ГЕОГРАФІЯ ТА ПРИРОДОЗНАВСТВО

 УРОК 1

ГЕОГРАФІЯ — НАУКА ПРО ЗЕМЛЮ

Мета:

·       формувати в учнів загальні уявлення про географію як науку;

·       ознайомити зі структурою курсу, джерелами географічних знань;

·       розвивати первинні навички добору географічної інформації з різних джерел географічних знань;

·       сприяти розумінню ролі географічних знань у житті людей, усвідомленню необхідності читати;

·       створювати умови для зацікавлення учнів у вивченні географії.

Обладнання: підручники, атласи, енциклопедії, географічні довідники, електронні географічні атласи та посібники, журнали «Вокруг света», «Гео», книги Ж. Верна, Р. Стівенсона, Ю. Сенкевича та ін.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Очікувані результати: учні навчаться:

·       розрізняти складові географічної науки,

·       підбирати географічну інформацію з різних джерел та визначати її корисність для себе;

·       пояснювати на конкретних прикладах значення географії для життєдіяльності людини.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

·       Організаційно-дисциплінарні вимоги до вивчення курсу.

·       Ознайомлення з критеріями оцінювання навчальних досягнень.

·       Види контролю та практичних робіт.

·       Необхідні матеріали для вивчення предмета протягом року (підручник, зошит, зошит з друкованою основою для практичних робіт, атлас, контурні карти тощо).              

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

·       Прийом «Приваблива мета»

Кожен із вас, мабуть, запускав паперові кораблики весняними струмками і, можливо, мріяв вирушити з ними в далекі казкові мандри. Хто ж не мріяв про далекі країни та пригоди разом із літературними та кінематографічними героями!

Чи траплялося вам уявляти себе відважним першовідкривачем незвіданих земель, що продирається звивистими стежками в лісі? На уроках географії на вас очікуватимуть захопливі подорожі, дивовижні відкриття, цікаві ігри. Однак хто ж вирушає в подорож без

попередньої підготовки. Будь-який досвідчений мандрівник знає: до відкриттів слід ретельно готуватися. І допоможе нам у цьому наука географія.

ІІІ. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1 Формування поняття «географія»

Географія — наука, що вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність. Слово «географія» в перекладі з грецької мови означає «землеопис» («гео» — земля, «графо» — пишу). Уперше його застосував давньогрецький учений Ератосфен.

2 Завдання географії давніх часів та сучасної географії

Географія давніх часів прагнула відповісти на питання: де? і що?

Сучасна географія намагається відповісти на питання: як? і чому?

3 Система географічних наук (робота зі схемою підручника)

Сучасна географія є системою географічних наук про Землю. Залежно від особливостей об’єктів дослідження систему географічних наук розділяють на фізичну та соціально-економічну географію.

Фізична географія вивчає природу Землі, явища та процеси, що відбуваються на ній. Фізична географія поєднує науки, безперервно пов’язані між собою: землезнавство, геоморфологію, метеорологію, кліматологію, гідрологію, океанологію, ґрунтознавство та багато інших.

Соціально-економічна географія вивчає населення Землі та його господарську діяльність. Соціально-економічну географію складають різні науки, такі як, наприклад, географія населення, географія промисловості, географія сільського господарства та багато інших.                     Новим напрямом географічної науки є геоінформатика, що створює та використовує географічні інформаційні системи (ГІС).

Висновок 1. Унікальність географічної науки полягає в тому, що вона вивчає і природу, і людську діяльність, і весь світ загалом. Отже, її дослідження є всебічними.

4 Що вивчає курс «Загальна географія» (ознайомлення зі змістом підручника)

Робота в групах

Кожна група отримує завдання ознайомитися з тематичним змістом певного розділу підручника та з’ясувати, що є об’єктом його вивчення. Висновки груп учитель записує на дошці.

Висновок 2. У 6 класі з курсу «Загальна географія ви дізнаєтеся про мандрівників та їхні відкриття, навчитеся розуміти «мову» географічних карт, відкриєте для себе особливості оболонок нашої планети — літосфери, гідросфери, атмосфери, біосфери; ознайомитеся з розташуванням і культурними цінностями народів нашої планети.

5 Джерела географічних знань

Географічні карти та друковані видання (підручники, посібники, довідники, енциклопедії, журнали, художня література), мультимедійні джерела (теле- і радіопередачі, відеофільми, навчальні комп’ютерні ігри, Інтернет), музейні експозиції, власні спостереження тощо.

6 Значення географічних знань у житті людини

Прийом «Мікрофон»

Учні по черзі наводять приклади необхідності географічних знань для людей різних професій та власно для себе.

IV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Бліцопитування»

ü  Як дослівно перекласти слово «географія»?

ü  Кого з давніх учених називають «батьком географії»?

ü  Що вивчає фізична географія?

ü  Що вивчає соціально-економічна географія?

ü  Чому географія не втратила свого значення з давніх часів і до наших днів?

Особливе місце в системі географічних наук посідає картографія — наука про карти, методи їх створення та використання.             

Конкурс загадок [*]

Учитель роздає кожній групі аркуш із назвою географічної науки або джерела географічних знань і пропонує написати чотиривірш-загадку до вказаного слова.

Мандрівка в Інтернет

Учитель пропонує учням самостійно знайти в мережі Інтернет інформацію про географічні науки:

ü  кліматологію;

ü  геоморфологію;

ü  ґрунтознавство;

ü  гідрологію тощо.

V. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Рефлексія

Висловіть свої враження від першого уроку географії, починаючи речення з фраз:

ü  Я дізнався...

ü  Я навчився...

ü  Мені сподобалося...

ü  Мене здивувало...

Заключне слово вчителя

Географія — це наука, що вивчає природу Землі, населення та його господарську діяльність.

Сучасну географію складають багато наук, які об’єднують у два напрями:

ü  фізичну географію;

ü  соціально-економічну.

Щоб успішно вивчати географію, бажано користуватися різноманітними джерелами географічних знань, багато читати та опанувати навички роботи з комп’ютером.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника.

2. Скласти список книг з географії, які є вдома.

3. Знайти будь-яку газету (можна електронне видання), виписати географічні терміни та назви.

4. Зробити картку «Світлофор» (один бік — червоний, другий — зелений).

Презентацію створено за допомогою комп’ютерної програми ВГ «Основа»  «Електронний конструктор уроку»;

УРОК 6

СУЧАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета:

·       сформувати знання про сучасні географічні дослідження, сприяти створенню системи знань про розвиток географічної науки; вдосконалювати навички та вміння самостійно аналізувати матеріали про подорожі та експедиції;

·       розвивати вміння здійснювати пошукову та дослідницьку діяльність, готувати повідомлення відповідно до заданих критеріїв, застосовувати наукову лексику; сприяти набуттю досвіду публічного виступу, удосконалювати вміння спостерігати, порівнювати, робити висновки;

·       виховувати відповідальність, толерантність, відчуття впевненості у власних силах.

Обладнання: підручники, атласи, карта півкуль, глобус, малюнки, фотографії, фотоколлажі, комп’ютер, міні-презентації.

Тип уроку: застосування знань, умінь та навичок (форма проведення — захист міні-проектів).

Очікувані результати: учні розширять свої уявлення про сучасні географічні дослідження, набудуть досвіду пошуково-дослідницької діяльності, усвідомлять роль власних туристичних подорожей для пізнання Землі.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Проблемне запитання»

Більш як 100 років тому відомий літературний герой Жак Паганель висловлював значне занепокоєння майбутнім географії, а саме тим фактом, що на Землі скоро не буде чого відкривати. Чи не втратила наука про Землю свого минулого значення, чи не вичерпала своїх можливостей?

·       Чи згодні ви з цим твердженням?

Відповіді учнів.

Дійсно, часи відкриття «Америк» давно минули, однак слова про те, що на Землі вже немає «білих плям», передчасні. Подивимося на карту: чи все відомо про Антарктиду, дослідження якої ось уже кілька десятків років проводять учені низки країн? Чимало таємничого приховують і тропічні ліси Південної Америки, пустелі Австралії, гірські області Азії. Лише трохи відомо про глибинні шари планети. Справжньою «терра-інкогніта» є дно морів та океанів, які займають більшу частину поверхні Землі. Серед безлічі наукових напрямів виокремлюються нові, наприклад, космічна географія.

З’явилася можливість побачити Землю із космосу, охопити поглядом величезні простори і навіть вирушити до інших планет. Мало того, із розвитком туризму, комп’ютерних технологій кожна людина, якщо захоче, може перетворитися на дослідника та робити власні відкриття. Про це дізнаємося із ваших повідомлень.

ІІІ. ЗАХИСТ МІНІ-ПРОЕКТІВ

Ø  Підкорення Північного полюсу.

Ø  Боротьба за Південний полюс.

Ø  Підкорення Джомолунґми.

Ø  Що вивчають в Антарктиді.

Ø  Космічна географія.

Ø  Моя найцікавіша подорож.

ІV. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Висловіть власні враження від уроку, починаючи зі слів:

Ø  «Для мене стало новим...»

Ø   «У мене вийшло...»

Заключне слово вчителя

Із самого виникнення географія вивчала простір — поверхню нашої планети. «Де? Куди? Звідки?» — саме ці питання цікавили географів усіх часів й народів. Але настав час, коли мандрівники відкрили всі незвідані землі, моря, річки та інші географічні об’єкти, нанесли їх на карти. Але це зовсім не означає, що географії нічого робити. З’ясувалося: існує безліч важливих питань, на які ще шукає відповіді ця надзвичайна важлива наука. Сучасна географія перетворилася на «прискіпливого пізнайку», який поставив більш складні завдання. Адже головними для нього стали питання: як? і чому? Саме на ці питання ми з вами будемо шукати відповіді на наступних уроках географії.

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати текст підручника.

2. Повторити теми «Вступ», «Розвиток географічних знань про землю», підготуватися до письмового підсумкового контролю.        

3. Для проведення альтернативного уроку поділити учнів на дві команди. Кожній команді підготувати назву, девіз, на аркуші формату А3 кросворд до теми «Географічне пізнання Землі» (7 запитань), забезпечити символіку.

УРОК 9

ПОНЯТТЯ ПРО АЗИМУТ

Мета:

·       сформувати знання про азимут та способи його визначення, розвивати вміння визначати азимут за компасом та знаходити азимут за напрямком на предмет;

·       ознайомити із способами вимірювання відстаней на місцевості;

·       забезпечити практичне спрямування отриманих знань у життєвих ситуаціях;

·       виховувати уважність, зосередженість.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручники, зошити, компаси, великий шкільний транспортир, учнівські транспортири, рулетка, телефони з GPS-навігацією.

Очікувані результати: учні зможуть обчислювати азимут за шкалою компаса, пояснювати порядок дій для встановлення азимуту, називати способи вимірювання відстаней на місцевості.          

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Географічний крос»

·       Найдавнішим астрономічним інструментом, що призначений для визначення полуденної лінії, називають...

·       Лінію тіні північ-південь називають...

·       Для орієнтування по зорях найважливішим орієнтиром для мандрівників завжди була...

·       Основні сторони горизонту — це...

·       Компас було винайдено в... (країна)

·       У мурашників пологий схил вказує на...

Прийом «Географічна мозаїка»

З набору слів складіть правильне за змістом речення:

·       Півкуля, в полудень, наше, на півдні, в, Сонце, розташовується.

·       Полярна зоря, Північний полюс, завжди, над, лежить.

Прийом «Проблемне питання»

·       Як відомо, магнітний компас є надійним помічником в орієнтуванні на місцевості. Однак на Землі є місця, де користуватися магнітним компасом небажано. Де саме? (Поблизу полюсів, у районах, де є родовища залізних руд (магнітні аномалії).)

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Практична теорія»

Усім відомо, що за допомогою компасу можна точно зорієнтуватися на місцевості та рухатися у потрібному напрямку за основними та проміжними сторонами горизонту.

А що роботи, якщо напрямок вашого руху не збігається із жодним з відомих вам напрямків? У такому випадку вам стануть у пригоді знання про азимут та вміння ним користуватися.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Що таке азимут (робота з рисунками в підручнику)

Азимут (з арабської — шлях, напрямок) — кут між напрямком на північ та напрямком на певний предмет. Він визначається в градусах.

Компас має кругову шкалу, розбиту на 360°. Напрямок на північ відповідає 0° або 360°. Відлік азимуту за компасом ведуть від напрямку на північ за рухом стрілки годинника. Наприклад, напрямок на схід відповідає азимуту 90°, на південь — 180°, на захід — 270°. Щоб визначити азимут, компас повертають так, щоб поділка 0 збіглась з темним кінцем стрілки. Потім слід повертати кільце компаса, доки лінія від прорізу до мушки не встановиться у напрямку на предмет. Мушка покаже на шкалі величину азимута в градусах.

Як рухатися за азимутом (демонстрація руху за азимутом)

Зорієнтуйте компас за сторонами горизонту. Знайдіть на циферблаті компаса число, що показує величину азимута, за яким вам потрібно пройти першу відстань. Покладіть на скло компаса тоненьку паличку так, щоб вона з’єднала центр стрілки з цим числом. Паличка вкаже напрямок руху. Якщо напрямок палички збігається з яким-небудь видимим предметом на місцевості, наприклад високим деревом, то компас можна сховати і рухатися в напрямку цього дерева, відраховуючи дорогою потрібну кількість кроків. Якщо ж такого предмета немає або ви йдете лісом, то потрібно тримати компас перед собою так, щоб його нульова поділка збігалася з темним кінцем стрілки, і йти у заданому напрямку. Знаючи азимут свого

шляху, можна рухатися вночі, в туман, метелицю або в густому лісі і вийти до наміченої мети.

Висновок 1. Рухаючись за азимутом, слід ретельно дотримуватися обраного напрямку руху.

Вимірювання відстаней на місцевості

Виміряти відстань на місцевості можна рулеткою, кроками та за часом, витраченим на ходьбу.

GPS-навігація (всесвітня система розташування)

GPS-навігатор — пристрій, який отримує сигнали глобальної навігаційної системи з метою визначення поточного місця розташування пристрою на Землі. Багато приймачів GPS вбудовані в мобільні телефони.

За можливістю — демонстрація GPS.

Висновок 2. Сучасні навігаційні пристрої дозволяють точно визначити своє місцезнаходження. Проте у густому тумані, в приміщенні або під землею зв’язок із супутником порушується, тому варто знати інші способи орієнтування.     

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Проблемне питання»

·       Чи варто вивчати різні способи орієнтування на місцевості, якщо є GPS-навігатор?

Прийом «Картографічний практикум»

За картою України в атласі установіть, в якому напрямку від Києва розташований ваш населений пункт.

Робота в групах

1) Визначте азимути на предмети, що є в класі. За допомогою транспортиру намалюйте в зошитах їхнє розташування.

2) Виміряйте рулеткою та кроками розміри класної кімнати.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

1. Назвіть нові поняття, з якими ви ознайомилися на уроці.

2. Яких нових умінь ви набули сьогодні?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Опрацювати текст підручника.

УРОК 17

ГЕОГРАФІЧНІ КООРДИНАТИ

Мета:

·       формувати поняття «географічні координати», «географічна широта» та «географічна довгота»;

·       розвивати первинні практичні вміння визначення географічних координат об’єктів на географічній карті;

·       розвивати вміння працювати з різноманітними джерелами географічних знань, аналітичне мислення, допитливість, уважність;

·       виховувати самостійність, впевненість у своїх навчальних діях.

Обладнання: підручники, атласи, настінна карта півкуль, глобус, контурні карти.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Очікувані результати: учні зможуть пояснювати поняття «географічна довгота», «географічна широта», визначати географічні координати окремих об’єктів, населених пунктів.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Інтелектуальна розминка» —

«Світлофор»

·       Що таке меридіани?

·       Якою є протяжність меридіана в градусах? у кілометрах?

·       Що таке паралель?

·       Якою є протяжність паралелі в градусах? у кілометрах?

·       Які напрямки вказують меридіани? паралелі?

·       Що таке градусна сітка?

·       Для чого, на вашу думку, на глобусі та картах нанесено градусну сітку?

Прийом Гра «Вірю — не вірю»

·       Чи вірите ви в те, що в кожній точці земної поверхні меридіан спрямований на північ і південь?

·       Чи вірите ви в те, що всі точки, розташовані на певній паралелі, лежать на однаковій відстані від екватора?            

·       Чи вірите ви в те, що довжина 1° у кілометрах на паралелі — величина стала і дорівнює близько 111 км?

·       Чи вірите ви в те, що через будь-яку точку земної поверхні можна провести паралель і меридіан?

·       Чи вірите ви в те, що за допомогою градусної сітки можна визначити точне місцерозташування будь-якого об’єкта на земній поверхні?

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Проблемне питання»

Минулого уроку ви дізналися про меридіани та паралелі, що утворюють градусну сітку. Завдяки градусній сітці можна визначати напрямок, вказувати положення частин територій, об’єктів.

Однак головною таємницею градусної сітки є її здатність точно вказувати на розташування об’єкта на поверхні Землі. Сьогодні на уроці ви нарешті розгадаєте цей головний секрет. У який же спосіб за допомогою градусної сітки можна знайти потрібний об’єкт на карті чи глобусі?

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1 Способи передачі інформації про місцезнаходження точок

Прийом «Мозкова атака»

Завдання. Пригадайте правила гри в «Морський бій» або позначення шахових ходів. Зробіть висновок про кількість даних, необхідних для знаходження об’єкту на площині.

Географічні координати — широта та довгота, які визначають положення точки на земній поверхні. Ці поняття виникли ще в сиву давнину для опису розмірів Середземного моря. Його протяжність із заходу на схід удвічі більша, ніж з півночі на південь. Тому відстань із заходу на схід, що відповідає довжині моря, почали називати довготою, а відстань з півночі на південь, яка відповідає ширині,— широтою.

Висновок 1. Географічні координати є географічною адресою розташування конкретної точки на поверхні Землі.

Формування понять «географічна широта» та «географічна довгота» (робота з малюнками підручника)

Географічна широта — величина дуги меридіана в градусах від екватора до певної точки. Широта вимірюється в градусах, мінутах і секундах на північ і південь від екватора. Числове значення широти змінюється від 0° до 90°. Розрізняють північну і південну широту. Усі точки, що лежать на одній паралелі, мають однакову географічну широту.

Географічна довгота — величина дуги паралелі в градусах від початкового (Ґринвіцького меридіана) до певної точки. Довгота, як і широта, вимірюється в градусах, мінутах і секундах на схід і захід від нульового (Ґринвіцького) меридіана. На схід від нього — довгота східна, на захід — західна. Числове значення довготи змінюється від 0° до 180°. Усі точки, що лежать на одному меридіані, мають однакову довготу.

Будь-яка точка на земній поверхні має свою, відмінну від інших довготу і широту. Винятком є Північний і Південний полюси — вони мають лише одну координату (відповідно 90° північної та південної широти).

3 Визначення географічних координат (робота в парах)

Один учень визначає широту, другий — довготу, потім міняються зошитами і перевіряють правильність виконання завдання.

м. Київ                                51° пн. ш., 31° сх. д.

м. Москва                           56° пн. ш., 38° сх. д

м. Вашинґтон                    39° пн. ш., 77° зх. д.

м. Буенос-Айрес               35° пд. ш., 58° зх. д.

влк. Еребус                        77° пд. ш., 167° сх. д.

Висновок 2. Для визначення положення точки на географічній карті потрібно знати її широту та довготу.      

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Картографічний практикум»

1. За фізичною картою світу визначте географічні об’єкти за їх координатами.

18° пд. ш., 26° сх. д.                    (вдсп. Вікторія)

6° пн. ш., 61° зх. д.                   (вдсп. Анхель)

27° пд. ш., 109° зх. д.               (о. Пасхи)

3° пд. ш., 38° сх. д.                   (влк. Кіліманджаро)

37° пн. ш., 139° сх. д.               (влк. Фудзіяма)

Висновок 3. Якщо відома широта й довгота даної точки, то її знаходять на перетині відповідних паралелі й меридіана.

2. Літак вилетів з міста з координатами 38° пн. ш., 121° зх. д. до міста з координатами 42° пн. ш., 74° зх. д. Визначте назви міст, позначте їх на контурній карті, накресліть маршрут руху літака, визначте напрямок його руху та відстань між містами.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Формулюють учні за допомогою учителя.

·       Що таке географічна широта?

·       Що таке географічна довгота?

·       Які відмінності є між географічною широтою і довготою?

·       Чому ви навчилися сьогодні на уроці?

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника.

2. Поспілкуватися з родиною та визначити назву міста своєї мрії.

3. Принести кольорові олівці, калькулятори.

УРОК 34

ТЕПЛОВІ ПОЯСИ ЗЕМЛІ

Мета:

·       формувати знання про теплові пояси Землі та причини нерівномірного розподілу сонячного тепла та світла на земній поверхні; розвивати вміння складати характеристику теплових поясів Землі; сприяти розумінню закономірностей у розподілі середньорічних температур на планеті;

·       розвивати уважність, логічне мислення;

·       виховувати прагнення проводити власні спостереження за змінами в природі.

Обладнання: атласи, підручники, схема руху Землі навколо Сонця, глобус, телурій, комп’ютер, проектор, відеофрагмент «Рух Землі навколо Сонця. Пори року».

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть називати теплові пояси Землі та їхні основні ознаки, пояснювати причини нерівномірного розподілу сонячного тепла і світла на земній поверхні.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Експрес-тест»

1. Вимірюючи температуру повітря, термометр установлюють:

А у місці падіння прямих сонячних променів;

Б у місці, захищеному від прямих сонячних променів;

В обов’язково на підвищених місцях;

Г у будь-якому місці.

2. У разі віддалення від земної поверхні на кожен 1 км температура повітря знижується на:

А 6 °С; В 10 °С;

Б 8 °С; Г 12 °С.

3. Різниця між максимальним і мінімальним показниками температур за певний період називається:

А середньою температурою; В позитивною температурою;

Б амплітудою температур; Г графіком ходу температур.     

4. У разі збільшення кута падіння сонячних променів кількість сонячної енергії, що надходить до поверхні Землі:

А зменшується;

Б збільшується;

В не змінюється;

Г спочатку збільшується, потім зменшується.

5. Найнижчі середні температури повітря на Землі зафіксовано:

А у полярних широтах; В над океанами;

Б в екваторіальних широтах; Г у тропічних широтах.

Прийом «Чомучка»

·       Чому термометр, розташований на вікні житлового будинку, показує неточну температуру повітря?

·       Чому на екваторі завжди спекотно, а на полюсах — завжди холодно?

·       Чому в тропосфері температура повітря знижується з висотою?

·       Чому людям необхідна інформація про зміни температури повітря?

·       Чому рідина, якою заповнена трубка термометра, рухається вгору або вниз?

·       Чому протягом доби температура повітря змінюється?

·       Чому відбувається зміна пір року?

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Практична теорія»

Уявіть собі, що до вашої школи приїхали гості — школярі зі спекотної африканської країни Конґо. Обмінюючись враженнями, розповідями про свої країни, ви, можливо, з подивом дізнаєтеся про те, що в Конґо — країні, розташованій на екваторі, немає звичної для нас зміни пір року. Водночас для ваших гостей вражаючим відкриттям буде наша зима, сніг і морози... Чи зможете ви пояснити гостям причини тих «фантастичних» явищ у природі, що відбуваються в нас у вигляді зміни пір року?

Для цього проведімо невеликий експеримент. Поставимо глобус поблизу включеної лампи та будемо обертати його проти годинникової стрілки. Лампа, імітуючи Сонце, буде краще освітлювати одну з половин глобуса — то Північну, то Південну півкулю. Екватор весь час перебуватиме в зоні високої освітленості, а от середні широти, а найбільше полюси, будуть перебувати в різних зонах освітленості залежно від положення глобуса. (Або демонстрація роботи телурія)               

Цей простий експеримент дозволяє зробити й деякі припущення щодо причин зміни пір року. Однак будь-якому експерименту необхідне наукове обґрунтування, яке підтвердить або спростує його правильність.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Річне обертання Землі навколо Сонця (аналіз схеми в атласі, демонстрація відеосюжету)

Земна вісь постійно нахилена до площини орбіти під кутом 66° 33´. Під час руху Землі навколо Сонця кут нахилу залишається незмінним. Завдяки цьому Земля обертається до Сонця то Північною, то Південною півкулями. Відповідно, більше тепла отримує то одна, то друга півкуля. Саме тому виділяють 22 червня і 22 грудня — дні сонцестояння;

21 березня і 23 вересня — дні рівнодення.

Тропіки — паралелі, що віддалені на 23° 27´ на північ (Північний), на південь (Південний) від екватора. У дні сонцестояння Сонце стоїть над тропіками в зеніті.

Полярні кола — Північне і Південне — паралелі в Північній, Південній півкулях із широтою 66° 33´.

У Північній півкулі в день зимового сонцестояння на північ від полярного кола Сонце не сходить, а в день літнього сонцестояння не заходить. Таке саме явище спостерігаємо на південь від Південного полярного кола.

Висновок 1. Протягом року різні ділянки нашої планети по-різному освітлює й нагріває Сонце.

Теплові пояси Землі (робота з підручником)

Тепло на Землі розподіляється зонально, що загалом можна пояснити кулястою формою Землі. Обертання Землі та її куляста форма є причиною неоднакового нагрівання на різних широтах, а у зв’язку з цим і створення теплових поясів, які розташовані по обидві сторони від екватора.

Теплові пояси — умовні глобальні області Землі, що вирізняють за ознакою розподілу середньорічних температур повітря.

На Землі виділяють такі теплові пояси: жаркий, два помірних і два холодних. Межі теплових поясів проходять умовними лініями — тропіками та полярними колами.             

Робота з підручником. Заповнення таблиці

Характеристика теплових поясів Землі

Назва теплового пояса	Розташування, межі	Кут падіння сонячного проміння, кількість отримуваної теплоти	Температура повітря

 

Висновок 2. На Землі визначають п’ять (у деяких авторів сім) теплових поясів. Межами теплових поясів є тропіки та полярні кола. Освітлення і нагрівання певної місцевості залежить від її положення в тепловому поясі, тобто — від географічної широти.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Лови помилку!» — «Світлофор»

Учитель формулює речення, у змісті яких можуть бути помилки. Якщо помилок немає — учні піднімають зелену картку, якщо є — червону.

·       Земна вісь нахилена до площини орбіти під кутом 66°33´.

·       22 грудня Сонце перебуває в зеніті над Північним тропіком.

·       Коли в Південній півкулі літо, за Південним полярним колом — полярна ніч.

·       Лінії тропіків і полярних кіл є умовними.

·       У спекотному тепловому поясі чотири пори року.

·       21 березня в Північній півкулі — найдовший день.

Прийом «Творча лабораторія» [*] (робота в чотирьох групах, кожна група характеризує один день)

Завдання 1. Як відомо, дні 22 червня, 23 вересня, 22 грудня та 21 березня — особливі. Сформулюйте по п’ять речень, які б містили вичерпну інформацію про кожен з цих днів.

Завдання 2. Конкурс чотирирядкових віршів сенканів. Ключові слова: тропіки, полярні кола, зеніт, рівнодення.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Повернення до ситуації експерименту, створеної на етапі мотивації.

·       Наскільки правильними виявилися припущення?

·       Що нового ви дізналися, працюючи над теоретичним матеріалом?    

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника.

2. Принести (якщо є) барометр.

3. Написати твір-мініатюру «Подорож від екватора до полюса». [*]

4. Скласти п’ять репродуктивних запитань до тексту параграфа.

УРОК 56

БІОСФЕРА

Мета:

·       формувати знання про біосферу та її складові; формувати первинні вміння визначати та пояснювати закономірності поширення живих організмів, оцінювати вплив людини на біосферу;

·       розвивати вміння спостерігати за навколишнім світом, порівнювати види рослин і тварин, що поширені в різних місцевостях;

·       виховувати бережливе ставлення до біосферних багатств Землі, прагнення досліджувати навколишній світ.

Обладнання: атласи, підручники, комп’ютер, проектор, мультимедійна презентація «Біосфера», геохронологічна таблиця.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Очікувані результати: учні зможуть називати суттєві ознаки поняття «біосфера», переважані види рослин та тварин своєї місцевості, порівнювати види рослин і тварин, що поширені в різних широтах; пояснювати особливості поширення організмів на земній кулі за допомогою карт; вплив людини на компоненти біосфери.

ХІД УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Прийом «Бліцопитування»

·       Які оболонки Землі ви знаєте?

·       Наведіть приклади взаємодії названих оболонок між собою.

·       Яка частина природи Землі, на вашу думку, не належить до складу названих оболонок?          

IIІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Прийом «Дивуй!»

Жива природа нашої планети — це унікальна лабораторія, у якій кожен її об’єкт має своє призначення. Є в цій лабораторії і свій годинник. Наприклад, соняшник, повертаючись «обличчям» до сонця, відстежує рух світила небосхилом. А багато квіткових рослин відкриваються і закриваються у чітко визначений час. Листок кожної рослини — це міні-біоенергостанція, яка у процесі фотосинтезу перетворює енергію Сонця на поживні речовини, виділяючи при цьому кисень. Наприклад, одне листяне дерево бук виробляє

за годину 1,7 кг кисню. Денна «продукція» такого «кисневого заводу» може задовольнити потреби 64-х осіб! Ви вже знаєте про те, що живі організми беруть активно участь у вивітрюванні гірських порід, формуванні нових форм рельєфу, утворенні водойм (наприклад, унаслідок будування загат бобрами), створенні гірських порід (кам’яного вугілля, крейди тощо), зміні кліматичних характеристик місцевості, регулюванні мінерально-сольового складу води Світового океану. Загальна маса живих організмів Землі становить не більш ніж 0,01 % маси літосфери, але їх діяльність і роль у природі Землі винятково велика, оскільки вони здійснюють у ній не менші зміни, ніж діяльність річок, вітру, льодовиків та інших

екзогенних факторів. Про діяльність і роль живих організмів, закономірності їхнього поширення на Землі та зв’язок «живої» оболонки з іншими оболонками Землі ви дізнаєтеся сьогодні на уроці.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Формування поняття «біосфера» (перегляд презентації)

Біосфера — оболонка Землі, у якій мешкають живі організми.

Уперше термін біосфера (сфера життя) запропонував Жан Батист Ламарк на початку ХІХ ст.

Учення про біосферу обґрунтував та розвинув у своїх працях перший президент Української академії наук Володимир Іванович Вернадський.

Розвиток біосфери

Аналіз геохронологічної таблиці розвитку живих організмів на Землі.

Висновок 1. Протягом геологічної історії розвиток організмів відбувався нерівномірно: одні види збереглися без істотних змін з давніх геологічних епох до нашого часу, розвиток інших закінчився вимиранням, треті еволюціонували до складних форм життя.                 3

Складові біосфери (робота з підручником )

За визначенням В. Вернадського, біосфера містить усю сукупність живих організмів (рослини, тварини, мікроорганізми та гриби) і ту частину речовини планети, що перебуває в безупинному обміні з цими організмами.

Межі біосфери

Межі біосфери визначаються поширенням живих організмів.

Верхня межа біосфери пролягає на висоті до 30 км, нижня — у літосфері, на глибині до 4–5 км від поверхні Землі.

Складання схеми-рисунка в зошитах                     

Висновок 2. Біосфера охоплює нижню частину атмосфери, всю гідросферу та верхню частину літосфери.

Взаємозв’язок біосфери з іншими оболонками Землі

Живі організми, включаючись у безперервний кругообіг речовин і енергії, перебувають у постійному зв’язку з неживою природою.

Завдяки кругообігу відбувається постійний зв’язок біосфери з атмосферою, гідросферою і літосферою.

Прийом «Власні приклади»

·       Наведіть приклади взаємодії двох оболонок: біосфера — атмосфера; біосфера — гідросфера; біосфера — літосфера.

Висновок 3. Живі організми Землі тісно пов’язані між собою та навколишнім природним середовищем.

Закономірності поширення живих організмів на Землі. Аналіз умов, необхідних для розвитку та існування живих організмів

Прийом «Картографічний практикум»

·       За картами атласу установіть, як змінюється видовий склад та різноманіття організмів від екватора до полюсів.                

Живі організми поширені в біосфері нерівномірно. Найбільша їхня концентрація на поверхні суші, поверхневих шарах Світового океану, на його дні у мілководних частинах. На суші від екватора до полюсів склад біосфери змінюється залежно від кліматичних умов.

Рослинам необхідні тепло, світло, волога та поживні речовини. Найбагатший рослинний та тваринний світ у приекваторіальних та помірних широтах.

Виступи учнів з короткими повідомленнями про тварин і рослин своєї місцевості.

Висновок 4. Поширення рослин і тварин на суходолі і у Світовому океані залежить від клімату.

7 Вплив людини на біосферу

Прийом «Творча лабораторія» (робота в парах)

Проаналізуйте вплив людини на біосферу. Відповідь оформите у вигляді таблиці.

Вплив людини на біосферу
Позитивні	Негативні

 

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Експрес-тест»

1. Повністю заселена живими організмами:

А атмосфера; В літосфера;

Б гідросфера; Г астеносфера.

2. Основоположником учення про біосферу є:

А академік В. І. Вернадський;

Б давньогрецький учений Геродот;

В океанограф Жак Ів Кусто;

Г давньогрецький учений Ератосфен.

3. Найбільш різноманітними є представники органічного світу:

А тропічних широт; В екваторіальних широт;

Б помірних широт; Г полярних широт.

4. «Фабрикою» з виробництва продуктів харчування вважають:

А гриби; В тварин;

Б бактерії; Г рослин.           

5. Найвищу здатність виживати в найважчих умовах мають:

А гриби;

Б тварини;

В рослини;

Г бактерії.

Прийом «Проблемне питання»

Чи змінюються в часі межі біосфери? Відповідь обґрунтуйте.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ

Прийом «П’ять речень»

Учні п’ятьма реченнями формулюють висновки уроку.

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний текст підручника.

2. Навести приклади пристосувань тварин і рослин до різноманітних умов навколишнього середовища.

 УРОК 65

ПІДСУМКОВИЙ УРОК (проводиться на розсуд учителя)

Навчальна мета: повторити, узагальнити та систематизувати знання з вивчених тем; закріпити вміння та навички використовувати набуті знання для розв’язання конкретних задач; перевірити рівень засвоєння навчального матеріалу та опанування навичок й умінь.

Обладнання: атласи, варіанти завдань.

Тип уроку: перевірки і корекції знань, умінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І рівень

1. Повністю заселена живими організмами:

А атмосфера; В астеносфера;

Б гідросфера; Г літосфера.

2. Головню особливістю ґрунтів, що відрізняє їх від гірських порід, є:

А колір; В міцність;

Б густина; Г родючість.

3. Найбільшим природним комплексом на Землі є:

А природна зона; В Євразія;

Б географічний пояс; Г географічна оболонка.

4. Проблеми, пов’язані із впливом людини на довкілля, називають:

А екологічними; В політичними;

Б соціальними; Г економічними.

5. Закономірну повторюваність природних процесів та явищ у часі називають:

А цілісністю; В кругообігом речовин;

Б ритмічністю; Г зональністю.

6. В Азії проживає більшість представників:

А європеоїдної раси; В екваторіальної раси;

Б монголоїдної раси; Г австралоїдної раси.

ІІ рівень

7. Визначте правильність наведеного твердження:

«До компонентів природного комплексу належить повітря атмосфери, води гідросфери, рельєф та гірські породи, а також міста, селища та інші забудови».

                                             Так                         Ні                     

8. Прочитайте текст і визначте, про яку складову ґрунту йдеться:

«У ньому містяться важливі речовини для живлення рослин. Від його кількості залежить родючість ґрунтів. Чим його більше, тим кращі умови для зростання рослин».

Відповідь _______________________________________________________________________

9. Використавши карту природних зон і тваринного світу Землі, запишіть щонайменше п’ять прикладів тварин, характерних для природної зони степів.

Відповідь _______________________________________________________________________

ІІІ рівень

10. Установіть відповідність між природними зонами та їхніми характеристиками:

А Екваторіальні ліси;

Б степ;

В савана;

Г тайга.

 

 

 

 

 

 

 

 

1 Прохолодна зима, тепле літо, чорноземні та каштанові ґрунти, панування трав’яної

рослинності;

2 жаркий та вологий клімат, багатий рослинний та тваринний світ;

3 панування тропічного континентального повітря, літо жарке, зима тепла, бідний

рослинний покрив;

4 чітка зміна вологого та сухого сезонів, поєднання трав’яної та деревної рослинності;

5 холодна зима, помірно тепле літо, заболоченість, хвойні ліси.

11. Охарактеризуйте положення держави Канада на політичній карті світу за планом.

План	Характеристика
1) У яких півкулях розташована
2) У якій частині якого материка перебуває
3) Які моря омивають
4) З якими державами межує
5) Приблизна протяжність із заходу на схід та з півночі на південь
6) Столиця та її географічні координати

 

ІV рівень

Чому розв’язання екологічних проблем потребує зусиль усіх країн світу?

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

І рівень

1. Фундатором учення про біосферу є:

А Геродот; В С. Рудницький;

Б Жак Ів Кусто; Г В. Вернадський.

2. Найбільшою родючістю серед названих типів ґрунтів вирізняються:

А чорноземи; В червоноземи;

Б сірі лісові; Г буроземи.

3. Найбільший зональний природний комплекс на Землі — це:

А природна зона; В Євразія;

Б географічний пояс; Г географічна оболонка.

4. Прикладом антропогенного комплексу є:

А ліс; В океан;

Б болото; Г місто.

5. Закономірну зміну природних компонентів і природних комплексів, обумовлену неоднаковою кількістю сонячного тепла, називають:

А цілісністю; В кругообігом речовин;

Б ритмічністю; Г зональністю.

6. Африку переважно населяють представники:

А європеоїдної раси; В екваторіальної раси;

Б монголоїдної раси; Г австралоїдної раси.

ІІ рівень

7. Визначте правильність наведеного твердження:

«Будь-яка зміна одного з компонентів природного комплексу призводить до решти інших компонентів, що зумовлює перетворення всього комплексу».

                                       Так                                      Ні

8. Прочитайте текст і визначте назву процесу:

«Це основний процес біологічного кругообігу, що полягає у створенні рослинами органічних речовин з неорганічних».

Відповідь _______________________________________________________________________                       

9. Використавши карту природних зон і тваринного світу Землі, запишіть щонайменше п’ять прикладів тварин, характерних для природної зони арктичних пустель.

Відповідь _______________________________________________________________________

ІІІ рівень

10. Установіть відповідність між представниками органічного світу та територіями їхнього поширення:

 

 

А Екваторіальні широти;

Б тропічні широти;

В помірні широти;

Г арктичні широти.

 

 

1 Мохи, лишайники, білий ведмідь, північний олень;

2 баобаб, сосна, слон, варан, морж;

3 верблюжа колючка, саксаул, верблюд, кобра;

4 сосна, дуб, липа, лиса, вовк, дика, свиня;

5 сейба, ліана, мавпа, леопард, папуга.

11. Охарактеризуйте положення держави Бразилія на політичній карті світу за планом.

План	Характеристика
1) У яких півкулях розташована
2) У якій частині якого материка перебуває
3) Які моря омивають
4) З якими державами межує
5) Приблизна протяжність із заходу на схід та з півночі на південь
6) Столиця та її географічні координати

 

ІV рівень

Складіть план заходів щодо поліпшення екологічної ситуації у вашому населеному пункті.

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ТЕМА 2. МАТЕРИКИ ТА ОКЕАНИ — ВЕЛИКІ ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ

УРОК 4 Походження материків та океанічних западин. Геологічні ери та епохи горотворення

Мета:

• актуалізувати знання про материки та океани, будову земної кори, літосферні плити; формувати знання про особливості розподілу материків та океанів на земній поверхні, роль переміщення літосферних плит у формуванні материків та океанічних западин; скласти загальні уявлення про відлік геологічного часу; розвивати вміння працювати з картами атласу;
•  розвивати самостійність, наполегливість та уважність під час виконання практичних завдань, уміння організації власної діяльності та співпраці з однолітками;
•  виховувати відповідальне ставлення до навчання, здатність до саморозвитку.

Обладнання: фізична карта світу, карта «Будова земної кори», геохронологічна таблиця, атласи, підручники, комп’ютер, мультимедійний проектор, мультимедійна презентація, контурні карти.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть називати геологічні ери; характеризувати гіпотезу дрейфу материків, висловлювати судження щодо наслідків переміщення літосферних плит.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Ø  Прийом «Чомучка»

• Чому на Землі, на відміну від Місяця, є атмосфера?
• Чому поверхня Землі нагрівається нерівномірно? Чому на Землі відбувається зміна дня і ночі?
• Чому Земля стиснена біля полюсів?
• Чому на Землі відбувається зміна пір року?

Ø  Перевірка домашнього завдання

Робота в парах

Ø  Прийом «Взаємоопитування»

Учні обмінюються зошитами та розв’язують тестові завдання, що приготували вдома, потім знов обмінюються та перевіряють один одного.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ø  Прийом «Відстрочена відгадка»

Давним-давно, чотири з половиною мільярди років тому, новоспечена Земля була гарячою і покритою «дірками» — слідами внутрішніх і зовнішніх вибухових процесів. На її поверхні не було виразних материкових підняттів і океанських западин. Тоді ж на Землі не було ні води, ні сучасної нам атмосфери і, звичайно, не було життя. Як стався розподіл підняттів і западин на земній поверхні? Як утворилися сучасні материки та океани? Чи випадковим є розподіл поверхні Землі на суходіл та океанічний простір? Відповіді на ці питання вчені шукають уже багато століть. Запровадження сучасних методів дослідження відкриває дедалі більше земних таємниць. Сьогодні на уроці ви дізнаєтеся, як географічна наука пояснює формування сучасного вигляду Землі.

ІV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1 Будова земної кори

Щоб відповісти на питання, як утворилися материки та океани, потрібно пригадати особливості будови земної кори.

Робота з рисунком підручника (мультимедійною презентацію)

Завдання. Розгляньте рисунки та установіть, з яких шарів складається материкова та океанічна земна кора.

 Розрізняють два основні типи земної кори: материкову та океанічну. Материкова земна кора складається з трьох шарів: осадового, гранітного і базальтового. Потужність континентальної кори становить від 25 до 80 км. Океанічна земна кора має значно меншу потужність (2–10 км) та складається з двох шарів: осадового та базальтового. Земна кора разом з верхньою частиною мантії до шару астеносфери утворює тверду оболонку Землі — літосферу.

Більшість учених уважають, що спочатку на нашій планеті з’явилася кора океанічного типу. Під впливом процесів усередині Землі та активних мантійних рухів на поверхні планети почали накопичуватися найбільш легкі речовини у вигляді своєрідних ос тровів — масивів. Унаслідок малої питомої ваги та значної потужності вони височіли над тонкою кіркою важкого мантійного матеріалу. Ці виступи й були прабатьками сучасних материків.

Висновок 1. Земна кора під материками та океанами відрізняється за складом та потужністю.

2 Дрейф континентів

З курсу географії 6 класу ви знаєте, що земна кора неоднорідна та складається з величезних блоків — літосферних плит, які переміщуються астеносферою. Внаслідок рухів літосферних плит у горизонтальному напрямі в одних місцях земної кори відбувається їх зіткнення, в інших — розходження. На межах літосферних плит виникають серединно-океанічні хребти, глибоководні жолоби, тріщини, відбуваються процеси гороутворення.

Завдання. За картою «Будова земної кори» назвіть найбільші літосферні плити. Установіть, які плити переміщуються з найбільшою швидкістю.

Разом із літосферними плитами переміщуються й материки. Першим гіпотезу дрейфу материків висловив 1912 року німецький учений Альфред Вегенер. Космічні спостереження доводять, що дрейф континентів продовжується й у наші часи. Гіпотеза Вегенера набула подальшого розвитку в теорії тектоніки плит, згідно з якою, великі блоки літосфери, повільно рухаючись астеносферою, несуть на собі материки та морське дно.

Учені дійшли висновку, що в місцях розриву та розтягування земної кори в серединно-океанічних хребтах утворюється нова океанічна кора, яка поступово розповзається по обидва боки від глибинного розлому, що її «народив». На дні океану ніби працює гігантський конвеєр: він переносить молоді блоки літосферних плит від місця їх зародження до континентальних окраїн океанів. Швидкість руху маленька, а шлях довгий. Тому ці блоки сягають берега через 15–20 млн років. Пройшовши цей шлях, плита опускається в глибоководний жолоб і занурюється під континент у мантію, з якої вона утворилася в глибинних розломах серединно-океанічних хребтів.

Висновок 2. Земна кора складається з літосферних плит, які перебувають у русі. Їх повільне, але постійне переміщення спричиняє зміни в розташуванні континентів.

3 Геологічні ери та епохи горотворення

Робота з геохронологічною таблицею

Усю історію геологічного розвитку Землі учні поділяють на певні проміжки часу — ери: архейську (з грецької — ера найдавнішого життя), протерозойську (ера первинного життя), палеозойську (ера давнього життя), мезозойську (ера середнього життя) і кайнозойську (ера нового життя).

Поділ на ери не є випадковим. Закінчення однієї ери й початок наступної ознаменувалися істотними змінами вигляду Землі, змінами співвідношення суходолу й моря, інтенсивними процесами горотворення.

У геохронологічній таблиці ери зазначені відповідно до розташуванню земних шарів: пізніші — зверху, а найдавніші — унизу. Тому читати таблицю треба знизу — з архейської ери — і послідовно переходити до більш пізніх ер і періодів. Найдавніші ери — архейську та протерозойську — часто об’єднують та називають докембрієм. У цей час на Землі утворилася земна кора, сформувалися ядра прадавніх материків, відбувалася активна вулканічна діяльність. У подальшому відбувалися зміни в розвитку органічного світу, співвідношення суходолу та океану, кліматичних умов. Також відрізки часу відносно спокійного розвитку земної кори чергувалися з епохами горотворення — періодами посилення тектонічних рухів, що спричиняли утворення гірських систем, вулканізму, землетрусів. У геологічній історії Землі учені виділяють декілька таких епох: байкальську, каледонську, герцинську, мезозойську, альпійську. Остання з них — альпійська — триває й зараз.

Висновок 3. Ери — відрізки геологічного часу, які виділяють в історії геологічного розвитку Землі. Епохи горотворення — періоди активізації рухів та взаємодії літосферних плит.

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Картографічний практикум»

Завдання. Позначте межі та підпишіть назви найбільших літосферних плит, стрілками укажіть напрями їхнього руху

Прийом «Експрес-тест»

1. Який шар відсутній у складі океанічної земної кори?

А Базальтовий;

Б осадовий;

В континентальний;

Г гранітний.

2. Який океан майже повністю розташований у межах однієї літосферної плити?

А Атлантичний;

Б Тихий;

В Індійський;

Г Північний Льодовитий.

3. Які спостереження навели А. Вегенера на думку про дрейф материків?

А Аналіз частоти землетрусів у зонах взаємодії літосферних плит;

Б зміни положення материків на космічних знімках;

В подібність берегових ліній материків;

Г дослідження океанічної земної кори.

4. Яка геологічна ера триває зараз?

А Мезозойська;

Б палеозойська;

В кайнозойська;

Г протерозойська.

5. Яка епоха горотворення триває зараз?

А Альпійська;

Б герцинська;

В байкальська;

Г каледонська.

VІ. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

Висловіть власні враження від уроку, починаючі зі слів: «Сьогодні я дізнався…»

VІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Спрогнозувати подальші зміни співвідношення материків та океанів, обґрунтувати свою позицію.

Урок 9 Кліматичні пояси і типи клімату Землі

Мета:

•  узагальнити та систематизувати знання про клімат, кліматичні показники, кліматотвірні чинники; формувати знання про кліматичні пояси та типи клімату; формувати вміння характеризувати типи клімату за кліматичними картами та кліматичними діаграмами;
•  розвивати вміння організовувати навчальну співпрацю з однолітками, комунікативні компетентності; самостійно обирати найбільш ефективні способи рішення навчальних завдань;
• виховувати шанобливе ставлення один до одного.

Обладнання: фізична карта світу, кліматична карта світу, підручники, атласи, картки з кліматичними діаграмами різних типів клімату, комп’ютер, мультимедійний проектор, мультимедійна презентація.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть показувати на карті та називати основні та перехідні кліматичні пояси; характеризувати тип клімату за кліматичними картами та кліматичними діаграмами.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

Ø  Прийом «Бліцопитування»

•  Що таке клімат? Назвіть основні кліматотвірні чинники.
•  Назвіть основні типи повітряних мас та райони їх утворення.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ø  Прийом «Проблемне питання»

На попередніх уроках ви дізналися, що кліматичні умови на материках та океанах планети дуже різноманітні. Чим це пояснюється?

(Відповіді учнів.)

Незважаючи на складну систему взаємодії кліматотвірних чинників, у розміщенні кліматів на земній поверхні є певні закономірності. Узагальнення схожих кліматичних показників дозволяє виділити на земній поверхні широтні зони — кліматичні пояси, у межах яких формуються певні типи клімату.

1 Формування поняття «кліматичні пояси»

Робота з картою кліматичних поясів

Ø  Кліматичні пояси — широтні смуги земної поверхні, що мають відносно однорідний клімат. Пояси відрізняються один від одного температурою повітря і переважаючими повітряними масами, які, відповідно до своїх властивостей, визначають основні ознаки клімату поясу.

В обох півкулях виділяють 13 кліматичних поясів. Серед яких 7 основних: екваторіальний, два тропічних, два помірних та два полярних (арктичний і антарктичний). В основному кліматичному поясі протягом усього року панує одна повітряна маса — відповідно екваторіальна, тропічна, помірна, арктична (антарктична). Між основними поясами в кожній півкулі утворюються перехідні кліматичні пояси: субекваторіальний, субтропічний і субарктичний (субантарктичний). У перехідних поясах повітряні маси змінюються за сезонами. Вони надходять із сусідніх основних поясів: влітку панує повітряна маса південнішого основного поясу, а взимку — північнішого. Назви кліматичних поясів відповідають їхньому географічному положенню.

Завдання. За картою кліматичних поясів виясніть назви основних та перехідних кліматичних поясів.

Кліматичні пояси охоплюють величезні території, тому навіть у межах одного кліматичного поясу кліматичні показники можуть помітно відрізнятися. Тому всередині кліматичних поясів виділяють кліматичні області з різними типами клімату. Під типом клімату розуміють сукупність кліматичних показників, характерних для певної території. Основними кліматичними показниками, що характеризують тип клімату, є кількість сонячної радіації, середня температури найтеплішого та найхолоднішого місяців, річні амплітуди коливання температур, середньорічна кількість опадів та режим їх випадання тощо. Для графічного відображення змін кліматичних показників протягом року використовують кліматичні діаграми.

Висновок 1. Кліматичні пояси змінюються зонально — від екватора до полюсів. Основна ознака поясу — повітряні маси, які в ньому переважають.

2 Кліматичні пояси та типи клімату

Робота в групах

Завдання

1) За картою кліматичних поясів, кліматичними діаграмами та текстом підручника складіть характеристику кліматичного поясу та установіть відповідні типи клімату. Результати занесіть у таблицю.

Назва кліматичного поясу	Географічне положення	Кліматичні показники (t °С, опади)	Переважаючі повітряні маси	Кліматичні області та типи клімату

2) За планом таблиці порівняйте: екваторіальний та тропічний кліматичні пояси (або тропічний та помірний, помірний та арктичний). Виявіть ознаки схожості та відмінності.

ІV. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Ø  Прийом «Картографічний практикум»

Завдання

1) Підпишіть на контурній карті межі основних та перехідних кліматичних поясів.

2) Позначте (заголовними літерами) назви типів повітряних мас, які панують у різних кліматичних поясах (наприклад: помірні повітряні маси — ППМ).

Ø  Прийом «Проблемне питання»

• Чи можуть у майбутньому змінитися межі кліматичних поясів? Обґрунтуйте свою відповідь.

V. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

Учитель проводить узагальнення знань та рефлексію за питаннями:

•  За якими ознаками виділяють кліматичні пояси?
•  Чим відрізняються основні кліматичні пояси від перехідних?
•  Про які показники клімату ви можете дізнатися з кліматичної діаграми? кліматичної карти?
•  Яке практичне значення мають знання про розташування кліматичних поясів та типи клімату?
•  У яких випадках вам стануть у пригоді знання про кліматичні пояси?

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Охарактеризувати тип клімату своєї місцевості.

 

 УРОК 17 Природні зони Африки

Мета:

·       сформувати знання про особливості розміщення природних зон Африки; сприяти розумінню взаємозв’язків природних компонентів у складі природної зони; сформувати практичні вміння порівнювати природні зони Африки;

·       розвивати вміння самостійно планувати шляхи досягнення цілей, свідомо обирати найбільш ефективні способи рішення навчальних задач; організовувати спільну діяльність з однокласниками; самостійно оцінювати результати власної навчальної діяльності; формувати компетентності у сфері використання ІКТ;

·       виховувати толерантність, повагу до думки інших.

Обладнання: фізична карта Африки, карта природних зон Африки, підручники, атласи, контурні карти, учнівські мультимедійні презентації, планшетні комп’ютери або ноутбуки для роботи кожної групи, дидактичні картки з тестовими завданнями для груп.

Тип уроку: комбінований.

Очікувані результати: учні зможуть називати типові природні ландшафти материка; характеризувати та порівнювати природні зони — вологих екваторіальних лісів, саван і рідколісь, пустель і напівпустель.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВМІНЬ

Робота в парах

Ø   Прийом «Картографічна розминка»

Учні ставлять один одному питання за фізичною картою Африки.

Ø  Прийом «Бліцопитування»

1. Що таке природний комплекс?

2. Які зональні природні комплекси ви знаєте?

3. Що називають природною зоною?

4. Які причини порушують широтну протяжність природних зон?

5. У межах яких географічних поясів розташована Африка?

6. Назвіть карти атласу, які необхідні для дослідження особливостей природних зон.

III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТА ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Ø  Прийом «Проблемне питання»

Африка — материк із надзвичайно багатою й різноманітною природою. Тут є й ліси, які нагадують безкрайнє зелене море, й відкриті простори саван з унікальними тваринами, й спекотні нескінченні пустелі, де роками не випадає жодної краплі дощу. Якими причинами зумовлено різноманіття та розміщення природних комплексів на материку? Які особливості географічного положення та природи мають ландшафти материка? Відповісти на це питання ви зможете сьогодні на уроці.

IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1 Особливості розміщення природних зон Африки

Ø  Прийом «Картографічний тренінг»

Завдання. Розгляньте карту «Природні зони Африки» та установіть особливості розміщення й набір природних комплексів на материку.

Висновок 1. На більшій частині території Африки чітко простежується широтна зональність. Природні зони Африки, як і кліматичні пояси, розташовані майже симетрично щодо екватора. В Африці формуються природні зони екваторіального, субекваторіального, тропічного й субтропічного географічних поясів. На підняттях рельєфу виражена висотна поясність.

2 Характеристика природних зон Африки

Робота в групах

Ø  Прийом «Учитель-учень»

Учні, що мали випереджальне завдання, виконують роль учителя, демонструють презентацію та розповідають учням певної групи про особливості природи однієї з природних зон (5 хв). Аналогічно «учителі» по черзі працюють із кожною групою. Учасники групи під час пояснення заповнюють таблицю в зошитах.

Назва природної зони	Географічне положення	Особливості клімату	Переважаючий тип ґрунтів	Представники
				рослинного світу	тваринного світу

V. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Продовження роботи в групах

Ø  Прийом «Географічний практикум»

Завдання. Порівняйте дві природні зони Африки (1-ша група — вологі екваторіальні ліси, савани та рідколісся; 2-га група — пустелі й напівпустелі, твердолисті вічнозелені ліси та чагарники; 3-тя група — вологі екваторіальні ліси, пустелі й напівпустелі; 4-та група — савани та рідколісся, твердолисті вічнозелені ліси та чагарники).

Критерії порівняння	Подібні ознаки	Відмінні ознаки
Географічне положення
Клімат
Ґрунти
Органічний світ

Висновок 2. Відмінності типових ландшафтів Африки насамперед зумовлені різним географічним положенням, що визначає відмінності кліматичних умов.

Чим далі розташовані природні зони одна від одної, тим більше відрізняються їхні природні компоненти.

Ø  Практична робота № 3 (продовження)

Позначте на контурній карті: а) пустелі: Сахара, Наміб; б) напівпустелі: Калахарі.

Ø  Прийом «Експрес-тест», «Взаємоперевірка»

1. Яка природна зона сформувалася на північній та південній околицях Африки?

А Савани та рідколісся;

Б пустелі й напівпустелі;

В твердолисті вічнозелені ліси й чагарники;

Г вологі екваторіальні ліси.

2. Оберіть типових представників органічного світу африканських саван та рідколісь:

А сейба, папороть, горила, окапі;

Б баобаб, акація, зебра, жираф;

В молочай, астрагал, верблюд, скорпіон;

Г олива, кипарис, дика коза, гадюка.

3. Яка рослина є ендеміком пустелі Наміб?

А Вельвічія;

Б молочай;

В драконове дерево;

Г зонтична акація.

4. На яку природну зону Африки припадає близько 40 % площі материка?

А Вологі екваторіальні ліси;

Б савани та рідколісся;

Б пустелі й напівпустелі;

В твердолисті вічнозелені ліси й чагарники.

5. Укажіть причину, що обумовила широтне простягання природних зон Африки:

А переважання рівнинних форм рельєфу;

Б географічне положення відносно екватора;

В наближеність до Євразії;

Г значна площа материка.

VI. ПІДСУМОК УРОКУ, РЕФЛЕКСІЯ

Обговорення результатів роботи груп.

Ø  Прийом «Самооцінювання»

Учитель пропонує учасникам груп оцінити свій внесок у досягнення мети уроку та вписати своє прізвище в одну з колонок.

Рівень власних досягнень
зрозумів, але не можу застосувати	зрозумів, але не можу пояснити іншому	зрозумів, можу застосувати та пояснити

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Позначити природні зони Африки на контурній карті.

3. За бажанням. Використовуючи знання про природні зони Африки, описати уявну подорож річкою Конґо від верхів’я до устя. Навести перелік необхідного спорядження, особливості навколишньої природи, можливі труднощі й небезпеки.

4. Випереджальне (окремим учням). Підготувати короткі доповіді (до 3 хв) про найвідоміші природні об’єкти, занесені до Списку спадщини ЮНЕСКО (національний парк Серенгеті, національний парк Кіліманджаро, лісовий парк Сент-Лусія, кратер Вредефорт).

9клас         Предмет: Географія     Дата:  ____________________

Урок №18

 

Тема. Видобування вугілля, нафти і природного газу. Основні закономірності розміщення родовищ вугілля, нафти, природного газу. Основні й перспективні  райони  видобування кам’яного вугілля, нафти, природного газу в Україні. Шляхи покриття дефіциту палива в Україні. Найбільші в світі басейни й країни за видобутком кам’яного вугілля, нафти й природного газу.

Практична робота 4.  Позначення на контурній карті найбільших басейнів видобування кам’яного вугілля, нафти і природного газу.

 Мета:

Знаннєвий компонент ознайомити учнів із розташуванням найбільших басейнів нафти і природного газу, видобутку вугілля, найбільшими країнами-експортерами та країнами-імпортера ми нафти, природного газу, кам’яного вугілля, показувати їх на карті;

Діяльнісний компонент: формувати розуміння закономірностей поширення родовищ паливних корисних копалин; розвивати в  учнів уміння аналізувати статистичні дані, дані діаграм, працювати з  картою;

Ціннісний компонент усвідомити суспільну  значущість раціонального  використання  ресурсів в Україні. ; виховувати в  учнів екологічне ставлення до наколишнього середовища.

 

Основні поняття: видобування вугілля, нафти і  природного газу, найбільші у  світі басейни й  країни за видобутком паливних ресурсів, паливні басейни України, дефіцит палива.

Географічна номенклатура: найбільші басейни нафти і  природного газу (Перської затоки, Західносибірський, Зондський, Сахарський, Гвінейської затоки, Техаський, Мексиканської затоки, Західноканадський, Північноморський), найбільші басейни та райони видобутку вугілля  — Верхньосилезький (Польща), Кузнецький (Росія), Карагандинський (Казахстан), Північно-Східний (Китай), Східний (Індія), Аппалацький (США), Південно-Східний (Австралія), Донецький та Львівсько-Волинський (Україна).

Тип уроку: комбінований.

 Обладнання й  матеріали: підручник географії, атлас, карти «Корисні копалини світу», «Корисні копалини України», зошит для практичних робіт.

Хід уроку

I.               ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II.             ПЕРЕВІРКА ЗАСВОЄНИХ ЗНАНЬ, ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ

III.           АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ЧУТТЄВОГО ДОСВІДУ

Бесіда за запитаннями підручника (с. 67, §16).

 1. Яку роль виконує промисловість у господарстві?

2. Які позитивні зміни відбулися в промисловості України останніми роками?

3. Назвіть галузі, які стали «локомотивом» економіки у 2007 році.

4. Поясніть, чому саме інноваційна складова має велике зна­чення для розвитку промисловості.

5. До якої з груп (добувної чи обробної; важкої чи легкої) від­носиться паливна промисловість?

6. Які зміни (у відносних показниках) сталися у виробництві продукції галузі (див. табл. «Розподіл продукції промисло­вості за галузями господарства»)?

IV.           МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Паливні ресурси — вичерпні. Вони розміщені на Землі нерівномірно. У багатьох регіонах світу, у тому числі в Україні, є проблеми освоєння нових родовищ та використання діючих. Світові потреби палива збільшуються. Тому знання про особливості паливних ресурсів важливі для раціонального використання людством енергії, збереження навколишнього середовища в чистоті.

 V. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ЗНАНЬ, УМІНЬ ТА НАВИЧОК

 1. Видобування вугілля, нафти та природного газу. Бесіда вчителя про основні виробничі особливості видобутку вугілля, нафти, природного газу.

Паливна промисловість — одна з найважливіших галузей господарства країни. Вона забезпечує енергоносіями сучасне ви­робництво, а електроенергетику — сировиною. Паливна промис­ловість входить до складу паливно-енергетичного комплексу.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — це система га­лузей, яка охоплює паливну промисловість і електроенергетику з їхніми підприємствами, комунікаціями, системами управління, науково-дослідницькою базою.

Підприємства ПЕК ведуть розвідку, освоєння, переробку і тран­спортування енергоносіїв (паливна промисловість), виробництво і передачу електроенергії і тепла (електроенергетика).

Завдання 59. За матеріалами підручника складіть схему галу­зевої структури паливної промисловості. Схему доповніть даними про відносні показники добування сировини в паливній промисло­вості (частка підгалузей). Які чинники розміщення підприємств галузі? (Скористайтесь картками, які зробили попередньо.)

Серед паливно-добувних галузей України провідною є кам’яновугільна. Це відповідає ресурсним можливостям країни. На частку вугільної промисловості припадає 62 % видобутку палива в Україні, на газову — 32 %, нафтову — 5,1 %. На торф’яну та горюче-сланцеву промисловість припадає незначна частка (0,9 %) паливного ресурсу країни.

2. Основні закономірності розміщення родовищ вугілля, нафти, природного газу. Показати на карті території тектонічних западин і плит платформних областей, передгірських крайових прогинів, шельфу океанів, де за геологічний час відбулося нагромадження осадових матеріалів, зокрема паливних корисних копалин.

3. Практична робота №4. Найбільші у світі басейни й країни за видобутком кам’яного вугілля, нафти й природного газу. Організувати виконання практичної роботи (с. 75).

 4. Основні й перспективні райони видобування кам’яного вугілля, нафти, природного газу в Україні. Робота з картою корисних копалин України, вивчення основних паливних баз держави.

 

Завдання 60. За запропонованою схемою розкажіть, як вико­ристовується кам’яне вугілля в господарстві України (значення галузі).

Первинна перевірка

Завдання 61. Дайте характеристику Донецького басейну, скориставшись картами атласу, схемою та інформаційною карт­кою.

• Поясніть, що входить у поняття «складні гірничо-геологічні умови».

• Чому в Донбасі висока собівартість вугілля?

• Де собівартість вугілля вища: у Донбасі чи Кузбасі? (Видобуток вугілля в Кузнецькому басейні на 50 % ведеться відкритим способом, потужність шарів від 10 до 100 м.)

• Чому незважаючи на трудомісткість видобування і дорожнечу вугілля Донбас залишається діючим басейном?

 

 

 5. Шляхи покриття дефіциту палива в Україні. Дослідження. Проблеми й перспективи освоєння родовищ нафти і природного газу на шельфі Чорного та Азовського морів. Ознайомлення з інформацією випереджального завдання. Дискусія за проблемним запитанням. Яким чином подолати Україні проблему дефіциту палива? Вкладати гроші у його видобуток чи купувати за кордоном?

Соціогеографічний практикум

У чому причина соціальної напруженості в Донбасі? Проана­лізуйте ситуацію, враховуючи:

• умови праці шахтарів (згадайте про спосіб видобування, гірничо-геологічні умови та ін.);

• зношеність устаткування і застарілі технології видобування вугілля;

• підвищену аварійність на шахтах;

• загрозу закриття шахт (у разі їхньої нерентабельності, тобто невигідності видобування вугілля);

• слабкі перспективи на працевлаштування людей;

• брак коштів на перекваліфікацію шахтарів і створення нових підприємств іншого профілю і т. ін.

 

 VI. ЗАКРІПЛЕННЯ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ Опрацювання запитань рубрики «Закріплюємо знання» (с. 74, §16).

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ 1) Опрацювати матеріал підручника (§16) та завершити виконання практичної роботи №4, дослідження.

2) Виконати завдання 1 рубрики «Застосовуємо знання, працюємо творчо».

 VIII. ПІДСУМОК УРОКУ

9клас         Предмет: Географія     Дата:  ____________________

Урок № 2

Тема. Національна економіка.(Національне господарство).

Мета:

Знаннєвий компонент

 дати визначення понять «господарство», «національний господарський комплекс», «спеціалізація», «кооперування», «територіальний поділ праці»; охарактеризувати типи підпри­ємств за формами власності; Діяльнісний компонент розвивати навички аналізу (зміни в господарському комплексі України за період незалежності); аналізувати динаміку зміни ВВП, співвідносити навчальний матеріал з реаліями сьогодення;

 Ціннісний компонент

виховувати географічну та еко­номічну культуру та логічність мислення.

Тип уроку: урок вивчення й первинного закріплення знань.

Структура уроку

I. Актуалізація опорних понять

II. Вивчення нового матеріалу

III. Первинна перевірка засвоєних знань

IV. Контроль та самоперевірка знань

V. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Актуалізація опорних понять

Що вивчає економічна та соціальна географія України? На­звіть синонім до слова «господарство».

II. Вивчення нового матеріалу

1. Поняття про господарство і національний господарський комплекс

Кожна країна має своє господарство (економіку).

Економіка — це сукупність усіх видів господарської діяль­ності людини на певній території. Вона охоплює виробництво товарів і послуг, обмін ними, розподіл і споживання створених у суспільстві благ.

Господарство складається з окремих підприємств: заводів, фабрик, навчальних, наукових та адміністративних закладів тощо. Господарство кожної країни формується впродовж століть і з часом перетворюється на господарський комплекс.

Господарський комплекс — територіальне утворення, у якому всі складові економічного життя (підприємства, установи) пра­цюють у тісному взаємозв’язку, щоб забезпечити матеріальні та духовні потреби суспільства.

Господарство перетворюється на «єдиний організм», тобто кожна галузь і виробництво функціонують не окремо, а в тісному взаємозв’язку з іншими галузями і виробництвами.

Головною умовою створення господарського комплексує наявність територіального поділу праці. Різні регіони країни виробляють різні види товарів та послуг й обмінюються ними. Це явище визначається як територіальний поділ праці (ТПП).

Метою поділу праці є послідовне зростання продуктивності й результативності праці. Поділ праці — це нескінченний про­цес, рушієм якого стає невпинний пошук економічної вигоди. Ця вигода утворюється за рахунок того, що витрати на виробни­цтво одиниці продукції стають меншими і відповідно продукція дешевшою.

Поняття «територіальний поділ праці» є одним із визначаль­них для економічної географії. ТПП почав складатися в давнину з розвитком торгівлі між окремими землями. У той час в основу ТПП було покладено відмінності в природних умовах, ресурсах, забезпеченості трудовими ресурсами та їх навичками. На сьогод­ні провідне місце в ТПП займають науково-технічний прогрес (розвиток освіти, науки) та рівень розвитку продуктивних сил (сучасні технології виробництва, ділова інфраструктура, ефек­тивність управління тощо).

Територіальний поділ праці

 

Країна (регіон) А	Країна (регіон) Б
Природні умови та ресурси
Родючі ґрунти, але недостатня кількість опадів, деякі місцевості посушливі	Ґрунти мають посередню родючість, значна кількість опадів, ліси заболочені
Вирощують пшеницю та отримують з 1 га 60 ц. Займаються розведенням великої рогатої худоби, отримуючи від однієї корови 5 л молока (на добу)	Вирощують пшеницю, отримують з 1 га 20 ц. Займаються розведенням великої рогатої худоби, отримуючи від однієї корови 15 л (на добу)
1 буханець хліба коштує 2 грошові одиниці, 1 л молока — 5 одиниць	1 буханець хліба коштує 6 грошових одиниць. 1 л молока — 1,5 грошові одиниці
У країні А більш вигідно займатися вирощуванням пшениці, а в країні Б — розводити корів. Це зумовлює їх спеціалізацію на виробництві конкретних видів товарів

Продуктивні сили — сукупність зайнятих працівників і засо­бів виробництва (машин, обладнання тощо), що використовуються під час створення матеріальних благ.

Безперечно, країни або окремі регіони не мають можливості створити самодостатнє господарство (те, в якому виробляють усі товари та послуги, потрібні для життя людей), тому вони свідомо обирають декілька напрямів спеціалізації економіки.

Спеціалізація визначається зосередженими в регіоні вироб­ництвами певної продукції або видів послуг.

Кооперування характеризується обміном продукцією, науково-технічними розробками, послугами тощо.

Кооперування та спеціалізація тісно пов’язані між собою та в ТПП утворюють єдність протилежностей.

Розвиток ТПП в історичному аспекті умовно можна поділи­ти на два етапи. Перший (до 50-х рр. ХХ ст.) характеризується тим, що в обміні переважали готові товари й традиційні послуги. Для другого етапу ефективнішою є спеціалізація не за готовими виробами (кінцевою продукцією), а комплектуючими деталями й вузлами. Тому з поглибленням спеціалізації кооперація стано­виться більш інтенсивною.

За останні півтора десятка років в Україні йде формування національного господарського комплексу незалежної країни.

Господарство окремої країни називають національною економікою.

Національна економіка як цілісний організм має такі обов’язкові ознаки:

• наявність тісних економічних зв’язків між підприємствами на основі поділу праці;

• загальне економічне середовище (єдине економічне законодав­ство, загальна грошова одиниця, загальна грошово-кредитна та фінансова система);

• наявність загального економічного центру, який виконує регу­люючу і координуючу роль засобами економічної політики;

• система економічного суверенітету та захисту (кордони, митна система тощо).

У сучасному світі господарський комплекс будь-якої країни, у тому числі й України, є складовою частиною світового гос­подарства, пов’язаного з ним міжнародними ринками товарів, фінансів, інформації і робочої сили. Цей зв’язок виявляється у формуванні економічних співдружностей та інтеграції. (Інтеграцію слід розуміти як «зростання» економік окремих країн до рівня економічних об’єднань. Прикладом такої інтеграції є Європейський Союз.)

Відомо, що країни ЄС належать до світових лідерів економі­ки, а відтак мають значний вплив на світ як у політичному, так і в економічному значенні. Саме інтеграція допомагає кожній з країн ЄС посісти гідне місце в економічному житті співдружності європейських держав. Вступ до ЄС гарантовано забезпечує більш високі темпи розвитку країни, великі можливості та перспективи. Саме тому одним зі стратегічних напрямів розвитку України є її приєднання до країн ЄС.

III. Первинна перевірка засвоєних знань (1)

Завдання 47. Складіть логічну схему, що демонструє зв’язок між поняттями «господарство», «господарський комплекс», «національний господарський комплекс».

Доведіть на прикладі, що «спеціалізація» та «кооперуван­ня» — єдність протилежностей.

II. Вивчення нового матеріалу

2. Сучасні зміни в господарському комплексі країни

Здобувши державну незалежність, Україна вирішує надзви­чайно важливе завдання — створення економіки, здатної забезпе­чити народу гідне життя. З цією метою країна здійснила перехід від командної економічної системи до ринкової. Економічні системи групуються за такими головними ознаками: 1) фор­ми власності на засоби виробництва; 2) методи узгодження й управління економічною діяльністю.

Наведені в таблиці економічні системи протилежні за вказа­ними ознаками.

 

Ознаки	Планова	Ринкова
Форми власності та засоби виробництва	Державна власність на ресурси. Підприємства — власність держави	Приватна власність на ресурси. Висока частина приватних підприємств
Методи узгодження й управління	Централізоване управління, товари та послуги виробля­ються на основі дер­жавного планування	Діяльність госпо­дарства регулюється попитом та пропозицією на основі вільної конкуренції

За останні півтора десятка років українській економіці дове­лося фактично повністю змінити свій напрям розвитку. Упродовж 70 років Україна була частиною СРСР і її економіка підкорювалася законам планового господарства. Починаючи з 90-х рр. ХХ ст. економіці довелось перебудовуватися на абсолютно протилежний напрям. Природно, що такі кардинальні зміни не могли не позначи­тися на рівні економічного розвитку молодої незалежної держави.

До того ж, надзвичайно болюче вдарив по економіці України розрив господарських зв’язків між республіками колишнього СРСР. Указані чинники призвели до значного падіння економіки України у 90-х рр. минулого століття. І тільки починаючи з 2000 р. економіка України, яка пережила гіперінфляцію (знецінювання грошей), безробіття, банкрутство підприємств, соціальне зубожіння та розпач людей, які були розгублені та невдоволені змінами, починає нарощувати темпи. З кожним роком економіка України ставала більш упевненою у виборі власної економічної системи, тому що, як засвідчує світовий досвід, наймогутніші держави розвиваються саме за законами ринкових відносин.

Динаміка зміни ВВП (у %) відносно 1990 року

 

 

Перевагою ринкової економіки є те, що вона забезпечує для більшості членів суспільства постійний і відносно високий рівень життя, ліквідує дефіцит усіх товарів і послуг, дає велику економічну та особисту свободу. До недоліків ринкової економіки належать такі риси: ринок гірше реагує на деякі потреби, на­приклад у галузі освіти, культури, у фундаментальних наукових дослідженнях, охороні довкілля. Механізм ринкової конкуренції може стати причиною таких явищ, як масове банкрутство, безробіття, соціальне розшарування суспільства. Україна впевнено дивиться в своє майбутнє. Але потрібно розуміти, що не можливо досягти значних результатів менш ніж за 20 років існування ринкових відносин (європейським країнам, США, Японії знадобилось десятки, а комусь сотні років кропіткої праці для підйому на світовий економічний олімп).

Складовими успіху української економіки є час, наполеглива праця та знання, яких потрібно набувати і в керуванні держа­вою, і в будівництві взаємовідносин між сусідами, у розв’язанні соціальних проблем суспільства.

3. Типи підприємств за формами власності

Сучасні підприємства розрізняються не лише за сферами ді­яльності, але й за формами власності, що проявляється в різних організаційних формах підприємств. Розрізняють державні, комунальні, колективні та приватні підприємства.

Приватні підприємства (ПП)

• Одноосібне володіння — така форма організації бізнесу, за якої все майно фірми належить одному власнику; він самостійно управляє фірмою, отримує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всіма зобов’язаннями фірми.

• Природною формою розвитку одноосібного володіння є парт­нерство, або товариство (ТОВ — товариство з обмеженою відповідальністю). Це така форма організації бізнесу, за якої двоє або кілька осіб ведуть справи як співвласники на основі укладеного договору.

• Корпорація — провідна форма сучасного підприємництва. Власниками корпорації є численні акціонери, між якими роз­ділено всю власність фірми. Акціонери є власниками цінних паперів — акцій. Корпорація, що протягом року працювала успішно, отримує прибуток, частина якого вкладається в по­дальший розвиток виробництва, а решта — дивіденди — роз­поділяється між власниками акцій. У цьому випадку вартість кожної акції зростає, акціонер одержує щорічні відрахування залежно від кількості акцій. (Розрізняють ВАТ — відкрите, ЗАТ — закрите акціонерні товариства).

Колективні (кооперативні) підприємства

Кооператив — добровільне об’єднання громадян для спільного ведення господарської та іншої діяльності на основі власного або орендованого майна.

Державні й комунальні підприємства

Власником таких підприємств є держава або комунальна громада (міська або сільська). Державні органи влади розробля­ють для своїх підприємств плани-замовлення, забезпечують їх фінансами й засобами виробництва (устаткуванням, сировиною), призначають директорів, регулюють зарплату, розподіляють до­ходи. Найчастіше державні підприємства існують у галузях, які не є привабливими для приватного бізнесу.

III. Первинна перевірка засвоєних знань (2)

Завдання.

Як розрізняють підприємства за формою влас­ності? У чому відмінності між ПП і ТОВ?

Наведіть приклади державних підприємств, які працюють у вашому краї.

На під­приємствах якої форми власності працюють ваші батьки?

 До якої форми власності належить школа, у якій ви навчаєтеся?

Чому приватних магазинів більше, ніж приватних шкіл?

ІV. Контроль та самоперевірка знань

Завдання.

Прочитайте газетну інформацію й визначте, у яких сферах економіки працюють ці підприємства та про які форми власності йдеться?

1. ВАТ «Турбоатом» запрошує на роботу: токарів, електрозвар­ників, фрезерувальників.

2. Південна залізниця — єдине управління серед державних за­лізниць України, яке працювало минулого року з прибутком.

3. Державне підприємство «Харківкомунпромвод» — природний монополіст (немає підприємств, що є конкурентами).

4. Приватна школа «Лідер» запрошує дітей у 1–2 класи, дитячий садок, студію підготовки до школи.

5. ВАТ «Укртелеком» надає нові види послуг — підключення до мережі Інтернет.

6. У Національному науковому центрі «Харківський фізико-технічний інститут» проведено презентацію прискорювача електронів.

7. Магазин ПП «Іванов» пропонує новітні засоби захисту рос­лин від шкідників, бур’янів, стимулятори росту, добрива, насіння.

8. Визнаний лідер серед підприємств району — сільськогоспо­дарське товариство «Колос».

V. Домашнє завдання

Читати відповідний матеріал підручника.

Завдання.

 Припустіть, яку форму власності можуть мати такі підприємства:

• вугільна шахта;

• перукарня;

• невеликий продуктовий магазин;

• машинобудівний завод;

• районна поліклініка;

• фермерське господарство;

• маршрутне таксі.

Дайте учням випереджальне завдання (до уроку 13) за темою «Характеристика природних, науково-технічних та трудових ре­сурсів України». Невеликі за обсягом, але змістовні повідомлення будуть дуже доречними. Ідеальним варіантом буде комп’ютерна презентація.

 

9клас         Предмет: Географія     Дата:  ____________________

Урок №4

Тема.Секторальна модель економіки країни. Форми суспільної організації виробництва.

Чинники розміщення виробництва. Форми просторової організації національної економіки.

Мета:

Знаннєвий компонент

 дати визначення понять «галузь», «міжгалузевий комп­лекс»; ознайомити з поняттям «інфраструктура», її видами; дати характеристику розвитку ринкової інфраструктури в Україні, сучасній організації виробництва;

Діяльнісний компонент

розвивати навички аналізу (схему галузевої і територіальної структури господарства та діа­грами зайнятого населення); співвідносити навчальний матеріал з реаліями сьогодення; Ціннісний компонент

виховувати географічну та економічну культуру, уважність та аналітичні здібності.

Тип уроку: комбінований.

Структура уроку

I. Перевірка домашнього завдання

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІII. Вивчення нового матеріалу

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

V. Закріплення знань

VІ. Домашнє завдання

Матеріали до етапів уроку

I. Перевірка домашнього завдання

Перевіряючи домашнє завдання, звернути увагу учнів на об­ґрунтованість їхньої думки щодо форм власності підприємств.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

В економіці кожної країни існує велика кількість підприємств, а як вони між собою взаємодіють? Хто керує підприємствами на рівні держави? Чи об’єднуються підприємства відповідно до їхніх особливостей? Чи необхідна структура в діяльності господарства?

ІII. Вивчення нового матеріалу

1. Галузева структура господарства. Поняття «галузь» і «міжгалузевий комплекс»

Галузева структура господарства відображає поділ суспільно­го виробництва на групи галузей, галузі, їхні складові (підгалузі).

Галузь — сукупність підприємств, які виготовляють однорідну продукцію або надають однорідні послуги.

У галузевій структурі господарства виділяють дві сфери — виробничу і невиробничу. Виробнича сфера забезпечує країну різноманітними товарами, невиробнича сфера — послугами ма­теріального і нематеріального характеру.

Галузева структура господарства

12-1

Кожна галузь виробничої сфери народного господарства однаково важлива для його розвитку і функціонування. Саме у виробничій сфері виробляються засоби виробництва (сировина, паливо, енергія, машини, будівельні матеріали, споруджуються підприємства, прокладаються шляхи сполучення і т. д.), на які припадає переважна більшість вартостей усієї продукції. В цій сфері виробляють і предмети споживання, які потрібні кожній людині.

Три перших сектори (промисловість, будівництво і сільське господарство) безпосередньо виготовляють продукцію, а інші так чи інакше доводять ці продукти до проміжного (виробничого) або кінцевого (невиробничого) споживача. У виробничій сфері в основному виробляється національний дохід держави.

Невиробнича сфера господарства має у своєму складі дві важ­ливі групи галузей. Перша з них задовольняє духовні та фізичні потреби населення. Характерно, що частка зайнятих у галузях цієї групи зростає. Друга група галузей невиробничої сфери — це види діяльності, що задовольняють інші нематеріальні потреби в послугах.

IV. Первинна перевірка засвоєних знань

Завдання. 1. Користуючись схемою, розподіліть за пер­шою та другою групами галузі невиробничої сфери. Поясніть свій вибір.

2. Галузева структура з часом змінюється. Це залежить від за­гальних змін в економіці країни та потреб суспільства. За діаграмою галузевої структури економіки України проаналі­зуйте зміни, які відбулися протягом 1991 та 2005 рр.

Кількість зайнятого населення господарства України, %

ІII. Вивчення нового матеріалу

2. Галузева структура

Галузева структура демонструє найбільш важливі внутрішні пропорції між виробничою та невиробничою сферами господар­ства. Саме ці пропорції в першу чергу визначають стадію розвитку господарства певної країни. Таких стадій розвитку виділяють три: аграрна, індустріальна, постіндустріальна. Для аграрного типу галузевої структури характерне переважання сільського господарства та суміжних з ним галузей. Індустріальний тип галузевої структури визначається значною часткою промисловості і будівництва. Головна риса постіндустріального типу — зміна співвідношення між виробничою та невиробничою сферами на користь останньої. Домінуючим виробничим ресурсом є інфор­мація та знання. Наукові розробки стають головною рушійною силою економіки. Найціннішими якостями є рівень освіти, професіоналізм, здатність навчатися і креативність працівника. Постіндустріальними країнами називають зазвичай ті, у яких на сферу послуг припадає набагато більше за половину ВВП. Сьо­годні до постіндустріальних країн зараховують США (на сферу послуг припадає 80 % ВВП США, 2014 р.), країни Євросоюзу (сфера послуг — 69,4 % ВВП, 2014 р.).

Тип галузевої структури країни визначається за часткою га­лузей у ВВП або часткою зайнятих у цих галузях.

Стадії розвитку країн за часткою галузі у ВВП

Україна за галузевою структурою відноситься до індустріально-аграрного типу.

Галузі господарства країни взаємодіють одна з одною й разом складають міжгалузевий господарський комплекс.

Міжгалузевий господарський комплекс — це сукупність де­кількох галузей, що тісно пов’язані між собою. В основі форму­вання МГК лежать такі принципи: виробництво взаємозамінної продукції (паливно-енергетичний комплекс), послідовна переробка певної сировини (лісопромисловий, агропромисловий комплекс), розв’язання важливих державних проблем (соціальний комплекс).

В Україні сформовано такі міжгалузеві комплекси: паливно-енергетичний, металургійний, агропромисловий, транспортний, машинобудівний, хімічний, соціальний, будівельний тощо.

Поняття «інфраструктура». Види інфраструктури

У структурі господарства виділяють інфраструктуру.

Інфраструктура — сукупність галузей господарства, що об­слуговують виробничу й невиробничу сфери і забезпечують нор­мальне повсякденне життя людини.

Інфраструктуру поділяють на виробничу та соціальну.

Виробнича інфраструктура — сукупність підприємств (або підрозділів підприємств), що обслуговують виробництво.

Соціальна інфраструктура — сукупність підприємств, які безпосередньо впливають на стан і розвиток людей, задовольня­ють їх соціальні та духовні потреби.

3. Ринкова інфраструктура, її види та функції

Найважливішим елементом ринкової економічної системи господарювання є ринок. Його часто визначають як сферу обміну, у якій здійснюються купівля і продаж товарів і послуг.

Елементи ринкової інфраструктури

 

Вид	Складові
Організаційно-технічна	Товарні біржі, оптові ринки, аукціони, торговельно-промислові палати, сервісні центри, ярмарки, транспортні комунікації, ріелтерські фірми тощо
Фінансово-кредитна	Банки, фондові біржі, валютні біржі, фінансові не­банківські інститути, страхові компанії, пенсійні та інші фонди, ощадні каси, ломбарди тощо
Державно-регулятивна	Біржі праці (служби зайнятості), митна система, система оподаткування, державні фонди для спри­яння діловій активності тощо
Науково-дослідне та інформаційне забезпечення	Науково-дослідні установи з вивчення ринкових проблем, юридичні контори, рекламні агенції, аудиторські й консалтингові фірми, спеціальні на­вчальні заклади

 

Функції ринкової інфраструктури:

• полегшення учасникам ринкових відносин реалізації їх інте­ресів;

• підвищення оперативності й ефективності роботи ринкових суб’єктів на основі спеціалізації;

• організаційне оформлення ринкових відносин;

• полегшення форм юридичного й економічного контролю, державного і громадського регулювання.

Свої функції ринок виконує через розгалужену інфраструкту­ру. Між ступенем розвитку ринку та його інфраструктурою існує тісний зв’язок, оскільки, взаємодіючи з усією системою еконо­мічних відносин, ринкова інфраструктура виступає необхідною умовою розвитку всіх суб’єктів господарювання.

Ринкова інфраструктура повинна бути пропорційна рівню розвитку виробництва на кожному етапі розвитку суспільства. Су­часна економіка України вимагає наявності потужних промисло­вих і торгово-складських комплексів, інформаційно-комерційних мереж, високоефективних засобів фінансово-кредитних роз­рахунків тощо. Існує пряма залежність: чим більше розвинута інфраструктура, тим розвинутіший внутрішній ринок.

V. Закріплення знань

Практична робота

1. Аналіз секторальної моделі економіки

 

Завдання 52. Прикладом виробничої інфраструктури є схема «Структура діяльності ВАТ "Турбоатом”». На підприємстві існує декілька підрозділів: головне виробництво (кінцева продукція — турбіни), допоміжна ланка, обслуговуюча ланка.

• Назвіть цехи та підрозділи підприємств, які відносяться до допоміжної та обслуговуючої ланок інфраструктури підпри­ємства.

• Які відділи підприємства здійснюють зовнішній зв`язок? Чим вони займаються?

• Які цехи належать до головного виробництва? Чому складально-випробувальний цех знаходиться в центрі голов­ного виробництва?

• Які цехи належать до допоміжного виробництва? Яке зна­чення допоміжного виробництва?

• Чим займаються відділи соціальної інфраструктури?

• Яке значення відділу досліджень та проектування?

(Щоб виконати це завдання в класі, дайте декільком учням доручення зобразити на великому аркуші паперу схему. Така наочність допоможе поясните складне поняття «інфраструкту­ра».)

Чому останніми роками підприємства (навіть державної форми власності), які мали значну соціальну інфраструктуру (будинок культури, заводська поліклініка, заміська дитяча база відпо­чинку, профілакторій, стадіон тощо) намагаються позбавитися цих підрозділів?

 

9клас         Предмет: Географія     Дата:  ____________________

Урок №7

Тема. Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній.

Багаторівневість світового господарства, його просторова структура за концепцією «Центр – периферія». Практична робота 2. Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку

 

Мета

Знаннєвий компонент

ознайомити із поняттями «тип країни», «типологія», сприяти розумінню особливостей сучасної соціально-економічної типології;

Діяльнісний компонент

розвивати вміння визначати тип країн світу, користуючись картами атласа, характеризувати країни, використовуючи нетекстові документи (таблиці);

Ціннісний компонент

виховувати зацікавленість сучасним світом, бажання розуміти соціально-економічні процеси, які в ньому відбуваються. Оцінювати  вплив глобалізації на діяльність населення (на прикладі свого регіону)
Обладнання: політична карта світу, атласи, роздавальні матеріали (таблиці). 
Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок. 
Хід уроку 
I. Організаційний момент 
II. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок 
Прийом «Географічна розминка» 
Не користуючись картою, назвіть: 
• федеративні держави світу; 
• найбільші за площею держави світу; 
• країни з монархічною формою правління; 
• пострадянські країни з перехідною економічною системою; 
• приклади острівних, півострівних країн. 
ІII. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності 
Країни світу різняться між собою не тільки формами правління, державного устрою політичними та економічними системами. Різноманітність країн сучасного світу вимагає їх класифікації, тобто наукового розподілу на групи за певними ознаками з метою їх порівняльного вивчення. Можна скласти класифікацію за одним критерієм, а можна — за сукупністю певних ознак. 
IV. Вивчення нового матеріалу 
1. Підходи до виділення певних груп країн 
За кількістю населення виділяють

 найбільші країни (з населенням понад 100 млн осіб: Китай, Індія, США, Індонезія, Бразілія, Пакистан, Банґладеш, Ніґерія, Росія, Японія, Мексика — всього 11 країн світу),

великі країни (40–100 млн осіб, наприклад: Німеччина, Велика Британія, Україна),

середні країни (20–40 млн осіб, наприклад: Іспанія, Аргентина, Румунія),

малі країни (1,5–20 млн осіб, наприклад: Казахстан, Нідерланди),

дрібні країни (менше за 1,5 млн осіб, наприклад: Андорра, Ліхтенштейн, Тувалу). 

За географічним положенням країни поділяють на континентальні, які не мають прямого виходу до моря, та приморські. 
За структурою господарства розрізняють країни аграрні, аграрно-індустріальні, індустріально-аграрні, індустріальні та постіндустріальні. В аграрних країнах провідною галуззю є сільське господарство (Лаос, Свазіленд). 
2. Типологія країн за рівнем соціально-економічного розвитку 
Економічна потужність держави, ефективність використання її потенціалу, рівень розвитку науки і техніки та життя населення — головні критерії, які визначають місце країн у світі. В основі такої типології лежать показники валового внутрішнього продукту (ВВП) або валового національного продукту (ВНП). 
Завдання 1. Проаналізуйте таблицю «Десятка провідних країн світу за загальним обсягом ВВП» та визначте: а) в якому регіоні світу знаходиться більшість країн-лідерів за загальним розміром ВВП; б) яка частка ВВП світу припадає на десятку провідних країн. 
Десятка провідних країн світу за загальним обсягом ВВП, трлн дол. (2013 р.) 

Місце у світі Країна ВВП 
1 США 14,6 
2 Китай 8,1 
3 Японія 4,5 
4 Індія 3,3 
5 Німеччина 2,9 
6 Велика Британія 2,3 
7 Росія 2,2 
8 Франція 2,1 
9 Бразілія 2,0 
10 Італія 1,8 
Весь світ 70,7 

2007 року ВВП, розрахований за паритетом купівельної спроможності в Україні, складав 355,7 млрд дол. США (згідно з офіційним курсом гривні до долара 29-е місце у світі). 
Завдання 2. Проаналізуйте таблицю «Десятка провідних країн світу за показником ВВП на душу населення» та поясніть причини відмінностей з попередньою таблицею. 

Десятка провідних країн світу за показником ВВП на душу населення, 
тис. дол (2013 р.) 

Місце у світі Країна ВВП 
1 Ліхтенштейн 118 
2 Катар 101 
3 Люксембурґ 85 
4 Бермудські острови 70 
5 Кувейт 61 
6 Норвеґія 58 
7 Бруней 54 
8 Сінґапур 53 
9 США 48 
10 Ірландія 48 

Результати аналізу дозволяють дійти висновку, що на підставі лише одного показника типологія країн за соціально-економічним розвитком не є об’єктивною, тому більшість науковців використовують декілька показників, як економічних, так і соціальних. 
В українській соціально-економічній географії типології різних авторів дещо відрізняються одна від одної. Але всі вони побудовані на основі аналізу низки показників, як-от: обсяг і структура ВВП, структура зайнятості населення, рівень урбанізації, освіти, медицини тощо. 
Завдання 3. Проаналізуйте зміст таблиці «Типологія країн» та визначте: 
а) розміщення світових «економічних ядер» розвитку; 
б) відмінності даної типології від змісту попередніх таблиць, причини відмінностей. 
Типологія країн (за С. Г. Коберніком) 

Типи країн Підтипи країн Країни Особливості 
І. Високорозвиненікраїни(74 % ВВП світу) 1. Головні країни (країни «Великої сімки») США,Японія,ФРН,Велика Британія, Франція,Італія, Канада Вирішальний вплив на світову економіку та політику 
2. Індустріально розвинені країни Західної Європи(15 країн) Швеція, Норвеґія, Фінляндія, Данія,Бельґія, Нідерланди, Люксембурґ, Іспанія,Швейцарія, Австрія, 
країни-«карлики» Високий рівень розвитку, вузька спеціалізація, значна роль банківської справи і туризму 
3. Країни переселенського капіталізму Південна Африка, Австралія,Нова Зеландія, Ізраїль,Канада Високі прибутки, високий рівень індустріалізації, аграрно-сировинна спеціалізація 
4. Країни середнього розвитку Ісландія, Ірландія, Портуґалія, Греція,Польща,Чехія, Словаччина, Латвія,Литва, Естонія і т. ін. Індустріально аграрні, технологічна і фінансова залежність від високорозвинених країн,туризм 
ІІ. Країни,що розвиваються 1. Нові індустріальні країни (НІК, «далекосхідні тигри») Сінґапур, Індонезія, Малайзія, Мексика, Бразілія, Аргентина Високі темпи економічного зростання, дешева робоча сила, залежність від іноземного капіталу 

Типи країн Підтипи країн Країни Особливості 
ІІ. Країни,що розвиваються(продовження) 2. Нафтодобувні країни Саудівська Аравія, Оман, Кувейт, ОАЕ, Бруней, Катар, Ірак, Іран, Лівія і т. ін. Відносно високі прибутки, залежність від коливання цін на енергоносії 
3. Дрібні острови Багамські острови, Барбадос, Бахрейн, Сейшельські острови Відносно високі прибутки за рахунок розвитку туризму і банківської сфери 
4. Країни середніх можливостей Країни Латинської Америки, Північної Африки, Азії Значний економічний потенціал, переважно аграрна спеціалізація, фінансова залежність 
5. Найменш розвинені країни Чад, Ефіопія, Малі, Афганістан, Бутан, Камбоджа і т. ін. Аграрно-сировинна спеціалізація, безробіття,голод 
ІІІ. Країни з перехідною економікою Колишні республіки СРСР (без країн Балтії); окремі країни Центральної Європи, Монголія Перехід від планової до ринкової економіки 
ІV. Країни планової економіки Китай, В’єтнам З елементами ринкової економіки 
КНДР, Куба Централізоване планування та «урівнялівка» 
Для визначення соціально-економічного статусу країн в ООН останнім часом використовується індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Цей показник акумулює три складові соціально-економічного розвитку: середня тривалість життя, рівень освіти та скоригований щодо купівельної спроможності реальний ВВП на душу населення. Індекс був розроблений 1990 року пакистанським економістом Махбубом ель Хаком і використовується з 1993 року ООН у щорічному звіті. ІРЛП має значення від 0 до 1. Країни поділено на три категорії: з високим ІРЛП (понад 0,8), із середнім ІРЛП (0,5–0,8), із низьким ІРЛП (менш 0,5). Найвищі показники ІРЛП мають такі країни, як Ісландія, Норвеґія, Австралія, Канада, Ірландія, Швеція, Швейцарія, Японія, Нідерланди, Франція, Фінляндія. 
1993 року Україна посідала 45 місце, в 1999 р. — 91, в 2007 — 76 (0,788), поряд з Колумбією та Самоа. Середньосвітовий показник ІРЛП складає 0,716. 
Основним критерієм Світового банку при класифікації країн за рівнем їх економічного розвитку є розмір валового національного доходу (НД) на одну особу. Виділяють три групи країн: з низьким, середнім та високим рівнем доходів на одну особу (розвинені країни). 
V. Закріплення нових знань, умінь та навичок 
Питання для обговорення 
• Які показники соціально-економічного розвитку є найбільш важливими при встановленні типу країни? Доведіть це на конкретних прикладах. 
• Чи існує залежність між розміром території країни та рівнем її економічного розвитку? Доведіть свою думку на конкретних прикладах. 
• Чому деякі країни, де прибутки населення високі (наприклад, Саудівська Аравія, Катар, Кувейт), відносять до країн, що розвиваються? 
• З якою метою в ООН щорічно встановлюють рейтинги країн за різними економічними показниками? 

Практична робота

2. Позначення на контурній карті країн «Великої двадцятки» (G-20) і визначення їх місця в сучасній типізації країн за рівнем економічного розвитку

VI. Підсумок уроку 
• З метою вивчення процесів, які відбуваються в сучасному світі, країни групують за різними ознаками: площею території, кількістю населення, географічним положенням, структурою господарства, рівнем соціально-економічного розвитку тощо. 
• Типології країн світу за рівнем соціально-економічного розвитку відображають підсумки їхнього розвитку на сучасному історичному етапі 
• У сучасному світі відбувається поглиблення диференціації країн на відносно невелику, але економічно потужну групу лідерів і велику групу слаборозвинених країн. 
VII. Домашнє завдання 
1. Підручник, опрацювати § __. 
2. Позначити на контурній карті країни «Великої сімки». 
3. Об’єднатися в групи, підготувати повідомлення (схеми, таблиці, плакати, мультимедійні презентації) про міжнародні організації (випереджальне завдання).

 

 

Урок 1. Вступ. Науки, що вивчають природу

Учіться так, немов ви постійно

відчуваєте брак своїх знань,

і так, немов ви постійно боїтеся

розгубити свої знання.

Конфуцій

Мета

§  навчальна: повторити, узагальнити та систематизувати знання про компоненти природи та їхні взаємозв’язки, надані дітям у початковій школі, сформувати загальні уявлення про природничі науки, об’єкти їхнього вивчення, внесок у вивчення природи;

§  розвивальна: сприяти розумінню ролі природничих знань у повсякденному житті людини, розвивати допитливість, спостережливість;

§  виховна: виховувати відповідальність за майбутнє природи.

Тип уроку: повторення, узагальнення й систематизації знань.

Обладнання: підручник, зошити, виставка бібліотечних книг, презентація інтернет-сайтів про природу, плакати із серії «Природознавство».

Очікувані результати: учні поглиблять знання про взаємозв’язки природничих наук, дізнаються про нові природничі науки та їхню роль у житті людини.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Учитель. Сьогодні ми згадаємо таємниці природи, які ви вивчали впродовж попередніх років. Ми узагальнимо найголовніше з того, що вам відомо. Пригадайте, що ви дізналися, вивчаючи природознавство в початковій школі.

Ø  Прийом «Мікрофон»

Учні по черзі швидко одним-двома словами називають те, що запам’яталося їм з попередніх уроків природознавства.

Учитель. Ви обізнані з багатьох явищ, які відбуваються в природному середовищі. Ви вже знаєте багато цікавого про навколишній світ. Набуті знання допоможуть вам успішно продовжити вивчати природу.

Сьогодні ми встановимо значущість природничих знань для розуміння світу, ознайомимося з науками, які вивчають з різних аспектів довкілля, живу природу. Науки про природу утворюють групу природничих наук.

ІІІ. Узагальнення окремих фактів, понять, явищ

Учитель. Ви навчилися замислюватися над різними цікавими явищами, шукати відповіді самостійно, робити нові відкриття завдяки своїм знанням, розуміти, як важлива для людини вся жива і нежива природа.

Ø  Бесіда

v  Пригадайте, що називають природою?

v  Чому природу поділяють на живу та неживу?

v  Що таке природознавство?

Альтернативні варіанти

Ø  Прийом «Практична теорія»

Учням необхідно пригадати елементи природи: ґрунт, вітер, дощ, рослини, тварини,

ліс, озеро, людина тощо. Названі елементи слід відразу розподіляти на дві групи: живої і неживої природи і заносити до відповідної колонки таблиці, яку заповнюють усі учні класу в процесі бесіди.

Ø  Прийом «Мозаїка»

Учитель може підготувати перелік елементів природи і неприродних компонентів на окремих картках. Учні повинні обрати з них тільки елементи природи і розподілити їх на групи живої і неживої природи.

Природне середовище
Жива природа	Нежива природа

Ø  Розповідь учителя з елементами бесіди

Людина здавна вивчає, спостерігає, аналізує природне середовище, адже й вона сама також є її частиною. За багато століть накопичилось стільки знань про природу, що виникла потреба їх розмежувати. Природничі науки зародилися дуже давно й розвивалися разом із людським суспільством. Це дозволило людині із однієї загальної науки виокремити якісь частини теоретичних знань, поглибити, деталізувати їх і отримати окремі науки. Умовно природничі науки поділяють на дві групи: про живу та неживу природу. Завдяки розвитку природничих наук людина пізнає світ, його закони і явища, розвиває господарство. Знання — це могутня сила, яка допомагає людині приборкувати сили природи, застосовувати досягнення різних наук у такий спосіб, щоб покращити життя людини. Вони дають змогу пізнавати природні процеси, сприяють вдумливому використанню і збереженню довкілля.

Ø  Прийом «Павучок»

Це один із способів складання структурно-логічної схеми. Використовують для роботи над поняттями. Таку схему перший раз доцільно скласти для всього класу на дошці.

Завдання. Складіть схему «Природознавство та предмети природознавчого циклу».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІV. Повторення, узагальнення й систематизація знань

Учитель. Тепер нам треба визначити основні поняття, які є базовими для кожної названої нами науки з тих, які вам добре відомі, і тих, які є новими для вас.

Ø  Прийом «Приймаю — не приймаю»

Один учень зачитує з енциклопедії або іншого джерела знань визначення запропонованої із названих наук, інші уважно слухають. Якщо дійсно впевнені у розумінні твердження, кажуть «приймаю», якщо не розуміють — відповідь «не приймаю». Після цього записують у зошит необхідне поняття.

Ø  Прийом «Знаю більше»

Завдання. Доповніть таблицю.

Назви науки	Що вивчає наука
Біологія
	Небесні тіла
Природознавство

 

V. Підсумок уроку. Рефлексія

Ø  Бесіда

v  Що вивчає природознавство?

v  Яке значення для людей мають знання про навколишній світ, для чого нам ці знання?

Ø  Прийом «Власний досвід»

Учні діляться своїм практичним досвідом: яким чином і в яких окремих життєвих ситуаціях допомогли їм природничі знання.

VІ. Домашнє завдання

v  Опрацювати параграфи підручника: § 1–2(І) § 1(ІІ).

v  Творче завдання: скласти кросворд за темою уроку, користуючись сторінками підручника та інших джерел знань.

v  Випереджальне завдання: підготувати інформаційний міні-проект за темою «Визначні вчені-натуралісти».

v  Підготувати повідомлення: «Визначні вчені минулого», «Квітковий годинник», «Чим прославились Піфагор, Птоломей, Карл Лінней, Галілео Галілей».

Урок 6. Тіла навколо нас. Характеристики тіла, їх вимірювання.

У природі все мудро продумано і влаштовано,

всяк повинен займатися своєю справою, і в цій

мудрості — вища справедливість життя.

Леонардо да Вінчі

Мета

§  навчальна: сформувати поняття «тіло», основні характеристики тіла, уявлення про об’єкти, що оточують людину, навички описувати тіло за запропонованим планом, наводити приклади та розрізняти тіла живої та неживої природи;

§  розвивальна: розвивати спостережливість, допитливість, вміння використовувати отримані знання у повсякденному житті;

§  виховна: прививати бережне ставлення до навколишніх тіл у природному середовищі.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник, зошити, фотографії тіл природи, лінійка, терези, мірний циліндр, рулетка, інші прилади та інструменти для вимірювання тіл.

Очікувані результати: учні сформують реальні уявлення про тіла, навчаться проводити прості спостереження і робити висновки.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Учитель. Погляньмо навкруги. Яке різноманітне наше довкілля! Скільки різних предметів нас оточують цілодобово! Ми можемо з вами їх порівняти. Якщо подивимось на них, то побачимо, що одні більші, другі менші, ті важкі, а інші легкі. У мові науки про природу є чимало спеціальних термінів, які необхідно знати і розуміти.

Зараз ми ознайомимося з найголовнішими. Напевно, кожному з вас знайоме слово «тіло», коли ми чуємо його, то здебільшого зразу згадуємо або уявляємо живих істот: людину чи тварину. Однак воно має набагато ширше значення. У природничих науках тілами називають усі предмети, що нас оточують.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Ø  Прийом «Мікрофон»

v  Що вивчає природознавство?

v  Якими приладами можна робити вимірювання?

v  Які основні способи вивчення природи?

v  Які ви знаєте науки, що вивчають природу?

ІV. Вивчення нового матеріалу

Ø  Прийом «Словникова робота»

v  Тілом у науці називають все живе та неживе, що створила природа або людина. Усі тіла дуже різноманітні.

Ø  Прийом «Робота з ілюстраціями» (або «Робота з підручником»)

Завдання. Уважно розгляньте рисунки і спробуйте визначити, за якою ознакою можна поділити ці тіла на дві великі групи.

Учитель. Так. Перша група — це тіла живої природи. Друга група — це тіла, зроблені людиною. Отже, тепер ви зрозуміли, що всі тіла — це предмети навколо нас, вони можуть бути як природними, так і штучними.

Ø  Прийом «Синквейн»

Фізичне тіло

Об’ємне, матеріальне

Змінюється, взаємодіє, рухається

Тіла природні та створені людиною

Все

1.     Характеристики тіла

Ø  Прийом «Практична теорія»

Учитель об’єднує клас у групи, кожна група отримує своє завдання: необхідно описати або розповісти про які-небудь предмети. Можна запропонувати розповісти про меблі в класі. Наприклад, одна група описує парту, друга — стіл, третя — дошку, четверта — книжкову шафу тощо. Учні називають та описують запропоновані предмети.

Потім учитель просить порівняти їх між собою, назвати відмінності.

Ø  Прийом «Роблю висновок»

Учитель разом з учнями робить висновок, що всі тіла відрізняються за формою, кольором, розмірами, масою та об’ємом. Щоб зручніше зіставляти, порівнювати, аналізувати, вивчати та використовувати тіла, їх розрізняють за ознаками. Ознаки, за якими можна порівняти одне тіло з іншим, називають характеристиками.

Ø  Прийом «Павучок»

Завдання. Складіть схему «Характеристики тіла».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.     Вимірювання

Ø  Прийом «Мозковий штурм»

Завдання. У який спосіб можна визначити ці характеристики?

v  Виміряти — означає порівняти з еталоном.

Ø  Прийом «Бесіда»

v  Які нам уже відомі одиниці фізичних величин?

v  Які величини вимірюємо?

Ø  Розповідь учителя з елементами бесіди

1) Розміри тіла

Щоб виміряти розміри тіла, зокрема довжину (або висоту чи ширину), їх порівнюють з еталоном довжини — метром. За цим еталоном виготовлено лінійки, косинці, рулетки. Основною одиницею вимірювання довжини є метр. Застосовують й інші одиниці вимірювання, більші або менші за метр.

Ø  Прийом «Логічний ланцюжок»

Завдання. Запишіть приклад логічної зміни більших одиниць вимірювання довжини на менші.

Наприклад: 1 м = 100 см.

Відповідь: 1 км = 1000 м, 1 см = 10 мм, 1 м = 10 дм, 1 дм = 10 см або 1 дм = 100 мм.

2) Об’єм

Кожне тіло має об’єм. Об’єм тіла прямокутної форми визначають, перемноживши значення його довжини, ширини і висоти. Вимірюють об’єм тіла в метрах кубічних, літрах, мілілітрах. Об’єм тіла можна також визначити, зануривши його у воду. Він дорівнюватиме об’єму витісненої тілом води. Це дуже зручно для вимірювання тіл, які мають неправильну форму.

Ø  Прийом «Логічний ланцюжок»

Завдання. Запишіть приклад логічної зміни більших одиниць вимірювання об’єму на менші.

Відповідь: 1 м3 = 1000 л, 1 л = 1000 мл.

3) Маса

Для вимірювання маси використовують прилади, що мають назву ваги або терези. Процес зважування на вагах — це порівняння маси тіла з масою еталона. Еталоном маси є кілограм. Масу вимірюють тоннами, кілограмами, грамами або іншими величинами.

Ø  Прийом «Логічний ланцюжок»

Завдання. Запишіть приклад логічної зміни більших одиниць вимірювання маси на менші.

Відповідь: 1 т = 1000 кг, 1 кг = 1000 г.

Ø  Випереджальне завдання учнів

Розповідь про еталони метра, кілограма.

V. Систематизація знань

Ø  Прийом «Скарбничка»

Учні самостійно або разом з учителем складають узагальнювальну таблицю.

Наприклад:

Фізичні характеристики тіл	Прилади, якими вимірюють	Одиниці фізичних величин
Довжина (L)	Штангенциркуль, мікрометр, лінійка, рулетка	см, мм, м, км
Об’єм (V)	Мірний циліндр, мензурка, хімічний стакан	мл, см3, м3
Маса (M)	Ваги	кг, т, г

VІ. Первинна перевірка засвоєння та закріплення знань

Ø  Прийом «Доповни речення»

Тіла — усе живе і_________(неживе), що створила_________ (природа) або людина. Основні характеристики тіла — це довжина, _________, ___________, . (Маса, об’єм, густина)

У мові природничих наук ___________ (тілами) називають усі ___________ (предмети), що нас оточують. Усі тіла можна поділити на _______ (дві) групи, а саме: на тіла ___________ (природи) і тіла зроблені ___________ (людиною).

VІІ. Підсумок уроку. Рефлексія

Ø  Робота з підручником

Завдання. Перегляньте сторінки тексту параграфа підручника § 6(І), § 4(ІІ). Зверніть увагу на виділені підзаголовки, окремі слова та речення. Зробіть висновки — головне, про що ви дізналися під час уроку.

VІІІ. Домашнє завдання

v  Опрацювати параграфи підручника: § 6(І), § 4(ІІ).

v  Принести на наступний урок пластилін, яблуко, картоплину, пластмасову кульку.

v  Творче завдання: скласти кросворд чи синквейн за темою уроку.

Урок 12. Неорганічні та органічні речовини

... є постійний обмін речовин із зовнішньою

природою, причому з припиненням цього обміну

речовин припиняється і життя...

Ф. Енгельс

Мета

§  навчальна: сформувати уявлення про різноманітність речовин, дати поняття «неорганічні речовини» та «органічні речовини», показати важливість органічних речовин для розвитку та підтримання життя на Землі;

§  розвивальна: розвивати уявлення про різницю між речовинами, формувати світовий світогляд, спостережливість, уміння використовувати наукову лексику, робити висновки;

§  виховна: виховувати бережне ставлення до довкілля, навички комунікації.

Тип уроку: вивчення й первинного закріплення нових знань.

Обладнання: Інтернет-презентація за темою, зразки речовин, рисунки речовин, зошити, підручник.

Очікувані результати: учні ознайомляться з різноманітними речовинами, зможуть розрізняти органічні та неорганічні речовини.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Ø  Прийом «Віршовані рядки»

Поглянь — на городі сонях розцвів,

Недаремно до Сонця головку підвів

Зерно добірне у серпні дозріє —

Буде народу із зерен олія!

Край поля пшеничного стежечка в’ється,

Сил від землі колосок нап’ється

У кожній зернинці — крохмаль і білки,

Рум’яного хліба спечем із муки!

Спечем пирогів і заваримо чай,

Поставимо фрукти, а ти, друже, знай —

У цукрі і фруктах є вуглеводи —

Усе на столі — то дарунки природи.

Правда, вам хочеться знати усе?

Де, що і як у природі росте,

Що таке вуглеводи, жири і білок?

Про це вам розкаже наш урок.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Ø  Прийом «Інтелектуальна розминка»

v  Які речовини називають простими?

v  Які речовини називають складними?

v  Наведіть приклади простих і складних речовин.

v  Розподіліть наведені речовини: вода, кисень, CH4, H2, озон Al2O3, CO2.

Прості	Складні

ІV. Вивчення нового матеріалу

1.     З історії класифікації речовин

Ø  Прийом «Дивуй»

v  А відомо вам що-небудь про алхіміків?

v  Ким були ці люди? Що робили?

Алхіміки досліджували й відкривали нові речовини, вони легко орієнтувались в їхніх назвах, знали властивості й особливості багатьох речовин. Але число нових речовин збільшувалося, кількість назв теж була чималою, деякі одні й ті самі речовини називалися різними назвами і це призводило до плутанини та незручностей. Тому треба було навести порядок у систематизації та класифікації хімічних речовин. Складне завдання почало виконуватися у 1787 р., коли французькі учені Антуан-Лоран Лавуазьє (1743–1794), Клод-Луї Бертолле (1748–1822), Луї-Бернар Гітон де Морво (1737–1816) та Антуан Фуркруа (1755–1809) вирішили все розставити на свої місця і взялися до копіткої роботи. Учені почали класифікувати речовини.

2.     Органічні речовини

Ø  Розповідь учителя з елементами бесіди

Відтепер ви знаєте, що речовини бувають простими і складними, мають різні агрегатні стани, а саме: рідкий, твердий та газоподібний. Тепер додамо, що речовини можна поділити на органічні та неорганічні. Назва «органічні речовини» виникла тому, що виявили їх у складі організмів живих істот. У складі всіх органічних речовин є атоми Карбону (С) та зазвичай Гідрогену (Н). Досить багато органічних речовин містять ще й атоми Оксигену (О).

Нітроген (N) міститься у важливих для живих істот білках. Прикладами природних речовин є природний газ, нафта, жири, цукор, крохмаль, оцет.

3.     Неорганічні речовини

Речовини, що не містять атоми Карбону (С), належать до неорганічних речовин — це вода, кисень, азот, алюміній, залізо. Винятком є вуглекислий газ, питна сода та ще кілька речовин, вони, хоча й містять Карбон, також належать до неорганічних речовин. Наприклад, до неорганічних належить така речовина, як карбонат кальцію. З неї утворена крейда, якою ви пишете, а також наші кістки. Чому так? Про це ви дізнаєтесь пізніше на уроках хімії.

Ø  Прийом «Демонстрація»

Подивіться приклади органічних та неорганічних речовин. Органічні речовини — це відомі вам продукти харчування. Сіль та питна вода — це мінерали, і вони належать до неорганічних речовин. Сода, яку виготовляють з солі, також неорганічна речовина. Увесь навколишній світ, за винятком гірських порід та води, — це переважно органічні речовини. М’ясні, рибні, молочні продукти харчування, хлібобулочні вироби та крупи, стовбури дерев, мед, пилок квітів. Багато нових органічних речовин створені з інших органічних речовин людиною. Наприклад, з нафти створили бензин, з метану — деякі пластмаси. З кожним роком речовин стає більше.

4.     Значення органічних речовин для живої природи

Ø  Розповідь учителя з елементами бесіди

Існування живої природи було б неможливим без органічних речовин — вуглеводів, жирів, білків. Вуглеводи, а також глюкоза та жири відіграють в організмі людини і тварин роль палива, бо витрачаються на виконувану ними роботу. З цими речовинами ви вже знайомі. Це продукти харчування: олія, цукор, маргарин, масло вершкове. Білки — органічні речовини, що мають найскладнішу будову. Без білків живі істоти не можуть рости і розвиватися, мати потомство.

5.     Навіщо потрібні знання про речовини

Ø  Прийом «Дерево рішень»

Завдання. З’ясуйте, навіщо людині класифікувати речовини, знати про них. Людина вивчає, добуває, створює нові речовини, щоб ними користуватися. Дуже важливо знати властивості різних речовин, щоб успішно ними користуватися в побуті та житті. Знання — це запорука безпечного використання різних речовин.

Ø  Прийом «Синквейн»

Органічні речовини

Карбоновмісні, гідрогеновмісні,

Використовуються, поширюються

Виявлені вперше в складі живих істот

Життєво важливі

 

Неорганічні речовини

Некарбоновмісні, складні

Видобуваються, поширюються, взаємодіють

Не залежать від життя

Мертві

V. Первинна перевірка засвоєння та закріплення знань

Ø  Прийом «Скарбничка»

Завдання. З’ясуйте та запишіть, яку роль відіграють органічні речовини у життєдіяльності живих організмів.

Вуглеводи — ______________________________________________________________

Жири — __________________________________________________________________

Білки — __________________________________________________________________

Ø  Робота з підручником

Завдання. Роздивіться усі рисунки у параграфі підручника § 10(І), § 7(ІІ). Поділіть усі зображені тіла за ознаками:

Природні	Створені людиною

 

Органічні	Неорганічні

VІ. Підсумок уроку. Рефлексія

Ø  Прийом «Павучок»

 

 

 

 

 

Ø  Прийом «Роблю висновок»

Учитель формує два висновки уроку. Потім пропонує доповнити перелік. Із усіх запропонованих відповідей усі разом обирають найважливіші.

§  Органічні речовини обов’язково містять атоми Карбону.

§  Білки, жири, вуглеводи — життєво необхідні людині органічні речовини.

VІІ. Домашнє завдання

v  Опрацювати параграфи підручника: § 10(І), § 7(ІІ).

v  Підготувати запитання про речовини для «Чомучки».

v  Творче завдання: скласти синквейн за темою уроку.

v  Підготувати інформаційне повідомлення або презентацію за темою «Цікаві різноманітні речовини навколо нас. У нас на кухні є:...»

v  Принести на наступний урок декілька аркушів паперу А4, кольорові олівці або фломастери.

v  Випереджальне завдання: підготувати міні-проекти «Опале листя: користь чи шкода?», «Ритмічність у природі».