами тканин людини

Здоров’я і безпека

(спрямовує на розуміння учнями:

- організму людини як цілісної та відкритої біологічної системи;

- значення регуляторних систем для забезпечення повноцінного функціонування організму людини)

 

називає:

- тканини, органи та фізіологічні системи організму людини;

- частини рефлекторної дуги;

характеризує:

- клітинну будову організму людини;
- тканини організму людини;

- будову нейрона;

- шлях нервового імпульсу по рефлекторній дузі;

наводить приклади:

- різновидів тканин;

- органів, фізіологічних систем;

пояснює:

- відмінності між нервовою й гуморальної регуляцією фізіологічних функцій організму

Ставлення

обґрунтовує судження:

- про організм людини як цілісну та відкриту біологічну систему;

робить висновок:

- нервово-гуморальна регуляція — основа цілісності організму

 

ТЕМА 2. ОПОРА ТА РУХ (орієнтовно 6 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на малюнках, муляжах, фотографіях, власному організмі):
- види кісток, частини скелета, типи з’єднання кісток, групи скелетних м’язів.
порівнює:

- скелет людини і ссавців.

застосовує знання для:
- попередження травм і захворювань опорно-рухової системи;
- надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.

 

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням

оперує термінами:

- скелет, кістка, хрящ, з’єднання кісток, м’яз, постава, гіподинамія

Значення опорно-рухової системи, її будова та функції. Кістки, хрящі.

Огляд будови скелета. З’єднання кісток.

Функції та будова скелетних м’язів. Робота м’язів. Втома м’язів.

Основні групи скелетних м’язів.

Розвиток опорно-рухової системи людини з віком.

Надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи.

Профілактика порушень опорно-рухової системи.

 

Демонстрування

скелета людини та ссавців; скелета кінцівок людини; кісток, різних за формою; хребців; декальцинованої та випаленої кісток.

Лабораторні дослідження

- мікроскопічної будови кісткової, хрящової та м’язової тканин;

- розвитку втоми при статичному та динамічному навантаженні; впливу ритму й навантаження на розвиток втоми.

Проект (тематика за вибором учителя)

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на усвідомлення значення рухової активності для збереження фізичного здоров’я людини; на дотримання правил безпечного поводження під час катання на роликах, ковзанах, лижах, скейтах, сноубордах, велосипедах та при використанні різноманітного спортивного приладдя)

називає:

- частини опорно-рухової системи;

- відділи скелета;

- види кісток;
- типи з’єднання кісток;

- особливості скелета людини, зумовлені прямоходінням;
- основні групи скелетних м’язів.

характеризує:
- функції опорно-рухової системи;
- тканини: кісткову, хрящову, посмуговану м’язову;
- ріст та вікові зміни складу кісток.

пояснює:

- значення фізичних вправ для правильного формування скелету та м’язів;

- вплив способу життя на утворення і розвиток скелета.

наводить приклади:

- статичної та динамічної роботи

Ставлення

висловлює судження про:

- роль рухової активності для збереження здоров’я;

- вплив фізичних вправ на розвиток скелетних м’язів

оцінює:

- важливість надання першої допомоги при ушкодженнях опорно-рухової системи

 

 

 

ТЕМА 3. ОБМІН РЕЧОВИН ТА ПЕРЕТВОРЕННЯ ЕНЕРГІЇ В ОРГАНІЗМІ ЛЮДИНИ (орієнтовно 3 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

застосовує знання для:
- обґрунтування способів збереження вітамінів у продуктах харчування;

- аналізу харчового раціону;

- складання харчового раціону відповідно до енергетичних витрат організму

оперує термінами:

- обмін речовин, енергетичні потреби, вітаміни

Обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини — основна властивість живого.

Харчування й обмін речовин.

Їжа та її компоненти.

Склад харчових продуктів.

Значення компонентів харчових продуктів.

Харчові та енергетичні потреби людини.

 

Дослідницький практикум

Самоспостереження за співвідношенням ваги і росту тіла.

Проект

Збалансоване харчування (або тематика за вибором учителя)

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на усвідомлення значення збалансованого харчування для збереження здоров’я людини)

Сталий розвиток і екологічна грамотність

(спрямовує на формування в учнів розуміння прав споживача, які передбачають запровадження обов’язкового маркування якісного складу харчових продуктів)

називає:

- компоненти їжі

наводить приклади:

- вітамінів (водорозчинних і жиророзчинних)

характеризує:

- склад харчових продуктів;
- їжу як джерело енергії;

- обмін речовин та перетворення енергії в організмі людини;

- харчові й енергетичні потреби людини

пояснює:
- функціональне значення для організму білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, води та мінеральних речовин

Ставлення

висловлює судження:

- щодо значення збалансованого харчування для нормального розвитку і збереження здоров’я;

обґрунтовує судження:

- про значення білків, жирів і вуглеводів рослинного і тваринного походження в раціоні підлітка;

оцінює:

- значення метаболізму для нормального функціонування організму;

робить висновок:

- про необхідність дотримання співвідношення ваги і зросту;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток знань про вітаміни (М. І. Лунін, Х. Ейкман, К. Функ та ін.), у тому числі й українських (О. В. Палладін)

ТЕМА 4. ТРАВЛЕННЯ (орієнтовно 6 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):
- органи травлення;

- елементи зовнішньої будови зубів;

спостерігає та описує:

- дію ферментів слини на крохмаль;

застосовує знання для:

- профілактики захворювань зубів;

- профілактики захворювань органів травлення, харчових отруєнь

оперує термінами:

- травлення, травна система, травний тракт, травні залози, ферменти, всмоктування

Значення травлення. Система органів травлення.

Процес травлення: ковтання, перистальтика, всмоктування.

Регуляція травлення.

Харчові розлади та їх запобігання.

 

Демонстрування

моделей зубів;

муляжів органів травлення.

Лабораторні дослідження

зовнішньої будови зубів (за муляжами, моделями).

Дослідницький практикум

Дія ферментів слини на крохмаль

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на:

- усвідомлення важливості дотримання гігієни харчування; профілактики захворювань зубів та інших органів травної системи; небезпеки харчових отруєнь;

- розуміння негативного впливу на травлення алкогольних напоїв і тютюнопаління)

називає:

- органи травної системи;
- травні залози;

- хвороби органів травлення;

характеризує:

- функції органів травлення;

- будову та функції зубів;

- процеси ковтання, травлення, всмоктування;

- регуляцію травлення;

наводить приклади:

- ферментів;
пояснює:

- роль травних ферментів;
- роль печінки та підшлункової залози в травленні;

- значення зубів у травленні;
- значення мікрофлори кишечнику;

- негативний вплив на травлення алкогольних напоїв та тютюнокуріння;
- причини виникнення захворювань травної системи

Ставлення

висловлює судження:

- щодо значення знань про функції та будову травної системи для збереження здоров’я;

усвідомлює:

- значення профілактики захворювань травної системи;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у  розвиток знань про травлення (І. П. Павлов, О. М. Уголєв та ін.)

ТЕМА 5. ДИХАННЯ (орієнтовно 4 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):
- органи дихання;
порівнює:
- різницю складу повітря, що вдихається й видихається;

- газообмін у легенях і тканинах;

встановлює взаємозв’язок:

будови та функцій органів дихання;

застосовує знання для:
- профілактики захворювань органів дихання

оперує термінами:

- дихання, повітроносні шляхи, легені, газообмін, життєва ємність легень

Значення дихання. Система органів дихання.

Газообмін у легенях і тканинах.

Дихальні рухи.

Нейрогуморальна регуляція дихальних рухів.

Профілактика захворювань дихальної системи.

 

Демонстрування

муляжів легень, моделі гортані;

моделі, що пояснює вдих і видих;

досліду з виявлення вуглекислого газу

в повітрі, що видихається

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на розуміння негативного впливу тютюнопаління й забрудненого повітря на дихання та здоров’я людини)

Сталий розвиток і екологічна грамотність

(спрямовує на усвідомлення учнями важливості підтримання чистоти повітря в громадських місцях, зокрема необхідність провітрювання класних кімнат)

називає:

- етапи дихання;
- органи дихання;

- хвороби органів дихання;
характеризує:

- процес утворення голосу та звуків мови;
- процеси газообміну в легенях і тканинах;

- процеси вдиху та видиху;

- життєву ємність легень;
- нейрогуморальну регуляцію дихальних рухів;

пояснює:

- значення дихання;
- вплив навколишнього середовища на дихальну систему

Ставлення

висловлює судження:

- щодо значення знань про функції та будову дихальної системи для збереження здоров’я;

усвідомлює:

негативний вплив куріння на органи дихання

ТЕМА 6. ТРАНСПОРТ РЕЧОВИН (орієнтовно 7 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на малюнках, фотографіях):
- клітини крові;

- органи кровообігу;

- елементи будови серця;

порівнює:

будову артерій, вен і капілярів;

- вроджений (неспецифічний) і набутий (специфічний) імунітет;

розрізняє:

- види кровотеч;

спостерігає та описує:
- мікроскопічну будову крові людини;
застосовує знання:
- для профілактики серцево-судинних хвороб;

- надання першої допомоги при кровотечах;
уміє:

- вимірювати пульс;

дотримується правил:

- роботи з мікроскопом та лабораторним обладнанням;

- виконання малюнків біологічних об’єктів

оперує термінами:

- внутрішнє середовище організму (кров, лімфа, тканинна рідина), еритроцити, лейкоцити, тромбоцити, зсідання крові, групи крові, кровообіг, артеріальний тиск, імунітет

Внутрішнє середовище організму. Поняття про гомеостаз. Кров, її склад та функції. Лімфа.

Зсідання крові. Групи крові та переливання крові.

Імунна система. Імунітет. Специфічний і неспецифічний імунітет. Імунізація.

Алергія. СНІД.

Система кровообігу.

Серце: будова та функції. Робота серця.

Будова та функції кровоносних судин. Рух крові.

Кровотечі.

Серцево-судинні хвороби та їх профілактика.

 

Демонстрування

муляжів серця, кровоносних судин;

вимірювання артеріального тиску.
Лабораторні дослідження:

вимірювання частоти серцевих скорочень.

Лабораторні роботи:

Мікроскопічна будова крові людини.

Дослідницький практикум

Самоспостереження за частотою серцевих скорочень упродовж доби, тижня

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на усвідомлення важливості дотримання:

- правил переливання крові для запобігання інфекційних захворювань, що передаються через кров (СНІД, гепатит С тощо);

- заходів запобігання хворобам серцево-судинної системи: фізичні навантаження, уникнення емоційних стресів, раціональне харчування, відпочинок на природі тощо)

Сталий розвиток і екологічна грамотність

(спрямовує на розуміння залежності роботи імунної системи від екологічного стану навколишнього середовища)

Громадянська відповідальність

(націлює на важливість толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих; усвідомлення особистої відповідальності за збереження власного здоров’я та здоров’я оточуючих)

називає:

- склад внутрішнього середовища;

- склад і функції крові, лімфи;

- кровоносні судини;

- фактори, які впливають на роботу серцево-судинної системи;

- види імунітету;

- органи, що беруть участь у забезпеченні імунітету;

характеризує:
- плазму крові;

- зсідання крові як захисну реакцію організму;
- групи крові системи АВО, резус-фактор;

- імунні реакції організму;
- особливості будови та властивості серцевого м’яза;

- будову та роботу серця;
- серцевий цикл;
- автоматію роботи серця;
- будову кровоносних судин;
- велике й мале кола кровообігу;
- рух крові по судинах;
- артеріальний тиск крові;

- лімфообіг;

пояснює:

- взаємозв’язок будови та функцій еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів, кровоносних судин, серця;

- значення лімфи, тканинної рідини;

- роль внутрішнього середовища в життєдіяльності організму людини;

- правила надання першої допомоги при кровотечах

Ставлення

висловлює судження:

- про значення сталості внутрішнього середовища організму людини (гомеостаз);

- щодо значення знань про функції та будову кровоносної системи для збереження здоров’я;

- про важливість імунізації населення;

оцінює:

- епідеміологічний стан захворювання на СНІД в Україні;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток знань про внутрішнє середовище організму та кровоносну систему (У. Гарвей, Е. Дженнер, П. Ерліх, К. Ландштейнер, Л. Пастер та ін.), в тому числі українських (І. І. Мечников, М. М. Амосов)

ТЕМА 7. ВИДІЛЕННЯ. ТЕРМОРЕГУЛЯЦІЯ (орієнтовно 4 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на малюнках, фотографіях, муляжах):

- складові нефрону;
- складові шкіри;

- органи сечовидільної системи,

встановлює взаємозв’язок:

між будовою і функціями шкіри

застосовує знання для:

- профілактики захворювань сечовидільної системи;
- профілактики захворювань шкіри;

- запобігання теплового й сонячного удару;

- надання першої допомоги в разі теплового й сонячного удару

оперує термінами:

- виділення, нирки, нефрон, сечоутворення, шкіра, терморегуляція

Виділення — важливий етап обміну речовин.

Будова та функції сечовидільної системи.

Захворювання нирок та їх профілактика.

Значення і будова шкіри. Терморегуляція.

Перша допомога при термічних пошкодженнях шкіри (опіки, обмороження), тепловому та сонячному ударі.

Захворювання шкіри та їх профілактика.

 

Демонстрування

моделей будови шкіри, нирки.

Проект

Визначення типу шкіри на різних ділянках обличчя та складання правил догляду за власною шкірою (або тематика за вибором учителя)

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на:

- розуміння негативного впливу алкогольних напоїв на функцію нирок;

- усвідомлення значення шкіри у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища;

- на дотримання правил техніки безпеки під час виконання практико-орієнтованих робіт з біології, хімії, фізики, трудового навчання тощо;

- дотримання безпечної поведінки в побуті, на пляжі)

називає:

- органи виділення;

- органи та функції сечовидільної системи;

характеризує:

- будову та функції нирок;

- процес утворення сечі;
- регуляцію сечовиділення;

- роль нирок у здійсненні водно-сольового обміну;

- чинники, що впливають на функції нирок;
- негативний вплив алкогольних напоїв на функції нирок;

- роль шкіри у виділенні продуктів життєдіяльності;

- роль шкіри в регуляції температури тіла;

пояснює:

- біологічне значення виділення продуктів обміну речовин;

- причини теплового й сонячного удару

Ставлення

висловлює судження:

- про важливість виведення кінцевих продуктів обміну речовин з організму людини;

обґрунтовує судження:

- про значення дотримання правил догляду за власною шкірою для збереження здоров’я;

оцінює:

- значення шкіри у пристосуванні організму до умов навколишнього середовища

 

 

 

 

 

ТЕМА 8. ЗВ’ЯЗОК ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ. НЕРВОВА СИСТЕМА

(орієнтовно 5 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на малюнках, муляжах, моделях):

- елементи будови спинного мозку;

- відділи головного мозку;

застосовує знання для:

- профілактики нервових захворювань;

- дотримання режиму праці й відпочинку

оперує термінами:

- нервова система, центральна нервова система, периферична нервова система, автономна (вегетативна) нервова система, соматична нервова система

Будова нервової системи. Центральна і периферична нервова система людини. Спинний мозок.

Головний мозок.

Поняття про соматичну нервову систему. Вегетативна нервова система.

Профілактика захворювань нервової системи.

 

Лабораторні дослідження

Вивчення будови спинного та головного мозку людини (за муляжами, моделями, пластинчастими препаратами).

Здоров’я і безпека

(зорієнтована на

розуміння профілактики захворювань нервової системи, зокрема дотримання правил чергування розумової діяльності та відпочинку)

називає:

- компоненти центральної й периферичної нервової системи;

- функції спинного мозку, головного мозку та його відділів, соматичної нервової системи, вегетативної нервової системи
(симпатичної та парасимпатичної);
- фактори, які порушують роботу нервової системи;

характеризує:

- будову головного мозку, спинного мозку;

- нервову регуляцію рухової активності людини;

- роль кори головного мозку в регуляції довільних рухів людини;
- роль вегетативної нервової системи в роботі внутрішніх органів людини;

наводить приклади

- захворювань нервової системи

Ставлення

висловлює судження:

щодо значення нервової системи для:

- забезпечення взаємозв’язку між органами й фізіологічними системами;

- узгодження функцій організму зі змінами довкілля;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток знань про нервову систему (І. П. Павлов, І. М. Сечєнов), у тому числі й українських (В. О. Бец)

ТЕМА 9. ЗВ’ЯЗОК ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СЕРЕДОВИЩЕМ. СЕНСОРНІ СИСТЕМИ

(орієнтовно 7 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає (на малюнках, муляжах, моделях):

- елементи будови ока, вуха

встановлює взаємозв’язок:

між будовою й функціями ока, вуха

спостерігає:

- сліпу пляму на сітківці;

- акомодацію ока;

- зміни слухової чутливості;

- температурну адаптацію рецепторів шкіри;
застосовує знання для:
- дотримання правил профілактики порушення зору, слуху та попередження захворювань органів зору й слуху

оперує термінами:

- сенсорні системи, органи чуття, рецептори

Загальна характеристика сенсорних систем, їхня будова.

Зорова сенсорна система. Око. Гігієна зору.

Слухова сенсорна система. Вухо. Гігієна слуху.

Сенсорні системи смаку, нюху, рівноваги, руху, дотику, температури, болю.

 

Демонстрування

розбірних моделей ока, вуха.
Лабораторні дослідження:

визначення акомодації ока;
виявлення сліпої плями на сітківці ока;

вимірювання порога слухової чутливості.

Дослідницький практикум

Дослідження температурної адаптації рецепторів шкіри.

Здоров’я і безпека

(спрямовує на розуміння учнями дотримання правил:

- гігієни зору та слуху;

- техніки безпеки під час виконання практичних занять з хімії, фізики, біології, технологій і трудового навчання тощо)

Сталий розвиток і екологічна грамотність

(спрямовує на усвідомлення учнями залежності функціонування слухової сенсорної системи від шумового забруднення навколишнього середовища)

називає:

- основні сенсорні системи;

- складові частини аналізатора
характеризує:
- особливості будови та функції зорової, слухової сенсорних систем;
- сенсорні системи рівноваги, нюху, смаку, руху, дотику, температури, болю;

пояснює:

- процеси сприйняття: світла, кольору, простору, звуку, запаху, смаку, рівноваги тіла

Ставлення

оцінює:

- значення сенсорних систем для забезпечення процесів життєдіяльності організму та зв’язку організму із зовнішнім середовищем

 

 

 

ТЕМА 10. ВИЩА НЕРВОВА ДІЯЛЬНІСТЬ (орієнтовно 7 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розрізняє:

- типи вищої нервової діяльності та властивості темпераменту;

порівнює:

- умовні й безумовні рефлекси;

- першу і другу сигнальні системи;

застосовує знання для:

- дотримання правил розумової діяльності

оперує термінами:

- безумовний рефлекс, умовний рефлекс, мислення, мова, пам’ять

Поняття про вищу нервову діяльність і її основні типи.

Умовні та безумовні рефлекси.

Інстинкти.

Мова. Навчання та пам’ять. Мислення та свідомість.

Сон. Біоритми.

Лабораторне дослідження:

визначення реакції зіниць на світло;

дослідження різних видів пам’яті.

Дослідницький практикум

Визначення типу вищої нервової діяльності та властивостей темпераменту.

Здоров’я і безпека

(зорієнтовує на усвідомлення учнями:

- значення самовиховання у формуванні особистості;

- значення сну для повноцінного функціонування організму;

- безпечного впливу соціальних факторів на формування особистості)

називає:

- нервові процеси (збудження, гальмування);

- показники нервових процесів (сила, рухливість, урівноваженість);
- види сну;

- причини біоритмів;
наводить приклади:
- умовних та безумовних рефлексів людини;

- біоритмів людини;

характеризує:
- особливості вищої нервової діяльності людини;
- інстинктивну та набуту поведінку людини;
- види навчання, види пам’яті;

пояснює:

- значення другої сигнальної системи;

- роль кори головного мозку в мисленні;

- причини індивідуальних особливостей поведінки людини

Ставлення

висловлює судження:

- про значення пам’яті для інтелектуального розвитку людини;

- щодо ролі самовиховання у формуванні особистості;
- щодо впливу соціальних факторів на формування особистості;

- про значення біоритмів і сну для повноцінного функціонування організму;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток знань про вищу нервову діяльність (І. П. Павлов, І. М. Сєченов, О. О. Ухтомський та ін.)

ТЕМА 11. ЕНДОКРИННА СИСТЕМА (орієнтовно 3 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

застосовує знання для:
- профілактики йододефiциту в організмі та інших захворювань, пов’язаних із порушенням функцій ендокринних залоз

оперує термінами:

- ендокринна система, гормони, гомеостаз

Ендокринна система. Залози внутрішньої та змішаної секреції. Профілактика захворювань ендокринної системи.

Взаємодія регуляторних систем

 

Проект.

Йододефіцит в організмі людини, його наслідки та профілактика (або тематика за вибором учителя)

Здоров’я і безпека

(спрямовує на розуміння учнями:

- впливу гормонів на процеси обміну речовин в організмі людини;

- профілактику йододефiциту в організмі та інших захворювань, пов’язаних із порушенням функцій ендокринних залоз)

називає:

- залози внутрішньої та змішаної секреції;
- місце розташування ендокринних залоз в організмі людини;

характеризує:
- нейрогуморальну регуляцію фізіологічних функцій організму;
- вплив гормонів на процеси обміну в організмі;

пояснює:

- роль нервової системи в регуляції функцій ендокринних залоз;

 - роль ендокринної системи в розвитку стресорних реакцій;

- значення ендокринної системи в підтриманні гомеостазу й адаптації організму

Ставлення

висловлює судження:
- щодо значення ендокринної системи для повноцінного функціонування організму людини;

робить висновок:

- про взаємодію регуляторних систем організму

ТЕМА 12. РОЗМНОЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК ЛЮДИНИ (орієнтовно 4 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

порівнює:

- будову чоловічої та жіночої статевих клітин;

застосовує знання для:
- запобігання хворобам, що передаються статевим шляхом, та попередження ВІЛ-інфікування

оперує термінами:

- ембріональний розвиток, гамети (сперматозоїд, яйцеклітина), запліднення, зигота, вагітність, плацента

Будова та функції репродуктивної системи. Статеві клітини. Запліднення. Менструальний цикл.

Вагітність. Ембріональний період розвитку людини. Плацента, її функції.

Постембріональний розвиток людини.

Репродуктивне здоров’я.

Здоров’я і безпека

(націлює на розуміння учнями необхідності збереження репродуктивного здоров’я молоді та здорового способу життя як необхідної умови народження здорової дитини)

називає:

- функції статевих залоз людини;

- первинні та вторинні статеві ознаки людини;
- періоди онтогенезу людини;

характеризує:
- процес запліднення;
- розвиток зародка і плода;
- розвиток дитини після народження;

- функції плаценти;

- статеве дозрівання;

- вікові періоди індивідуального розвитку людини;
- особливості підліткового віку;

- захворювання, що передаються статевим шляхом;

пояснює:
- роль ендокринної системи в регуляції гаметогенезу, овуляції, вагітності, постембріонального розвитку людини;

- вплив факторів середовища та способу життя батьків на розвиток плода

Ставлення

висловлює судження:

- про необхідність збереження репродуктивного здоров’я молоді;

- про залежність розвитку дитини в материнському організмі від здоров’я матері, її поведінки;

обґрунтовує судження:

- про вплив нікотину, тютюнового диму, алкоголю на розвиток плода;

оцінює:

- значення дотримання особистої гігієни юнаками та дівчатами;

виявляє ставлення:

- щодо здорового способу життя як необхідної умови народження здорової дитини

УЗАГАЛЬНЕННЯ (орієнтовно 1 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

пояснює:

- як забезпечується цілісність організму людини

називає:

- функції, що підтримують цілісність організму;

- способи підтримання гомеостазу;

характеризує:

- інтегруючу функцію кровоносної, нервової та ендокринної систем

Цілісність організму людини. Взаємодія регуляторних систем організму

 

Ставлення

робить висновок:
- про біосоціальну природу людини

 

9 клас

(70 год – 2 год на тиждень, з них 2 год – резервні)

Наведена кількість годин на вивчення кожної теми є орієнтовною. Послідовність тем у межах одного навчального року вчитель може змінювати на власний розсуд (без порушення логіки викладання). Елементи змісту, які є необов’язковими й можуть вивчатися опційно (за вибором учителя), виділено курсивом; так само виділено опційні складові очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності учнів. Виконання та захист проектів передбачає проведення учнями дослідницької роботи і представлення її результатів; проекти інших типів (творчі, інформаційні тощо) вчитель може впроваджувати додатково за бажанням. Кожен учень упродовж навчального року має взяти участь хоча б в одному навчальному проекті.

Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів

Зміст навчання

Вступ (орієнтовно 2 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

практикує:

- методи біологічних досліджень у пізнанні окремих явищ живої природи (описовий, експериментальний, моделювання, моніторинг, статистичний — представлення даних);

аналізує та порівнює:

- біологічні системи, що перебувають на різних рівнях організації;

моделює / створює моделі:

- простих біологічних систем різних рівнів (наприклад, системи органів людини, угруповання тощо)

оперує термінами:

- описовий метод, експериментальний метод, моделювання

Біологія як наука. Предмет біології. Основні галузі біології та її місце серед інших наук. Рівні організації біологічних систем. Основні методи біологічних досліджень

 

називає:

- основні галузі біології;

- рівні організації життя;

наводить приклади:

- біологічних систем, що перебувають на різних рівнях організації;

пояснює:

- значення методів біологічних досліджень у пізнанні живої природи;

- зв’язок біології з іншими природничими й гуманітарними науками;

характеризує:

- методи біологічних досліджень (описовий, експериментальний, моделювання)

Ставлення

усвідомлює:

відмінність системи від її дискретних елементів та залежність функціонування системи від взаємозв’язків між елементами різних рівнів

Тема 1. Хімічний склад клітини (орієнтовно 8 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

розпізнає:

- приклади органічних речовин за назвами;

досліджує / спостерігає:

- приклади дії ферментів;

розв’язує:

- елементарні вправи з молекулярної біології зі структури білків та нуклеїнових кислот;

аналізує та порівнює:

- структурні рівні організації білків;

- властивості органічних молекул

оперує термінами:

- полімер, білки, нуклеїнові кислоти, фермент

Вода та її основні фізико-хімічні властивості. Інші неорганічні сполуки. Органічні молекули.

Вуглеводи та ліпіди.

Поняття про біологічні макромолекули – біополімери.

Білки, їхня структурна організація та основні функції.

Ферменти, їхня роль у клітині.

Нуклеїнові кислоти. Роль нуклеїнових кислот як носія спадкової інформації.

АТФ.

Лабораторні дослідження:

Властивостей ферментів.

Практичні роботи

№ 1. Розв’язання елементарних вправ зі структури білків та нуклеїнових кислот

 

називає:

- органічні та неорганічні речовини, що входять до складу організмів;

- складові атома (міжпредметні);

- типи хімічних зв’язків (ковалентні, йонні, водневі), гідрофобна взаємодія (міжпредметні);

описує:

- властивості та біологічну роль води, ліпідів, вуглеводів;

- будову, властивості та функції білків, структурні рівні організації білків;

- будову й функції нуклеїнових кислот;

наводить приклади:

- продуктів, що містять білки, ліпіди та вуглеводи;

пояснює:

- необхідність зовнішніх джерел енергії для існування біологічних систем;

- роль АТФ у життєдіяльності організмів;

- роль білків у життєдіяльності організмів;

- роль нуклеїнових кислот у спадковості організмів

Ставлення

висловлює та обґрунтовує судження:

- про спільність складу та різницю вмісту хімічних елементів у живій та неживій природі;

- щодо необхідності різних продуктів харчування в раціоні людини;

робить висновок:

- про необхідність вживання людиною різноманітних продуктів харчування;

- про значення моделювання в розумінні хімічної будови живих організмів;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток біохімії (І. Ф. Мішер, Ф. Крік, Дж. Уотсон, Р. Франклін та ін.), у тому числі й українських (О. В. Палладін, О. В. Данилевський, Я. О. Парнас)

Тема 2. Структура клітини (орієнтовно 6 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

порівнює:

- будову клітини прокаріотів й еукаріотів;

- будову клітин рослин, тварин, грибів;

дотримується правил:

- виготовлення мікропрепаратів та розгляду їх за допомогою мікроскопа;

- виконання малюнків біологічних об’єктів;

спостерігає:

- елементи будови клітини на постійних і тимчасових мікропрепаратах;

аналізує:

- взаємозв’язок між будовою та функціями органел;

- взаємозв’язок між будовою та функціями ядра

оперує термінами:

- еукаріоти, прокаріоти, віруси, клітинна мембрана, цитоплазма, ендоплазматичний ретикулум, апарат Гольджі, лізосоми, вакуолі, цитоскелет

Методи дослідження клітин. Типи мікроскопії.

Структура еукаріотичної клітини: клітинна мембрана, цитоплазма та основні клітинні органели.

Ядро, його структурна організація та функції.

Типи клітин та їхня порівняльна характеристика: прокаріотична та еукаріотична клітина, рослинна та тваринна клітина.

Демонстрування моделей-аплікацій, що ілюструють будову клітини, мікропрепаратів клітин рослин і тварин.

Лабораторні роботи

1. Вивчення структурно-функціональної різноманітності клітин.

 

називає:

- методи дослідження клітин;

- складові цитоплазми;

- основні клітинні органели та їхні функції;

- основні компоненти та функції ядра;

наводить приклади:

- про- та еукаріотичних організмів;

- рухів клітин і внутрішньоклітинних рухів;

розпізнає:

- компоненти клітин на схемах та електронних мікрофотографіях;

пояснює:

- роль мембран у життєдіяльності клітин;

- взаємозв’язок клітини із зовнішнім середовищем;

характеризує:

- хімічний склад клітинної мембрани

Ставлення

застосовує знання:

- для доказу єдності органічного світу;

висловлює судження:

- щодо ролі клітини як елементарної структурної одиниці живих систем;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток знань про клітину (Т. Шванн, М. Шлейден, К. Гольджі та ін.)

Тема 3. Принципи функціонування клітини (орієнтовно 6 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

характеризує:

- процеси фотосинтезу, клітинного дихання як джерел енергії для клітин;

аналізує:
- вплив зовнішніх факторів на протікання клітинних процесів (зокрема, чим зумовлений зелений колір рослин);

порівнює:

- процеси фотосинтезу та хемосинтезу

оперує термінами:

- метаболізм, клітинне дихання, мітохондрії, фотосинтез, пластиди, хемосинтез

Обмін речовин та енергії.

Основні шляхи розщеплення органічних речовин в живих організмах.

Клітинне дихання. Біохімічні механізми дихання.

Фотосинтез: світлова та темнова фаза. Хемосинтез.

Базові принципи синтетичних процесів у клітинах та організмах

Здоров’я і безпека

(орієнтує на застосування знання про процеси життєдіяльності клітини для мотивації здорового способу життя)

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на усвідомлення планетарної ролі фотосинтезу як одного з основних механізмів підтримання гомеостазу в атмосфері)

називає:

- процеси обміну речовин та енергії, які відбуваються в цитоплазмі клітини;

- органели клітини, у яких відбувається дихання та фотосинтез;

наводить приклади:

- процесів розщеплення органічних речовин, що відбуваються в клітині

 

Ставлення

висловлює судження:

- щодо значення процесів фотосинтезу, хемосинтезу, клітинного дихання для забезпечення енергетичних потреб організмів;

- щодо планетарної ролі фотосинтезу;

застосовує знання про:

- процеси життєдіяльності клітини для мотивації здорового способу життя;

робить висновок:

- про схожість процесів обміну речовин, що відбуваються в клітинах організмів різних груп організмів;

- про значення методу моделювання у вивченні клітинних процесів

Тема 4. Збереження та реалізація спадкової інформації (орієнтовно 11 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

характеризує:

- процес транскрипції;

- процес біосинтезу білка;

- процес реплікації ДНК;

- генетичний код та його значення в біосинтезі білків;

- взаємозв’язок між будовою та функціями хромосом;

- процеси мітозу та мейозу в еукаріотів;

- етапи клітинного циклу;

- етапи онтогенезу в рослин і тварин;

порівнює:

- процеси транскрипції та реплікації;

- процеси мітозу та мейозу

оперує термінами:

- ген, генетичний код, ядро, хромосоми, рибосоми, транскрипція, трансляція, мітоз, мейоз

Гени та геноми. Будова генів та основні компоненти геномів про- та еукаріотів.

Транскрипція.

Основні типи РНК.

Генетичний код. Біосинтез білка.

Подвоєння ДНК; репарація пошкоджень ДНК.

Поділ клітин: клітинний цикл, мітоз. Мейоз. Рекомбінація ДНК.

Статеві клітини та запліднення. Етапи індивідуального розвитку.

Лабораторні дослідження:

фаз мітозу (на прикладі клітин кореня цибулі).

Практичні роботи

1. Розв’язування елементарних вправ з реплікації, транскрипції та трансляції

 

називає:

- типи генів;

- етапи реалізації спадкової інформації;

- фази мітозу та мейозу;

- періоди онтогенезу в багатоклітинних організмів;

наводить приклади:

- застосування принципу комплементарності нуклеотидів

Ставлення

робить висновок:

- про визначну роль спадкового апарату клітини

Тема 5. Закономірності успадкування ознак (орієнтовно 10 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

застосовує знання:

- для складання схем схрещування;

- для оцінки спадкових ознак у родині та планування родини;

- для обґрунтування заходів захисту від впливу мутагенних факторів;

характеризує:

- успадкування, зчеплене зі статтю;

- мінливість: комбінативну, мутаційну, модифікаційну;

- можливості діагностики спадкових хвороб людини;

порівнює:

- модифікаційну та мутаційну мінливість;

- успадкування домінантних і рецесивних ознак;

дотримується правил:

- складання схем родоводів;

застосовує знання:

- для оцінки спадкових ознак у родині та планування родини

оперує термінами:

- алель, генотип, фенотип, мутація (точкова, хромосомна, геномна), мутаген

Класичні методи генетичних досліджень. Генотип та фенотип. Алелі. Закони Менделя.

Ознака як результат взаємодії генів. Поняття про зчеплення генів і кросинговер.

Генетика статі й успадкування, зчеплене зі статтю.

Форми мінливості.

Мутації: види мутацій, причини та наслідки мутацій.

Спадкові захворювання людини. Генетичне консультування.

Сучасні методи молекулярної генетики.

Демонстрування схем схрещування, що ілюструють основні генетичні закономірності.

Лабораторні дослідження

мінливості в рослин і тварин.

Практичні роботи

2. Складання схем схрещування.

Проект

Складання власного родоводу та демонстрація успадкування певних ознак (за вибором учня) / родовід родини видатних людей (за вибором учня)

Здоров’я і безпека

(орієнтує на розуміння важливості генетичного консультування та молекулярних методів діагностики задля народження здорових дітей, на глибоке засвоєння впливу на потомство шкідливих звичок батьків: тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин)

називає:

- методи генетичних досліджень;

- закони Менделя;

- форми мінливості;

- мутагенні фактори;

- види мутацій;

- зчеплення генів у хромосомах;

наводить приклади:

- спадкової мінливості;

- неспадкової мінливості;

- спадкових захворювань людини;

пояснює:

- поняття: домінантний та рецесивний алелі, гомозигота, гетерозигота;

- значення генотипу й умов середовища для формування фенотипу

Ставлення

висловлює судження:

- про важливість генетичного консультування та молекулярних методів діагностики в сучасній генетиці;

- щодо впливу на потомство шкідливих звичок батьків (тютюнокуріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин);

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток генетичних знань (Г. Мендель, Т. Х. Морган та ін.), у тому числі й українських (С.М. Гершензон)

Тема 6. Еволюція органічного світу (орієнтовно 7 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

характеризує:

- розвиток поглядів на походження різноманіття живих істот;

порівнює:

- географічне й екологічне видоутворення;

дотримується правил:

- складання елементарних таблиць, схем, що демонструють еволюційний розвиток рослинного й тваринного світу Землі

оперує термінами:

- вид, популяція, еволюція, природний добір, антропогенез

Популяції живих організмів та їх основні характеристики.

Еволюційні фактори. Механізми первинних еволюційних змін.

Механізми видоутворення.

Розвиток еволюційних поглядів. Теорія Ч. Дарвіна.

Роль палеонтології, молекулярної генетики в обґрунтуванні теорії еволюції.

Еволюція людини. Етапи еволюції людини.

Світоглядні та наукові погляди на походження та історичний розвиток життя

 

дає визначення понять:

- конвергенція, дивергенція, паралелізм;

пояснює:

- основні положення сучасної теорії еволюції;

- популяцію як елементарну одиницю еволюції;

- основні характеристики популяції;

- елементарні фактори еволюції;

- критерії виду;

- способи видоутворення;

- докази еволюції;

- види природного добору;
- різні погляди на виникнення життя на Землі (креаціонізм, спонтанне зародження, біохімічна еволюція, панспермія);

- етапи еволюції людини;

- різноманіття організмів як результат еволюції;

наводить приклади:

- адаптації організмів до умов середовища;

- викопних організмів різних геологічних епох

Ставлення

висловлює судження:

- щодо співвідношення біологічних та соціокультурних факторів у розвитку людини;

робить висновок:

- про єдність органічного світу, що проявляється через його розмаїття;

- про значення моделювання в дослідженні еволюційних процесів різних рівнів;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток еволюційного учення (Е. Геккель, Ч. Дарвін, Ж.- Б. Ламарк та ін.), у тому числі й українських (О. О. Ковалевський)

Тема 7. Біорізноманіття (розглядається опційно, орієнтовно 4 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

характеризує:

- основні принципи біологічної систематики;

аналізує та порівнює:

- засоби боротьби із хворобами різної природи (вірусні, бактеріальні, протозойні тощо)

називає:

- таксономічні одиниці;

- основні групи організмів

Основи еволюційної філогенії та систематики.

Основні групи організмів: бактерії, археї, еукаріоти. Неклітинні форми життя: віруси. Огляд основних еукаріотичних таксонів

 

 

Ставлення

робить висновок:

- про єдність органічного світу, що проявляється через його розмаїття;

усвідомлює :

- значення різних форм життя для збереження здоров’я людини

 

 

 

 

Тема 8. Надорганізмові біологічні системи (орієнтовно 7 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

застосовує знання:

- про особливості функціонування популяцій, екосистем, біосфери для обґрунтування заходів їх збереження, прогнозування наслідків впливу людини на екосистеми, визначення правил своєї поведінки в сучасних екосистемах;

розпізнає:

- основні групи організмів за екологічною роллю в мережах живлення екосистем;

застосовує знання:

- для складання ланцюгів (мереж) живлення в екосистемах;

дотримується правил:

- побудови екологічних пірамід різних типів;

спостерігає:

- дію екологічних факторів на різні групи організмів;

аналізує та порівнює:

- різні середовища життя;

- природні та штучні екосистеми;

описує:

- антропічний вплив на природні екосистеми;

бере участь у природоохоронній діяльності та дотримується екологічної культури в повсякденному житті

оперує термінами:

- екологічний фактор, продуценти, консументи, редуценти, екосистема, трофічний ланцюг (мережа), біосфера

Екосистема. Різноманітність екосистем.

Харчові зв’язки, потоки енергії та колообіг речовин в екосистемах.

Біотичні, абіотичні та антропічні (антропогенні, техногенні) фактори.

Стабільність екосистем та причини її порушення.

Біосфера як цілісна система.

Захист і збереження біосфери, основні заходи щодо охорони навколишнього середовища.

Проект (дослідницький)

Виявлення рівня антропогенного та техногенного впливу в екосистемах своєї місцевості

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на розуміння антропічного впливу на природні екосистеми, значення колообігу речовин у збереженні екосистем, роль заповідних територій у збереженні біологічного різноманіття, рівноваги в біосфері;

спрямовує на дотримання екологічної культури в повсякденному житті, участь у природоохоронній діяльності та вияв громадянської позиції в галузі збереження довкілля)

Підприємливість та фінансова грамотність

(орієнтує на усвідомлення відмінностей між природними та штучними екосистемами за показниками продуктивності й ефективності; спрямовує на усвідомлення економічної оцінки природних екосистем та антропічного впливу на них; спрямовує на дотримання екологічної культури в бізнесі).

Здоров’я і безпека

(націлює на розуміння наслідків антропічного впливу на природні екосистеми для здоров’я людини; сприяє дотриманню екологічної культури в повсякденному житті, формуванню активної громадянської позиції в галузі збереження довкілля як одного з напрямів боротьби за здоров’я)

 

Громадянська відповідальність

(спрямовує на активну участь у природоохоронній діяльності та дотримання екологічної культури в повсякденному житті, вияв громадянської позиції в галузі збереження довкілля)

називає:

- методи дослідження процесів в екосистемах;

- екологічні фактори;

наводить приклади:

- угруповань, екосистем;

- пристосованості організмів до умов середовища;

- ланцюгів живлення;

пояснює:

- структуру екосистем;

- взаємодію організмів в екосистемах;

- структуру ланцюгів живлення;

- правило екологічної піраміди;

- значення колообігу речовин у збереженні екосистем;

- функціональні компоненти біосфери;

- роль заповідних територій у збереженні біологічного різноманіття, рівноваги в біосфері;

порівнює:

- природні та штучні екосистеми;

- роль продуцентів, консументів, редуцентів у штучних і природних екосистемах

Ставлення

робить висновок:

- про цілісність і саморегуляцію живих систем;

- про значення природних угруповань для збереження рівноваги в біосфері;

усвідомлює значення:

- внеску вчених у розвиток екології (Е. Геккель, Ю. Лібіх, Е. Шелфорд та ін.), у тому числі й українських (М. І. Вернадський);

формує громадянську позицію:

- в галузі збереження довкілля

Тема 9. Біологія як основа біотехнології та медицини (орієнтовно 6 год)

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

порівнює:

- класичні методи селекції із сучасними біотехнологічними підходами

оперує термінами:

- біотехнологія, селекція, генетична інженерія, генетично-модифіковані організми

Поняття про селекцію. Введення в культуру рослин. Методи селекції рослин. Одомашнення тварин. Методи селекції тварин. Огляд традиційних біотехнологій. Основи генетичної та клітинної інженерії. Роль генетичної інженерії в сучасних біотехнологіях і медицині. Генетично модифіковані організми

Екологічна безпека та сталий розвиток

(орієнтує на розуміння переваг сучасних біотехнологічних підходів над методами класичної селекції; спрямовує на обговорення переваг та можливих ризиків використання генетично модифікованих організмів, моральних і соціальних аспектів біологічних досліджень;

на прикладах речовин (продукції), які одержують методами біотехнологій і генної інженерії, демонструє важливість наукоємних технологій у сталому розвитку людства)

Громадянська відповідальність

(спрямовує на розуміння моральних і соціальних аспектів біологічних досліджень в галузі біотехнології та генетичної інженерії, важливість профілактики упередженого ставлення до сучасних технологій)

Здоров’я і безпека

(орієнтує на розуміння сучасних технологій у галузі діагностики та корекції спадкових хвороб людини;

можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій, генетично модифікованих організмів)

Підприємливість і фінансова грамотність

(орієнтує на розуміння переваг сучасних біотехнологій над класичними методами селекції; значення для підприємницької діяльності сучасних наукоємних технологій, зокрема, в діагностиці та корекції спадкових хвороб людини, у використанні генетично модифікованих організмів та речовин (продукції), які одержують методами генної інженерії)

називає:

- методи селекції;

- завдання та основні напрями сучасної біотехнології;

- методи сучасної біотехнології;

- можливості діагностики спадкових хвороб людини;

пояснює:

- переваги та можливі ризики використання генетично модифікованих організмів;

наводить приклади:

- речовин (продукції), які одержують методами традиційних біотехнологій;

- речовин (продукції), які одержують методами генної інженерії

Ставлення

застосовує знання для оцінки:

- можливих позитивних і негативних наслідків застосування сучасних біотехнологій;

висловлює судження:

- щодо можливості використання генетично модифікованих організмів;

- щодо моральних і соціальних аспектів біологічних досліджень

Узагальнення

Діяльність (уміння)

Знання

Зміст

Наскрізні змістові лінії

характеризує:

- основні загальні властивості живих систем

оперує термінами:

- система

Основні загальні властивості живих систем

 

Ставлення

робить висновок:

- про єдність живих систем різних рівнів

 


[1] Програма затверджена Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.06.2017 № 804

 


 

Немає коментарів:

Дописати коментар

Підписатися на: Коментарі (Atom)